А їдише мама

На русском языке читайте здесь — Аидише мама.

«Майн їдише маме! Ез гіб ніт бесер ін дер велт» («Моя єврейська мама! Краще за неї на світі немає!») — ці слова відомої пісні не просто пафос.

Поняття «єврейської мами» давно вкоренилося у свідомості людей як збірний образ. Я б поставив його в один ряд із такими поняттями, як «соломонова мудрість», «лебедина вірність», «східна гостинність», «кавказька гарячність», «німецька педантичність». Змішайте все це в одному флаконі й отримаєте унікальний продукт під назвою «а їдише мама», високої і часто недосяжної якості.

«Єврейська мама» — це надтурбота і надпіклування про своїх дітей, доведені до абсолюту.

Її можна проілюструвати таким анекдотом:

— Борю! Іди додому!

— Мамо! Я що, замерз?

— Ні, ти хочеш їсти.

«Єврейська мама» — це бажання повністю керувати своєю дитиною і прогнозувати її життя на багато років уперед, як, наприклад, у цьому анекдоті:

Єврейська мама гуляє парком із двома маленькими дітьми.

— Софа! А хто це з Вами?

— Ліворуч інженер, а праворуч лікар.

Але справжня проблема виникає тоді, коли «єврейський хлопчик» хоче одружитися. Наречена має пройти кастинг у мами і обов'язково їй сподобатися. І недостатньо при цьому бути просто розумницею і красунею. Потрібно зуміти стати своєму чоловікові такою ж мамою, як і його власна, зберігши звичний для «хлопчика» побут.

Виховуючи дочок, цих «шейне мейделе», мама готує майбутню «єврейську маму», забезпечуючи спадкоємність поколінь. Майбутня «єврейська мама» має знати, скільки разів на добу нагадати дитині про чищення зубів, миття рук, скільки разів вказати на те, що не так поклав, поставив, переніс, виніс, заніс, повісив, зняв, віддав, забрав, купив, продав, сказав і недосказав. Відсоток суворості і цінних вказівок має бути високим і не слабшати, інакше не буде порядку і толку.

Окрема історія — як «єврейська мама» ходить на базар:

— Господиня! За скільки Ви мені віддасте цю худу курку, яка, як я бачу, вже давно лежить і, крім як мені, нікому не потрібна.

— Про що Ви говорите, жінко. Вона ще вчора бігала. Я прошу за неї сорок гривень.

— Ой! Не смішіть мене. Вона вчора так бігала, як я вчора літала в космос. Гаразд, я даю за неї двадцять гривень, і повірте — це хороша ціна за цю помилку природи.

— Але ж я прошу сорок і це небагато.

— Я Вас прошу! Коли я виходила заміж, я теж говорила, що мені близько дев'ятнадцяти, але це не означає, що зі мною погодилися. То чому я маю погодитися із Вами? Тільки за те, що у Вас великі очі і красиві білі зуби? Гаразд, даю двадцять п'ять гривень або йду до сусідки, вона на двадцять п'ять була згодна…

А як «єврейська мама» готує! Найвища похвала кулінарній страві, коли єврей каже: «смачно, як у моєї мами». Адже тільки наші, «єврейські мами», вміють готувати саме такі «гефілте фіш», фрикадельки, фаршировані шийки, кисло-солодку печеню, зрази, наваристі супи, бульйони, смачні салати, ягідні напої, пекти бісквіт і штрудель. Перераховуєш — і слинки течуть!

Дорогі наші «а їдише мами»! Спасибі Вам, наші рідні, що подарували нам життя, що випрямляєте його криву дорогу, прибираєте з неї шипи, підстилаєте соломку під час падіння і ведете нас уперед, не відпускаючи і міцно тримаючи за руку. Що б ми без вас робили?! Дякую за те, що ви є і ви такі! Адже справді, як у пісні співається: «Ез гіб ніт бесер ін дер велт!» («Краще її на світі немає!»).

P.S. Окремо хочеться поговорити про «єврейського тата», але це вже якось іншим разом.

Автор — Фелікс Лідерман
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org