На русском языке читайте здесь — Самая коварная форма гордости.
Протягом багатьох років я боровся з почуттям неповноцінності, яке мене пригнічувало.
Зазвичай воно виявлялося у схильності поступатися іншим. Навіщо мені говорити, адже можуть і інші? Як я можу викладати в класі, коли є більш здібні? Хіба ця посада для мене, адже є більш гідні? Говорячи щось, роблячи чи отримуючи, я пропускав інших уперед. Я ставився до себе як до гнома (хоча я двометрового зросту).
Я ніколи не кидав виклик цьому почуттю, адже це було б браком смирення, як я вважав. Якщо гордість — це зацикленість на собі: висунення себе на перший план, милування собою, то протилежністю має бути смиренність. Оскільки я уникав різних можливостей через почуття невідповідності та негідності, гнітюче відчуття моєї власної нікчемності лише зростало.
Якщо ви, подібно до мене, живете під темною хмарою неповноцінності; якщо паразит саможалю висмоктує вашу енергію й заважає слідувати Божому поклику; якщо занепокоєння через вашу нікчемність утримує вас від кроків віри, я закликаю вас приєднатися до мене в покаянні.
Малий у своїх власних очах
Він сховався в обозі.
Він ніколи не прагнув цієї ролі. Він ніколи не балотувався на царський престол. Він походив із незнатного роду найменшого колін Ізраїля (1 Самуїлова 9:21). Хто він був такий, щоб стати головним? Тисячі здібних людей оточували його, чому саме він мав бути першим (з-поміж людей) царем Ізраїлю? Страх охопив його, народ обрав його, Ізраїль шукав його — тому він втік, сподіваючись, що його ніколи не знайдуть.
Почуття неповноцінності змусило Саула, найвищого за статусом чоловіка в Ізраїлі, грати в хованки, щоб уникнути свого покликання.
Але він програв, і народ знайшов Саула в його схованці та проголосив його царем. Оточений морем ворогів, Саул незабаром стикається з армією, яку він не може перемогти самотужки. Бог дарує Ізраїлю перемогу й наказує Саулу піддати все — і всіх — знищенню. Однак народ залишив найкращу худобу та дорогоцінні речі, а також зберіг життя Аґаґа, переможеного царя. Коли Самуїл запитав Саула, чому він чує овець, Саул розповів йому, що вони зробили.
Тепер послухайте, що Самуїл каже Саулу.
«І сказав Самуїл: Хоч ти малий був в очах своїх, чи ж ти не голова Ізраїлевих племен? Чи ж не помазав тебе Господь на царя над Ізраїлем І послав тебе Господь дорогою, і сказав: Іди, і вчиниш закляттям нечестивих амаликитян, і будеш воювати з ними, аж поки ти не вигубиш їх»... (1 Самуїлова 15:17-19)
Саул не послухався Бога, бо вважав себе занадто незначним у своїх очах. Велетень Ізраїлю відчував себе карликом порівняно з народом (1 Самуїлова 15:24). Він боявся його більше, ніж Бога, і через це зрадив місію, яку Бог доручив йому.
Скромний чи боязкий?
Нікчемність у своїх очах — це вірус, що імітує смиренність, який спокушає деяких із нас зробити те саме, що й Саул. Він знав наказ, бачив, як овець відвели, — але хто він такий, щоб наказати інакше? Він був ніким і нічим, мурахою. Він не взяв до уваги, що Господь зробив його царем і що Господь послав його на місію. Він мав повстати за цих обставин не завдяки своїй силі, а завдяки силі Царя, якому він служив.
Нікчемність у власних очах, всепоглинаюче почуття неповноцінності підживлювали гріх його та народу. Він ухилився від свого обов’язку, бо не відчував себе спроможним. Через його боягузтво народ наразився на небезпеку, і в результаті він втратив своє царство.
Смиренність каже: «Я малий… але мій Бог великий, тому я піду, буду говорити й діяти». Боягузтво, гордість і самовпевненість кажуть: «Я нікчемний, інші більш кваліфіковані, я тільки все зіпсую».
Це часто означає, що:
Бог Сам не знає, що робить, посилаючи мене, і я не буду витрачати свій час. Він не стоятиме зі мною на хвилях, тому я краще посиджу в човні. Зрештою, благодаті Ісуса недостатньо. Насправді, Його сила проявляється саме в моїй немочі.
Люди високого становища
Правда в тому, що завжди є люди більш кваліфіковані. Хтось знає Біблію краще. Дехто більш смиренний, безкорисливий і здатний бути лідером. Але коли всемудрий Творець, який кличе того, кого хоче, спонукає нас говорити, служити й діяти, наша частина, сповнена радості, — підкорятися. Він дає нам становище й можливість проголошувати щось.
«Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Петра 2:9).
Більше не плачте, хоча ви й нікчемні в своїх очах, могутній Бог, який закликає вас виступити в ролі посланців, обіцяє йти з вами (Матвія 28:18-20, Євреїв 13:5). Велике послання, яке ми несемо, перемагає байдужість, що сковує життя.
Побачте велич
Ви все ще можете відчувати себе дуже слабкими… але Бог не тільки використовує слабких, Його сила проявляється в немочі (2 Коринтян 12:9-10). Християни не повинні бути подібними до світу й приховувати у своїй основі слабкість. Як Павло, ми хвалимося нашими слабкостями, бо коли ми немічні, тоді ми сильні.
Стоячи прямо, я вирішив, з допомогою Духа, зробити кроки віри й довести, що праведник сміливий, як лев (Приповісті 28:1).
Нехай ця підступна гордість, яка утримує нас у стані зародка, буде зруйнована, коли ми повторимо могутній рик Христа. Тільки Він зміцнює боязкі серця, підбадьорює наляканих учнів і робить слабких сильними, коли ми відводимо погляд від власних немочей і піднімаємо очі до Нього.
Він має бути великим у наших очах.
Автор — Грег Морзе / © 2017 Desiring God Foundation. Website: desiringGod.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 12.07. Спасибо!
