На русском языке читайте здесь — Церковь, вот почему люди тебя покидают.
Можливо, ці слова тебе дуже, дуже розлютять, і ти захочеш напасти на мене, щоб захистити себе, дати розгорнуту відповідь на кожен із пунктів. Але ми сподіваємося, що ти так робити не будеш. Дай нам причину залишитися.
Опинитися по той бік Виходу дуже неприємно, правда?
Чому в очах твоїх паніка, Церкво?
Я знаю, як усе стискається всередині, коли дивишся на статистику, слухаєш усілякі розповіді й аналізуєш результати опитувань.
Я бачу, як ти намагаєшся зрозуміти, як усе пояснити «нагрівачам стільців» і якось надихнути невеличку купку «вірних», що залишилися, і мені хочеться тобі допомогти.
Тобі здається, що ти знаєш, чому йдуть люди, але повір, тобі тільки здається.
Ти думаєш, що вся справа у «втраченому поколінні», якому вже нічим не допоможеш, вони приречені на відхід.
Ти віриш, що вони просто глухі до голосу Божого, і чуйні до грошей, сексу і всього матеріального.
Тобі здається, що геї, мусульмани, атеїсти і поп-зірки довели цей світ до повного морального розкладання, тому-то всі і кидають віру натовпами.
Але причина втечі людей від тебе не в цьому.
Проблема не в них, Церкво.
Проблема — в тобі!
Дозволь мені пояснити…
1) Твої недільні вистави набили оскому
Сцена, світло, музичні гурти, відеоекрани — усе це стало таким собі «білим шумом» для тих, хто справді чекає на зустріч із Богом.
Вони прикраса для очей і насолода для вух на годину, але до реального, повсякденного життя людей вони не мають жодного відношення. Ось люди і потихеньку «звалюють».
Так, пісні прикольні, та й шоу чудове, але зрештою недільний ранок не чинить жодного впливу на ранок у вівторок або вечір у четвер, коли людям доводиться стикатися з неприємними, болісними речами в життєвих баталіях. Там рок-шоу навряд чи можуть допомогти.
Розважитися можна де завгодно. І доти, доки ти не зможеш запропонувати щось серйозніше за розважальну програму, щось, що допомагає дихати, говорити, спілкуватися, — багато хто з нас потихеньку тебе залишатиме.
2) Ти розмовляєш іноземною мовою
Церкво, ти говориш і говориш, але чомусь мертвою мовою. Ти використовуєш якісь просочені пилом слова, які у вухах просто не резонують. І ні, говорити їх голосніше сенсу особливого немає. Релігійні слова, які двадцять років тому добре «торкали», вже не торкають.
Духовна мова для внутрішнього споживання, може, тобі й допомагає заспокоюватися, коли навколо вирує сучасний світ, але для нормальних людей така мова — привід триматися подалі. Тобі й справді є, що сказати людям, але твої слова важко почути за всією цією вербальною піротехнікою. Людей не треба дивувати крутими, надутими від своєї важливості, словами: про есхатологію, екзегетику тощо.
Говори з людьми про любов, радість, прощення, смерть, мир і Бога простими словами, і вони слухатимуть уважно. Увімкни свій словник юного богослова — і дуже скоро говорити тобі доведеться в порожній кімнаті.
3) Твоє бачення не більше за будівлю, в якій ти проводиш богослужіння
Кав'ярня, м'які крісла, дорогі лампи, спеціально обладнане приміщення для недільної школи, суперкрута зала для молодіжних богослужінь — усе на найсучаснішому рівні. Фактично, ти весь свій час, гроші й сили витрачаєш на те, щоб заманити людей туди. А треба досягати людей там, де вони зараз.
Замість того, щоб вийти на вулицю і піти до людей, які живуть, працюють, вчаться поруч із тобою, взяти участь у тому, що вже відбувається в цьому місті, що Бог уже робить поруч, тобі чомусь хочеться зробити щось своє, на чому можна буде поставити твій логотип і чекати, коли грішники з цього світу почнуть стукати в твої двері.
Твоя найбільша місія починається одразу за твоїми дверима, а ти цього навіть не розумієш. Хочеш досягти людей, яких тобі так не вистачає всередині?
Просто вийди з будівлі.
4) Ти безглузді битви обираєш
Ми знаємо, що ти боєць, Церкво. Це зрозуміло.
Коли ти хочеш, ти можеш перемогти будь-якого, навіть найсильнішого супротивника. Але чомусь ти обираєш боротьбу зі «слабаками».
Протести біля фастфудів, акції в магазинах для захоплень, галасливі кампанії з бойкоту телешоу — усе це дасть певний сплеск активності у Твіттері. Утім, тих, хто і так уже переконаний у твоїй правоті. Для решти ж усі ці протести і кампанії — писк комара на злітно-посадковій смузі.
Світ задихається від бідності, расизму, насильства, фанатизму і голоду, але ти чомусь про це мовчиш. Ми так хотіли б, щоб ти боролася з усіма цими проблемами, бо тоді ми з тобою б разом пішли боротися, бо проти цього варто боротися.
Церкво, ми чекаємо, коли ти перестанеш воювати з дурницями і бути пацифістом перед лицем жахливого.
5) Твоя любов якось зовсім не схожа на любов
Любов, як мені здається, для тебе дуже важливе слово. Але щось у реальності ми не особливо помічаємо, що це слово щось для тебе означає. Насправді, починає здаватися, що ця твоя любов дуже вибіркова і дуже вузька. Ти відфільтровуєш духовну шпану, серед якої опиняється багато хто з нас.
Це дуже сильно схоже на підставу, Церкво. Спочатку ти всіх запрошуєш на вечірку «Приходь. Яким би ти не був». І ось ми приходимо, входимо всередину і розуміємо, що «яким би я не був» приходити не можна. Ми бачимо Ісуса в Біблії, Який тусувався з повіями і митарями, покидьками суспільства, і любив їх. Але тобі, здається, так чинити не особливо подобається.
Церкво, чи можеш ти любити нас, якщо ми не всі галочки в доктринальному списку можемо поставити? Якщо ми в богослов'ї не особливо розбираємося? Нам здається, що ні.
Чи можеш ти любити нас, якщо ми часом здатні на міцні слівця, випиваємо, татуювання робимо? А якщо нам подобається, як співає Мерлін Менсон? Щось не віриться.
Чи можеш ти любити нас, якщо в нас каша в голові з приводу кохання, шлюбу, раю і пекла? Складається враження, що ні.
Те, що ми прочитали про Ісуса, на наш погляд, виглядає як любов. Шкода тільки, що ти зовсім не схожа на Нього.
Це тільки частина причин, чому люди йдуть, Церкво.
Можливо, ці слова тебе дуже, дуже розлютили, і ти захочеш напасти на мене, щоб захистити себе, дати розгорнуту відповідь на кожен із пунктів. Але ми сподіваємося, що ти так робити не будеш.
Ми сподіваємося, що ти посидиш, подумаєш над цими словами, тому що не важливо, вважаєш ти ці слова правильними чи неправильними, вони в нас у серці, і в цьому вся справа.
Адже це ми йдемо.
Ми хочемо, щоб ти думала про нас.
Ми хочемо, щоб ти вислухала нас перш, ніж сперечатися.
Покажи нам свою любов і любов Бога.
Дай нам причину залишитися.
Автор — Джон Павловіц / hristiane.ru
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 01.01. Спасибо!
