
На русском языке читайте здесь — Избегайте этих убийц благодати!
Культура благодаті часто відсутня серед Божого народу. І це велика проблема для тих із нас, хто представляє Царя Благодаті — Ісуса. Я говорю про здатність і готовність надавати один одному презумпцію невинуватості, визнавати, що інші недосконалі й потребують благодаті, та поширювати благодать, навіть якщо ми бажаємо, щоб вона поширювалася на нас.
Ось сім поширених «вбивць» благодаті:
Критичні настрої та гострі коментарі. Коли ми дозволяємо собі критично ставитися до інших, ми ставимо себе вище за них у своєму ставленні та поведінці. Роблячи різкі зауваження, ми посилюємо свою помилку і, по суті, принижуємо інших. Навіть коли потрібно провести важку розмову, можна говорити правду м’яко й завжди пам’ятати про наші власні проблеми. Усі ми живемо під Божою благодаттю, яку Він дарує щодня. Слідувати за Ним — означає дарувати ту саму благодать іншим людям.
Відігравати роль Святого Духа в житті інших. Необхідність вирішувати проблеми інших людей — це те, що стосується нас набагато більше, ніж їх самих. Робота Святого Духа полягає в тому, щоб викрити кожного з нас у тих сферах нашого життя, які потребують оновлення. Звичайно, бувають моменти, коли нам потрібно поговорити з іншими про проблеми в їхньому житті, але ми повинні робити це з великою обережністю. Я виявив, що молитва за інших часто є набагато кращим підходом, ніж спроба їх виправити. Бог цілком здатний привернути чиюсь увагу, але Він робить це з дивовижною милістю та любов’ю.
Очікувати, що інші житимуть згідно з нашими власними переконаннями. Віруючі мають широкий спектр переконань і практик, які потрапляють у «сіру зону» між тим, що Бог наказує, і тим, що Він залишає на розсуд нашої совісті. Кожен із нас робить вибір щодо способу життя в тих сферах, де Бог не висловився чітко. Коли ми критикуємо тих, хто робить вибір, відмінний від нашого, ми нав’язуємо їм законництво й переходимо від благодаті до контролю. Ми також знову беремо на себе роль Святого Духа в їхньому житті.
Це поширюється й на наше богослов’я. Є багато теологічних питань — окрім основ того, що означає бути євангельським християнином, — щодо яких християни розходяться в думках. Коли я наполягаю на тому, щоб інші формували своє богослов’я саме так, як це роблю я, я зарозуміло припускаю, що володію повнотою істини, а вони — ні. Що в мені такого, що не дозволяє іншим робити власні висновки щодо питань у Писанні, які недостатньо зрозумілі? Одного разу ми всі постанемо перед Богом і зрозуміємо, як мало ми насправді знали про Нього. Проте нам не вдається бути гнучкими щодо переконань та практик інших людей.
Плітки та розмови про проблеми з іншими людьми, а не з тими, з ким у нас є ці проблеми. Це величезний і всюдисущий вбивця благодаті серед Божого народу. Плітки нічим не відрізняються від написання критичного електронного листа та його поширення по всьому світу. Поширення листа триває, і це спосіб піднести себе, принижуючи інших. За своєю суттю це чистий суд, і він походить скоріше від лукавого, ніж від Того, Хто дає життя (Івана 10:10). Репутації та стосункам завдається невимовна шкода, коли ми беремо участь у такій поведінці, що вбиває благодать.
Припускати злі мотиви з боку інших. Це вбивця благодаті, бо ми зазвичай помиляємося у своїй оцінці (і виявляється, що мотиви не були поганими), але наше припущення щодо мотивів (нібито ми можемо знати серце іншої людини) змушує нас думати про цих людей погано. Благодать каже, що я не буду припускати мотивів інших, бо я не можу знати про них, доки вони мені не скажуть. Надання презумпції невинуватості — це благодать. Тільки Бог знає серце.
Триматися за гіркоту й обирати непрощення. Відсутність прощення та гіркота лежать в основі розладу стосунків і критичного настрою. Це вбиває благодать не тільки у стосунках, а й у нашому власному дусі, який отруєний нашою відмовою прощати й відпускати образи. Ми стаємо бранцями власної гіркоти, і її отрута поширюється на оточуючих. Це може бути наш вибір — прощати чи не прощати, — але це також Божа заповідь, яку ми виконуємо.
Відсутність співчуття та розуміння. Легко стати нетерплячим і критично налаштованим щодо інших, адже ми не знаємо, з чим вони стикаються у своєму житті, і в нас немає часу, щоб це з’ясувати. Усі ми час від часу живемо з відкритим чи прихованим болем, і відсутність у нас співчуття до проблем, з якими стикаються інші люди, часто змушує нас бути нетерплячими та критично налаштованими. Правда в тому, що, якби нам довелося опинитися на їхньому місці, ми, ймовірно, зіткнулися б із деякими з тих самих проблем.
Плід Духа — це благодать у наших стосунках. Плід нашої тілесної природи стосується не благодаті, а нас самих. У кожних стосунках ми маємо вибір: поширювати благодать і жити за благодаттю, яку Бог дарує нам, або, навпаки, обирати егоїстичний шлях осуду та критичного ставлення.
Я б узагальнив ознаки благодаті таким чином:
- Я не поспішатиму з осудом і критикою;
- Я буду терплячим і поблажливим до інших;
- У своїх словах і ставленні я прагнутиму підбадьорювати й підносити, а не соромити й руйнувати;
- Я не судитиму про мотиви;
- Я буду з легкістю прощати;
- Я дозволю Святому Духу викривати інших, замість того щоб самому виконувати цю роль;
- Я буду чуйним і розуміючим;
- Я буду прагнути демонструвати Плід Духа у всіх моїх стосунках і взаємодіях;
- Я буду припускати найкраще;
- Я утримуватимуся від пліток.
Автор — Т. Дж. Аддінгтон / leadingfromthesandbox.blogspot.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 03.11. Спасибо!
