На русском языке читайте здесь — 5 явных признаков истинного покаяния.
Судячи з усього, суспільні дискусії на тему покаяння набирають обертів. Коли у пастора, політика або представника преси (підставте сюди будь-якого громадського діяча на вибір) не виходить жити за стандартами, які він проповідує, наслідки цього негайні і вельми значні. Невже нам бракує благодаті? В якому випадку правопорушник заслуговує на другий шанс?
Нам усім доводилося бачити знаменитостей, які плакали крокодилячими сльозами і заявляли: «Я дуже шкодую!» Але чи це правда? Як ми можемо знати, що хтось дійсно кається у своїх егоїстичних, безсоромних і навіть кримінальних вчинках? Як мені знати, що я каюся? І, зрештою, що ж насправді являє собою покаяння?
Термін, який найчастіше використовується в Новому Завіті для опису реальних змін і зміни мислення, — це грецьке слово «метанойя». По суті своїй, покаяння — це визнання гріха, за яким слідує щирий жаль, що згодом призводить до зміни поведінки.
Всі зміни починаються зі зміни мислення. Егоїстичні та саморуйнівні рішення приймаються в результаті того, що порушник стає впевненим у тому, що ці рішення вкрай необхідні, їх не можна уникнути і вони дійсно необхідні, щоб отримати те, що тягне за собою цей переступ.
Покаяння — зміна думки щодо тих логічних обґрунтувань. Це виявлення і знищення неправильного мислення, розумової гімнастики, якій віддавалася людина, що дійшла до такого жахливого стану.
В Діях Апостолів 26:20 написано: «...проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння», а в Матвія 3:8 нам сказано: «Учиніть гідний плід покаяння!» Покаяння не є невидимим. Ми можемо сказати, чи дійсно змінилася людина чи ні, просто спостерігаючи за нею, — нам необхідно лише знати, що представляють собою ці «діла» і «плоди» насправді. Стає набагато простіше, коли вам не доводиться вгадувати, чи змінилася публічна людина, чиї провини вас образили. Просто добре вивчіть ознаки справжнього покаяння, зазначені в Писанні, і ви зможете за милю розпізнати змінену людину.
У першому столітті Коринт був сповнений окультних сексуальних практик і цілком поглинений самозадоволенням. Знайомо? Заклик християнства до моральної чистоти становив разючий контраст із способом життя, який вела більшість людей. Після суворого листа Павла, в якому він наказував усім їм покаятися, у 2 Коринтян 7:10-11 він викладає найбільш концентроване вчення в усьому Писанні про п'ять ознак справжнього покаяння:
1. Смуток через скоєний гріх
У 2 Коринтян 7:9 Павло каже: «...бо ви засмутились для Бога...», а потім у 10 вірші він додає: «Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння...» Слово «смуток» походить від грецького слова «лупео». Це те почуття, яке відчували дуже засмучені учні, коли Ісус повідомив про Своє розп'яття в Матвія 17:23.
Смуток до покаяння повинен починатися з усвідомлення того, наскільки мої дії можуть зачепити Бога. Коли я вибираю зробити щось неправильне, цим я кажу: «Боже, Тебе мені недостатньо. Мені потрібно і це теж. Ти не задовольнив мої потреби, тому цього разу я піду своїм шляхом».
Покаяння відбувається у вашому серці, коли ви своїм сумом говорите: «Як же я можу плювати в обличчя милості? Як же я можу бити по руці Божої благодаті? Бог благословляє мене, а я цураюся Його милосердної любові».
Покаяння продовжується у виявленні брехні, яка сприяла прийняттю мого гріховного рішення, і в руйнуванні цієї брехні. Це смуток через брехню, яку я говорив самому собі, і рішення, яке я прийняв у зв'язку з цим. Покаяння проявляється в моєму пораненому дусі. Як я міг так вчинити по відношенню до Бога? Як я міг так погано ставитися до Його любові, коли Він дав мені так багато? Справжнє покаяння усвідомлює, що мій гріх — проти Бога.
2. Відраза до гріха
Смуток через скоєний гріх дуже швидко призводить до відрази до гріха. Павло у 2 Коринтян 7:11 пише: «Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, дивіться яку пильність велику воно вам зробило...» Слово «дивіться» означає «побачте», а слово «пильність» має на увазі «старанність». Коли я справді каюся, у мене є відчутна сила залишити гріх. З покаянням приходить відчуття гострої необхідності взаємовідносин із Богом і сильне негативне почуття по відношенню до чогось, що може зашкодити цим відносинам. Те, що колись ще так приваблювало мене, зараз викликає у мене відразу. Я обурений цим; я категорично виступаю проти цього гріха і сповнений рішучості, що він завжди буде огидним в моїх очах.
Які конкретні гріхи викликають у вас огиду? Найкраще почати з основних категорій — гордості, задоволень і пріоритетів. Вас нудить від того, що кожного разу, коли ви розмовляєте з кимось, ви обов'язково згадуєте про свої досягнення? Чи хвалитеся ви важливими знайомствами? Чи порівнюєте ви після, перебуваючи наодинці з самим собою, себе з іншими людьми, відзначаючи, в чому ви кращі? Чи є в цьому списку речі, які шкодять вашим стосункам із Богом? Ви шкодуєте про них? Чи вважаєте ви стосунки з дружиною/чоловіком або з Богом менш важливими, ніж того вимагає Слово Боже?
Чи дозволите ви Духу Святому зробити так, щоб все це викликало у вас відразу?
3. Відшкодування збитків, завданих іншим людям
Коли покаяння має місце у вашому серці, у вас буде негайне і невідкладне бажання знайти тих людей, яких поранив ваш гріх, і виправити його наслідки. Ви не тільки хочете налагодити стосунки з Богом, але й бажаєте примиритися з людьми, яким зашкодив ваш гріх. Відшкодування збитків — це плід покаяння.
Покаяння не вимагає від нас нічого, але воно зобов'язує нас примиритися. В першу чергу, покаяння — це визнання того, що я є причиною розриву відносин. Це вже ніяк не стосується частини провини іншої людини в цьому; це сповідання того, що я не був тим, ким мені належало бути, тому я постараюся все владнати, наскільки від мене це залежить, а решту віддам у Божі руки. Відшкодування збитків — це покаяння, введене в дію — коли я роблю те, що мені потрібно робити і що я можу робити.
Багато людей хочуть мати хороші стосунки з Богом, але не хочуть примиритися з людьми. Будьте обережними з тими, хто каже, що між ними і Богом все гаразд, але не зацікавлені в тому, щоб налагодити стосунки з людьми, яким зашкодив їхній гріх. Якщо у вашому серці дійсно є місце для покаяння, ви будете вважати гріх тим, чим він дійсно є, — ви побачите не тільки те, як він впливає на ваші стосунки з Богом, але й на стосунки з людьми. У покаянні бере участь ваш розум, емоції та воля. Більше ніяких розумних пояснень, виправдань і звинувачень інших людей. Якщо ви дійсно каєтеся, тоді буде мати місце смуток через скоєний гріх, відраза до нього і відшкодування шкоди, заподіяної іншим людям.
4. Відродження відносин з Богом
Так само, як річка тече вниз з гори, як водоспад, Божа милість почне тепер омивати ваше життя. Покаяння принесе явне відновлення ваших взаємин з Богом. Ваше серце стане дуже чутливим до гріха, і ви відчуєте ще більшу здатність радіти Божим благословенням. Ви будете відчувати більший голод по Слову Божому і меншу пристрасть до тілесних речей.
Раніше коринтяни були залучені в різного роду сексуальні гріхи, і їм було байдуже, що думає про це Бог. Але їхнє щире покаяння збільшило в них «страх Божий» (2 Коринтян 7:1).
Страх — це позиція серця, яке шукає правильне ставлення до джерела страху. Якщо я боюся вогню, я трохи відступаю назад. Якщо я боюся води, я не буду заходити дуже глибоко. Якщо я боюся Бога, я дуже обережний, щоб робити саме те, що Він просить, і якнайшвидше. Страх Божий — це дуже добре. У кожного відродженого серця є відчуття Божої близькості і підзвітності Йому. Слово «страх» у біблійній термінології означає підвищений трепет і повагу — і Павло спостерігав це у коринфян, які покаялися у гріхах. Павло також бачив відродження, яке текло рікою з їхніх розкаяних сердець і виражалося надзвичайним завзяттям до Божих справ. Він захоплювався, у 2 Коринтян 7:11: «...яке бажання...!» Раптово церква перестала бути рутиною для розкаяної людини. Вивчення Біблії — вже не тягар. Ви насолоджуєтеся всім тим, що є у Бога, Його народу і в Слові Божому для вас.
5. Рух вперед
Ось остання ознака справжнього покаяння: простягатися вперед і не озиратися назад. На жаль, дуже багато людей проводять своє життя, занурившись у море жалю і роздумів про те, що могло б бути. О, якби я не... О, якби я просто перестав... О, якби я не ходив туди... Чому я це зробив? Чому я такий? Дуже легко помітити людей, які не покаялися — вони живуть минулим. Вони загрузли. Кожен день проходить у перегляді серії трагічних наслідків, і це замкнуло їх фокус на тому, що вже було зроблено.
Справжнє покаяння усуває такий постійний жаль, або як каже Павло: «Смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський — чинить смерть» (2 Коринтян 7:10). Коли покаяння справжнє, серце людини переживає очищення — і з Божою благодаттю воно виходить за межі самокатування, яке застрягло на минулому і не може або не буде рухатися вперед. Розумієте, справжнє покаяння відбувається в серці, коли ви зосереджені на майбутньому і переживаєте свободу від минулого.
Тому Павло в 2 Коринтян 7:9 каже: «...щоб ні в чому не мати втрати від нас». Покаяння ніколи не приводить вас до чогось поганого. Покаяння ніколи не є марною тратою часу. Це не дефіцит або списання чогось. Це не нескінченне коло земного жалю. Павло нагадав коринтянам про те, що покаяння не було для них втратою, а навпаки, надбанням, тому що воно вивільнило їх з колії самоосуду минулого і просунуло їх вперед у свіжість відновлених відносин з Богом.
«Сьогодні — перший день мого життя, що залишилося». Коли ви говорите так і додаєте до цього серце, це і є плодом покаяння.
Світська печаль приносить смерть. Життя, повне світської печалі, призводить до віддалення від Бога і проведення вічності в пеклі. Ви не можете мати поверхневе покаяння і претендувати на те, що у вас також є Бог. Ваше серце повинно відчувати справжнє покаяння. Ви дізнаєтеся, що ваше покаяння справжнє, якщо ви сумуєте про скоєний гріх, відчуваєте відразу до гріха, маєте бажання відшкодувати завдану іншим людям шкоду, переживаєте відродження відносин із Богом і рухаєтеся до життя, вільного від жалю.
У 2 Посланні до Тимофія, 2 розділі 25 вірші Павло говорить Тимофію, що ефективний Божий раб повинен «з лагідністю навчати противників...» Далі Павло продовжує: «...чи не дасть їм Бог покаяння до пізнання істини». Тому прислухайтеся, будь ласка, до цього тихого заклику: тільки Божий Дух може пробити вашу оборону і привести до покаяння. Якщо ви зараз чуєте цей заклик, не відвертайтеся і не відкладайте це на потім! Змиріться перед вашим Небесним Отцем, назвіть і визнайте свої гріхи, а потім попросіть прощення в ім'я Ісуса Христа. Не поспішайте, але почекайте, поки Бог не промовить до вас про те, що саме вам необхідно змінити. Ваша душа і відносини з Ним почнуть наповнюватися свіжістю тільки через покаяння.
Автор — Джеймс Макдональд / faithwire.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 19.01. Спасибо!
