На русском языке читайте здесь — 10 вещей, которые не стоит говорить скорбящему человеку.
За останні декілька років я дізнався особисто, що таке скорбота, і я зрозумів: як настає час, коли нам потрібно втішити скорботну людину, люди просто не знають, що сказати або зробити.
Ми неначе заїкаємось і намагаємося подолати незручність, і все це тому, що більшість із нас в житті намагаються сховати своє горе або заперечують його. Отже, коли ми зустрічаємося з горем лице до лиця — на похороні, у лиці свого друга, який втратив дитину, в оголошені про невиліковну хворобу — в нас просто немає навичок, аби діяти з мудрістю.
І ця нестача навичок змушує нас казати все, що здається нам розумним, але часто виявляється лише спробою сховати свій особистий дискомфорт. Так що у цій статті я покажу речі, які не варто казати скорботним людям. Я буду прямим і навіть трохи цинічним щодо деяких речей. Але я дійсно хочу, щоб моя точка зору була зрозуміла.
Я знаю, що ти відчуваєш
Ні, насправді, ви не знаєте, що я відчуваю. І навіть якщо ви також втратили свого батька, ви ж не втрачали мого батька. Навіть якщо ви втрачали свого племінника, ви не втрачали мого племінника. Суть у тому, що ви, можливо, були у точно такій ситуації, але... відносини — ось що примушує навіть однакові ситуації сильно відрізнятися. Моя любов до мого батька можливо така ж сама, як і любов кожного сина до його батька, але особливості наших відносин — і хороші, і погані — роблять мою любов до нього унікальною, і роблять унікальною вашу любов до вашого батька. Так, можливо вам знайома біль втрати батька. І можливо, ця біль частково схожа на мою. Але наша біль унікальна по відношенню до людей і спогадів, які ми втратили. Отже — ні, ви не знаєте, що я відчуваю.
На це була Божа воля / На все є свої причини / У Бога все під контролем
Одного разу я почув таку думку: не варто казати про Бога нічого, чого б ви не могли сказати, стоячи перед воротами Освенциму. Я скажу більше — ніколи не кажіть про Бога нічого, чого ви б не сказали батькам, що втратили дитину.
Сказати батькам, які щойно втратили дитину, що «на все є своя причина» або що «така була Божа воля» означає, що це Бог зробив це з ними. Сказати євреям у концтаборі, що «у Бога все під контролем» означає, що це Бог зробив з ними таке.
Якщо ви тільки не вірите у те, що це Бог вбиває дітей або підтримує нацистів, то вам краще уникати подібних фраз.
Чи може Бог принести добро на місце зла? Так. Звичайно! Але це зовсім не означає, що Бог керує злом і дозволяє йому відбуватися. Це зовсім не означає, що в Бога є причина, по якій він віднімає дітей у батьків.
Як ти?
Важко пояснити, чому цього краще не казати, адже таке питання показує наше співчуття. Здається, після довгих слів краще просто задати питання.
Однак суть цього питання робить його забороненим. Питання передбачає, що людина вже достатньо розібралася у своїх почуттях, щоб пояснити їх. Це питання також передбачає, що людина не просто розібралася зі своїми почуттями, але і що вона хоче обговорювати їх з вами.
Окрім цього, горе таке багатогранне, що якщо ви запитаєте мене про те, як я, — я дійсно не буду знати, як відповісти на це питання. Як я себе відчуваю у даний момент? Адже горе хвилеподібне, і це означає, що в конкретний момент, коли ви задасте мені питання, відповідь може буде не такою, якою була б годиною пізніше.
До того ж запитання не конкретне, тож я не знатиму, як відповідати на нього. І через те, що у мене такі змішані почуття, і горе, яке накочує хвилями, і тому що я знаю, що не зможу пояснити складність усього цього, я, швидше, виберу легку відповідь (легку для нас обох): я в порядку, все нормально, все добре. Адже ви задали просте питання, щоб розібратися у складній проблемі. Тож я віддам перевагу легкій відповіді. І справжньої, щирої відповіді на це питання ніколи не буде.
Він (вона) в кращому місці
По-перше, ви цього не знаєте. Вічність кожної окремої людини не в моїй і не в вашій компетенції. Цією фразою часто кидаються, припускаючи, ніби кожна людина потрапляє в найкраще місце просто так. Ми знаємо дуже мало про життя після смерті і про стан людини після смерті, аби гарантувати нашу впевненість у тому, що кожен потрапляє в найкраще місце.
Тим паче, навіть якщо ми достатньо впевнені, що хтось вже у вічному житті, фактом залишається те, що Бог створив нас для життя на землі. Зроблені з праху землі, люди — прив'язані до землі і люблячі землю створіння. Наше найкраще місце, місце для якого ми були створенні — тут.
Що ми маємо на увазі під «кращим місцем»? Що люди знаходяться у присутності Божій і більше не страждають. Добре, з цим я згоден. Але мені складно повірити, з огляду на те, як ми були створені, що небеса краще землі, або що люди знаходяться ближче до Бога, тому що вони «на небесах». Ні, згідно Біблії небеса і земля поєднані, і Бог знаходиться і тут, у цім місці.
У вас ще буде інша дитина / В кінці кінців, у вас є інші діти
По-перше, ви не знаєте, чи зможе матір/батько, які тільки втратили дитину, мати інших дітей. Ви не можете цього знати. І це само по собі вже не дозволяє вам так говорити. Але якщо заглиблюватися далі — нетактовно говорити так, намагаючись заспокоїти біль батьків, ніби відволікаючи їх альтернативою. Адже хіба здатність мати дітей автоматично полегшить біль втрати або зробить її менш помітною? Ні. Не зробить. І не має зробити. Отже давайте перестанем казати це.
Бог просто хотів ще одного янгола
Не тільки тому, що в цьому твердженні присутня теологічна помилка (люди після смерті не перетворюються на ангелів, вони залишаються людьми), але ще гірше, що з цього випливає, що Бог брав участь у тому, що в батьків забрали дитину. Що Бог егоїстично захотів забрати цю дитину Собі, отже Він викрав її у батьків, яким сам же її не так давно дав.
Так що насправді подібне твердження говорить про характер Бога? Який Бог дає батькам дитину, а їй — батьків, аби невдовзі розлучити їх — просто тому, що Він захотів бути з дитиною?
І чи можу я відмітити третю теологічну проблему? Ствердження має на увазі суворе розділення між небесами і землею — таке розмежування суперечить біблійним текстам. Адже по Біблії, Бог вже перебуває посеред нас на землі так, як і на небесах. Зокрема, Божий дух постійно перебуває в людях. Це означає, що Бог не має потреби ще в одному янголі або людині через Свою самотність чи щось подібне. Бог вже присутній з нами.
Діти були створені для життя на землі. Не для того, щоб бути янголами. Не для небес. Вони були створенні задля відображення образа Божого. І вони зовсім не повинні були вмирати. І озвучити таку дурну причину — «Богу потрібен був ще один янгол» — значить абсолютно не знати і не розуміти характер Бога.
Значить, настав її час
Я не зовсім впевнений у тому, що це значить, особливо щодо смерті через нещасний випадок або хворобу. Якщо людина вмирає спокійно, тихою смертю, у похилому віці, тоді, можливо, я міг би зрозуміти це висловлювання. Але тиха, спокійна смерть у похилому віці — це не те, що ми сприймаємо як «трагедію». У випадку справжньої трагедії частина болю пов'язана саме з тим, що для людини ще не була пора вмирати. Вона пішла зарано. Проти своєї волі, через хворобу або нещасний випадок. Говорити скорботним людям, що для їх близьких це був «час піти» — значить не тільки нехтувати їхнім горем, але це також абсолютно неправильно.
Ти маєш бути сильним заради ____
Це вже занадто. Адже це покладає на скорботну людину тягар «необхідності оживитися» і вдавати, що все гаразд, тоді як насправді все зовсім не гаразд.
Ніби людина і так не відчуває достатньо болі і тиску, ми їй ще й говоримо, що її рідним буде ще гірше, якщо вона не «візьме себе в руки» і не буде вдавати, ніби все нормально.
Давайте скажемо прямо. Те, що ми просимо людину робити — насправді брехня. Ми просимо її вдавати, що вона знаходиться у світі квіточок і сонячного світла, коли довкола неї — надгробні каміння і темрява. І ми просимо людину брехати задля блага її близьких, але хто ми такі, щоб стверджувати, що ми знаємо хоч що-небудь про те, чого потребують її близькі? Може її близьким потрібно бачити її скорботу і вразливість. Може хтось, хто намагається вдавати, що все нормально, коли це точно не так — це останнє, що потрібно її близьким.
Бог ніколи не дає нам більше, ніж ми можемо винести
Звідки ви знаєте, що Бог ніколи не дає нам більше, ніж ми можемо витримати? Ну серйозно. Звідки ви це знаєте?
Ви десь прочитали це у Писанні? Або ви бачили це на наліпці, чи на бампері? Чи Бог спустився з небес і сказав це вам?
Тому що з усього, що я знаю про Бога, дві речі абсолютно зрозумілі:
Бог не «дає» людям трагедії. Бог не є причиною зла. Бог, який творить зло (задля випробування або просто тому, що «Йому потрібен ще один янгол») — це злий Бог. Я розумію, що є багато філософських нюансів, які можна було б тут обговорювати, але суть у тому, що я завжди наполягатиму: Бог не буває причиною або джерелом зла.
Друге, у чому я впевнений, коли йдеться про Бога, — це те, що Бог завжди дає змогу людям знайти Себе в ситуаціях, які важчі, ніж вони можуть винести. Так ми вчимося довіряти Богові та розуміти Його любов і турботу — все це засновано на ідеї, що, коли ми втрачаємо контроль і не справляємося, Бог залишається вірним і продовжує діяти, змінюючи темряву та смерть на те, що ми, можливо, не зможемо контролювати, але що можна викупити, змінити.
Тож за всіма пунктами це твердження програє, і його теж варто уникати.
Чи є щось, що я можу для тебе зробити?
Це питання зазвичай звучить із добрих спонукань. На відміну від попередніх співчуттів і кліше, це питання, зрештою, звернене до потреб людини, у якої горе, а не до дискомфорту того, хто озвучує банальні співчуття.
Однак, я раджу уникати і цього питання, тому що воно недостатньо конкретне. Якщо ви запитаєте мене, чи є щось, що ви можете для мене зробити, вибір занадто великий. Я можу бути занадто завантаженим усім тим, чого потребую, щоб вибрати щось одне, тож я просто відповім: «Ні, все нормально».
Подумайте про це так: Коли ви приходите до церкви в неділю, вам дають брошуру. І в ній, напевно, стільки анонсів і подій, що ви не зупинитесь на жодній із них. Саме через те, що їх там надто багато, ви не прочитаєте жодної… ну хіба що проповідь буде настільки вже поганою.
Те ж саме відбувається в ресторані. Коли в меню занадто багато позицій, це збиває мене з пантелику, і замість того, щоб вибрати щось унікальне, специфічне для цього ресторану, я часто просто повертаюся до шматочків курки. Усе тому, що вибір занадто великий.
Коли в людини горе, є надто багато речей, яких вона може потребувати — навіть таких, про які вона й сама ще не знає. Замість такого запитання, просто спробуйте дізнатися через її близьких, через церкву, чого людина справді потребує, а потім спитайте: «Чи можу я зробити для тебе А...? Чи хтось уже займається цим?» І якщо є щось, що можете зробити конкретно ви, вам можуть відповісти щось на кшталт: "Ні, хтось інший уже робить це, але чи міг би ти зробити Б…?
Зрештою, більшість дурних речей, які ми говоримо скорботним людям, можна було б уникнути, просто тримаючи рот закритим. Я вважаю, що тиша краща за дурниці. Деякі з цих речей ми говоримо з найкращих спонукань, але вони не можуть по-справжньому передати нашого співчуття і переживання. В інших ситуаціях ми насправді піклуємося не про людину — ми стурбовані власним дискомфортом. Тож, якщо в цій статті я зачепив щось, що ви зазвичай збираєтеся сказати людині, в якої горе, завжди пам'ятайте, що їй не потрібно, щоб ви щось пояснювали. Обійми допоможуть набагато краще. Якщо Ісус говорив правду і Господь благословляє тих, хто плаче, то останнє, що нам потрібно — це бути прокляттям для них, кажучи речі, які завдають більше шкоди, ніж користі.
Ваша черга: чи є щось, що ви б додали до цього списку? Чи говорили вам колись такі речі? Як ви реагували? Чи говорили ви самі комусь таке? Як вони реагували?
Автор — Том Фюрст / ministrymatters.com
Переклад — Вікторія Кобець для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
