На русском языке читайте здесь — 6 простых способов послужить матери, потерявшей ребенка.
Як мати чотирьох дітей я не стикалася зі смертю своєї дитини. Мені не знайома болісна порожнеча втрати доньки чи сина.
Але за останні 7 років я мала святий привілей перебувати разом із сім’ями в скорботі, які втратили когось із своїх близьких. Багато з них, деякі з яких стали один одному близькими друзями, це матері, які втратили своїх дітей. Оскільки я дружила з цими матерями у скорботі, проходила разом із ними через їхні найтяжчі дні, я відзначила, що їм може допомогти, а що лише завдає болю.
Хоча скорбота кожної матері унікальна, ось деякі речі, яких я навчилася.
1. Перебувайте поруч. Деякі з нас бояться взаємодіяти з матір'ю, яка втратила свою дитину, тому що нами рухає великий мовчазний і блокуючий страх, що звучить як «Я не знаю, що сказати». І знаєте що? Ви в хорошій компанії. Тому що ніхто не знає, що сказати.
Але є й хороша новина: мати, яка сумує, зовсім не очікує від вас, що ви маєте правильну комбінацію магічних слів, яка все оберне на добро. Немає таких слів, жодною мовою світу, які зможуть це зробити. Чого матері найбільше потребують, так це вашої присутності. Принесіть їй дієтичну «Колу». Надішліть їй повідомлення на знак того, що ви думаєте про неї. Зупиніться біля її будинку і посидьте з нею поруч. Вислухайте її.
Побудьте з нею в тиші. Запитайте про стан її серця. Приберіться в її ванній кімнаті. Піднесіть їй як подарунок сертифікат у магазин. Напишіть їй листа про те, що ви найбільше любили в її дитині. Допоможіть їй розібрати речі дитини.
Мами не потребують ваших правильних слів. Мамам потрібно знати, що про них пам'ятають і піклуються.
2. Розмовляйте про померлу дитину. Зрозуміло, що ви боїтеся згадати матері про втрачену дитину, оскільки не хочете засмутити її. Ви прагнете вберегти її від переживань. Але, швидше за все, більший дискомфорт походить від вас, а не від неї. Вона вже засмучена, і ще одне нагадування про її горе не погіршить її стан. Насправді для багатьох матерів набагато болючіше, коли друзі, сусіди та колеги не згадують про втрату їхньої дорогої дитини.
Хочете дізнатися секрет? Більшість мам, які втратили дитину, запевнятимуть вас, що краще сказати щось незручне, ніж узагалі нічого не говорити.
І як усі мами, скорботна мати має бажання розмовляти про свою дитину. Вона хоче відзначати, пам'ятати і сумувати про те, що було дорогим і кумедним, і важким, і унікальним у дитині, яку вона любить. Вона може навіть боятися забути про ті унікальні дрібниці, які робили її дитину особливою.
Не бійтеся розмовляти про її сина чи доньку.
3. Слухайте. У матері, яка втратила дитину, може й не бути багато людей, які бажали б або були б здатні вислухати її. Її чоловік або батько, або дитина, або рідний брат переживає своє власне горе, і може бути не в змозі перебувати з нею поруч у той момент, коли вона найбільше цього потребує.
Будьте готові слухати. Дайте їй знати, що ви піклуєтеся про неї і хочете вислухати те, чим вона хоче з вами поділитися: хорошим, поганим, жахливим. Стримуйте себе від природного бажання висловити свою думку доти, доки вона вас про це не попросить.
Просто слухайте.
4. Не стримуйте сліз. Якщо дорослим у вашій родині не було комфортно з їхніми емоціями, то вам теж не буде комфортно зі своїми. Не дозволяйте дискомфорту придушити вашу власну печаль і печаль мами, яка сумує.
Нормально, якщо вона плаче.
Нормально, якщо плачете ви.
Створіть сприятливу атмосферу для спільної скорботи, яка стане зцілювальним подарунком для матерів, які втратили свою дитину.
5. Моліться з матір'ю. Той самий страх, який утримує нас від взаємодії з матерями у скорботі — «Я не знаю, що сказати!» — утримує нас від того, щоб молитися разом із ними. Ми боїмося, що не знатимемо про що молитися або говоритимемо про щось дурне. І ми цілком на це здатні, так.
Але молитва — це подарунок, який ми можемо подарувати мамі, у якої болить серце. Ви не повинні мати правильних слів. Моліться в тиші. Моліться за молитовниками. Моліться за Писанням.
Молитва нагадує скорботним мамам, що їхній біль не байдужий ні вам, ні Богу.
6. Пам'ятайте і повертайтеся до материнської втрати. Через тижні, місяці й роки може прийти спокуса повірити в те, що якщо ми не будемо нагадувати їй про болючу втрату, ми, тим самим, зробимо їй послугу, не повертаючись до теми її втрати.
Складно придумати що-небудь ще, більш далеке від істини.
Мами не забудуть. Ба більше, пророк Ісая використовує дуже абсурдну гіперболу, щоб продемонструвати Божу святу пам'ять: «Хіба ж забуде матір своє немовля? Хіба вона не пожаліє дитини свого лона?» (Ісая 49:15).
Ось інтуїтивна відповідь: «Ні, звісно, ні! Це неможливо!»
Пророк продовжує: «Та як би й вона забула, то Я тебе не забуду!» (Ісая 49:15)
Бог не забуває нас у нашому болю, втраті та горі; і мама, яку ви любите, не забуде свою дитину. Вона не забуде її після похорону. Вона її не забуде, коли повернеться на роботу. Вона не забуде, коли народить іншу дитину. Вона ніколи не забуде.
Позначте день народження дитини і річницю її смерті у своєму календарі, і, таким чином, ви зможете продовжувати мати зв'язок із матір'ю, яка не забула. Я знаю, як моторошно можна почуватися, коли перебуваєш поруч із матерями, які втратили дитину. Але чинячи так, знайте, що ви не самотні. І коли ви проходите разом із матерями їхню скорботу, ви, тим самим, служите — своїм обличчям, голосом і тілом — вустами Самого Бога, Який каже: «Я тебе не забуду!» (Ісая 49:15)
Автор — Лінда Знечко / mycharisma.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 01.01. Спасибо!
