На русском языке читайте здесь — Ложь №1 о Святом Духе, которой верят миллионы христиан.
Коли диявол хоче завадити просуванню Божого народу й обікрасти його, він впроваджує тонку, ледь вловиму, але дуже руйнівну брехню. Брехню, яку нам дуже легко прийняти за правду, хоча в Писанні її виявити неможливо... ніде!
Я б хотів розглянути один із подібних обманів і його серйозний вплив на кожного християнина або церкву, якщо вони купилися на цю брехню.
Чому диявол ненавидить Дух Святий?
Одна з головних мішеней ворога — Святий Дух. І це не випадково. Чим більше ворог може заплутати церкву щодо ролі Святого Духа, тим більший вплив він може чинити на неї.
Подумайте ось про що: той самий Святий Дух, який дає владу звичайним чоловікам і жінкам, аби вони могли бути стримуючою силою для темряви на землі, принижується та зводиться до суперечливої доктрини, яку ми, в кращому випадку, терпимо, а в гіршому — взагалі ігноруємо. Так бути не повинно!
У сатани є одна дуже важлива причина сильно ненавидіти Святий Дух. Християнин, який повністю прийняв одкровення про те, що він або вона справді наповнені тим самим Духом, що підняв Ісуса з мертвих, стає духовним Ісусом Навином або Халевом, який входить в обітовану землю небес і вивільняє її на цю землю. Ми починаємо думати, говорити і діяти як люди, в буквальному смислі одержимі Богом. Ну і, звичайно ж, це кидає камінь у город планів сатани.
Саме тому ворог настільки наполегливо поширює і зміцнює різного роду брехню про Святого Духа.
Він робить це від самого початку існування церкви, створюючи приводи для розділень і розколів. Наприклад, наскільки рівний (або нерівний) Святий Дух Богу-Отцю і Богу-Сину? Полеміка щодо Духа Святого триває і донині. Сьогодні будь-яке питання, від дару говоріння мовами і триваючих чудес і знамень до «падіння в Дусі», є приводом для теологічних суперечок і розколів. І поки християни сперечаються і розділяються з цих питань, темрява захоплює землю. Це має припинитися, якщо ми хочемо побачити велике світове пробудження перед другим пришестям Ісуса.
Брехня, що впливає на мільйони
Є одна брехня, широко поширена в євангельських (і навіть харизматичних) церквах, яка закриває саму можливість очікування руху Святого Духа. Ця брехня обкрадає народ Божий, не дозволяючи йому прийняти (навіть і не кажучи — зберегти) надприродне життя, яке є спадщиною кожного віруючого. У чому ж полягає ця брехня?
Ви, напевно, чули щось подібне: «Святий Дух так не діє... пам'ятай, Він — джентльмен». Ось вона, ця брехня: «Він — джентльмен». Сьогодні це стало означати, що Дух Божий не діятиме і не рухатиметься з незвичною силою чи владою. Він не буде створювати нам дискомфорт і незручність. Це — брехня. Чому я в цьому впевнений? Тому що комфортне існування людства не є основною турботою Бога, Його основна турбота — Його царство.
Ісуса ніколи не турбував комфорт або зручність, коли Він зціляв хворих і виганяв бісів.
Ці дії, що розширюють Царство, завжди приносили велике визволення і, водночас, викликали серйозне невдоволення і осуд з боку релігійної спільноти.
Ця хибна ідея про Святого Духа сильно занижує планку наших очікувань щодо дії Бога в нашому особистому житті, у служінні церкві та у світі загалом. Як писав К. С. Льюїс про Аслана: «Він не ручний лев, але він добрий». Так, Святий Дух приходить бути вірним представником Царя Ісуса — доброго, співчутливого, милосердного і такого, що піклується про нас. Але Ісус ще й Цар, Воїн і Переможець. Він Агнець, але Він також і Лев. В один момент Він благословляє маленьких дітей, а в інший — виганяє бісів.
Я не хочу Ісуса, поміщеного в коробочку чиїхось очікувань. Так навіщо ж нам накладати ці очікування на Духа Святого?
Мене дуже турбує сенс, який ми вкладаємо в слово «джентльмен». Хоча я й не вірю в те, що Дух Святий силоміць змушує нас переживати щось проти нашої волі, проте мене турбує, наскільки ми занизили свої очікування щодо того, що Святий Дух може зробити, хоче зробити або зробить у майбутньому. Навіть харизматичні спільноти здригаються від пропозиції «відкрити служіння для Духа», побоюючись того, що Він може зробити.
Чи є ризик? Завжди. Чи є ймовірність порушення порядку? Безумовно. Поки ми маємо справу з людьми, завжди будуть ті, хто поводиться не за протоколом і порушує порядок. Чи варта того можливість побачити, як Бог вривається в людські життя і змінює їх назавжди?
Поставте це запитання Джону і Керол Арнотт, пасторам «Християнського союзу аеропорту Торонто», де сталося «Торонтське благословіння». Запитайте Джона Кілпатріка, який був пастором під час пробудження в Браунсвіллі. Запитайте Стіва і Кеті Грей, лідерів церкви в Смістоні. Запитайте Ренді Кларк і Гайді Бейкер, Білла Джонсона і Леіфа Гетланда, доктора Майкла Брауна і Р.Т. Кендалла. Відповідь: так. Заплатити високим ступенем ризику за те, щоб пережити рух Бога, завжди варте того.
Згадайте безліч місць Писання, де йдеться про рух і прояв Святого Духа. У Старому Заповіті Він сходив на суддів і пророків з великою силою, даючи їм помазання на надприродні подвиги. І в день Його великого зішестя на П'ятидесятницю було цілком очевидно, що Він аж ніяк не пасивний і ручний. Він вторгся в світлицю подібно до потужного пориву ураганного вітру (Дії 2:2-3), і відтоді Його воля полягає в тому, щоб нести нам могутню трансформацію з небес.
То чому ж ми не спостерігаємо цього сьогодні?
Що ми оберемо?
Християни дедалі більше й більше відчувають напругу та конфлікт між тим, що існує в нашій сьогоднішній реальності, і тим, що має бути, згідно з Біблією. Писання говорить одне, а реальність говорить зовсім інше. Ісус дає одну модель для наслідування, але тіло Христа відкриває нові й більш «релевантні» стратегії.
Причина, через яку ми не бачимо подій, описаних у Євангеліях, книзі Діянь та в історії ранньої церкви, полягає в тому, що ми обмінюємо надприродну силу, яку вони зберігали та вирощували, на релевантні принципи, про які вони нічого не знали.
Напевно, новозавітна громада мала якісь стратегії, що допомагали їй рости і розвиватися. Релевантні й сучасні принципи та підходи не завдають шкоди, вони часто можуть бути корисними. І все ж, навіть корисна і здорова річ може стати інструментом у робочому поясі диявола, якщо ми обмінюємо присутність і силу Святого Духа на тактики і стратегії, придумані людьми. Звісно, будьмо сучасними, чіткими та зібраними, давайте прагнути до досконалості, але ніколи не робіть цього за рахунок втрати повноти присутності Святого Духа.
Надприродний виклик Писання
Знову і знову Біблія кидає нам виклик, описуючи реалії настільки сильні, настільки потужні, настільки захопливі, що для того, щоб їх заперечувати, нам потрібно дати їм інше пояснення й визначення.
Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця.. (Іван.14:12)
Хіба ми творимо справи, які творив Ісус... і дерзаємо про ще більші справи?
І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець. Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню. (Іван.14:13,14)
Тіло Христа більш відоме проявом надприродної сили чи кількістю молитов без відповіді?
Якщо ж Дух Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас. (Рим.8:11)
Коли люди дивляться на церкву, чи можуть вони побачити спільноту людей, яких наповнює Дух і якими володіє Дух воскреслого Христа?
Наведені вище місця Писання (серед багатьох інших) дають сучасній церкві законне підґрунтя, законне право на життя, в якому надприродне є природним.
Коли Бог сходить...
Святому Духу завжди слід віддавати головну роль, однак, ми часто запихаємо Його кудись у задню кімнату — як у наших життях, так і на наших зібраннях і богослужіннях. Чому? Через страх. Через побоювання, що Він і справді може прийти і зробити щось, про що йдеться в Біблії. Зцілити хворих. Вигнати бісів. Захопити і накрити з головою тих, хто жадає Його дотику. Чи буде все трястися і здригатися, коли Він прийде? Так. А хіба може бути інакше? Адже Писання говорить про це досить ясно:
Гори, як віск, розтопи́лися перед обличчям Господнім, перед обличчям Господа всієї землі.(Пс.96:5)
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони! (Пс.103:32)
Тремти, зе́мле, перед Господнім лицем, перед лицем Бога Якова. (Пс.113:7)
Коли Бог сходить, все трясеться, тремтить і приходить у рух. Усе творіння здригається. Якщо створений нами порядок здатний вмістити рух Бога, то для нас повинно бути нормальним, якщо люди тремтять, трясуться, виробляють мимовільні рухи, падають, сміються або роблять щось подібне від дотику Духа до них.
Мене вражає, що подібні реакції засуджуються і вважаються образливими, хоча поведінка християн на спортивних заходах не викликає в нас нападів нудоти. Це не випад проти відвідування спортивних змагань, це заклик ставитися до крайнього ступеня задоволення від виявленої Божої присутності, як до цінності.
Настав час відкритися руху Духа
Я переконаний, що якщо ми вирішимо розібратися з цією брехнею, ми зможемо просунутися до рішень і відповідей на багато запитань у християнстві, які досі не мають відповідей.
- Чому ми не спостерігаємо більше зцілень і чудес у західних церквах?
- Чому Бог, схоже, більше проявляється за океаном, ніж в Америці?
- Чи закінчилася епоха чудес зі смертю останнього апостола або після канонізації Святого Письма?
Чи можемо ми припустити, що на ці питання не можна відповісти задовільно за допомогою загальних богословських ідей, типу: «Божа суверенність»? Я вірю, що ми зможемо переживати те, чого жадаємо й очікуємо. Наше запрошення? Давайте знімемо всі обмеження зі Святого Духа, припинимо використовувати «джентльменську мову», як не біблійну, і будемо прагнути до Нього у всій Його повноті. Ті з вас, хто використовував цю мову, називаючи Духа Святого «джентльменом» — не хвилюйтеся, я був одним із вас. Я вас не критикую, але визначаю й описую концепцію. Я теж у це вірив раніше. Але тепер моє серце жадає переживати Його без будь-яких релігійних обмежень. Справді, це не повинно нас лякати і страшити. Можливість переживати прояв всюдисущого Бога в конкретному моменті часу і простору через дію дивовижного Святого Духа має бути найбільш хвилюючою і приголомшливою частиною життя кожного вірянина, що викликає захват і трепіт.
Давайте ж прорвемося через власний дискомфорт і, залишивши його позаду, будемо жадати і просити більшого!
Автор — Ларрі Спаркс / mycharisma.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
