На русском языке читайте здесь — Можно ли христианину, не еврею, ходить в синагогу?
«Чи можна християнину, не єврею, ходити до синагоги?» (Андрій)
Шалом, Андрію. Хотілося б зрозуміти, що саме вас цікавить:
1. Чи можна ходити християнинові до синагоги відповідно до правил християнської пристойності? Тобто, чи це не буде гріхом?
2. Чи можна ходити християнинові до синагоги з огляду на представників ортодоксального юдаїзму — чи дозволять християнинові туди увійти?
3. Чи корисно християнину ходити в синагогу, чи це буде для нього повчально?
4. Чи можна християнину ходити до синагоги, щоб проповідувати там євангелію?
Давайте розберемося по порядку.
1. Чи не буде це гріхом?
Ось, наприклад, що говорить з цього приводу відомий православний священик, протоієрей Олег Стеняєв: «Апостольські правила, правила Вселенських та Помісних Соборів забороняють православним християнам відвідувати синагоги, єретичні збори, слухати їхні повчання, читати їхні книги».
А ось дещо з Апостольських правил:
«70. Якщо хтось, єпископ, чи пресвітер, чи диякон, чи взагалі зі списку кліру, поститься з юдеями, чи святкує з ними, чи приймає від них дари свят їх, як от опрісноки, чи щось подібне: нехай буде вивержений. Якщо ж мирянин, нехай буде відлучений.
71. Якщо якийсь християнин принесе ялин у капище язичницьке або в синагогу юдейську, у їхні свята, або запалить свічку: нехай буде відлучений від спілкування церковного».
Більше того, крім відвідування синагог та святкування єврейських свят (що мається на увазі? Біблійні свята Ізраїлю?), постановами церковних соборів забороняється також лікуватися у єврейських лікарів і навіть митися з євреями в лазні. Ось, зокрема, 11 правило Трулльського («П'ято-шостого», 691-692 р.) Вселенського Собору:
«Ніхто з тих, що належать до священного чину, або з мирян, не повинен їсти опрісноки, що даються юдеями, або вступати в співдружність з ними, ні в хворобах закликати їх, і лікування приймати від них, ні в лазнях купно з ними митися. Якщо ж хто сміє це творити: то клірик нехай буде викорінений, а мирянин нехай буде відлучений».
Заодно, правилами цього собору, як пережитки язичництва, заборонялися ворожіння, карнавали ряжених і навіть вчені ведмеді. Пізніше фраза «обвинувачений був помічений приймаючим лазню» стала звичайною у звітах інквізиції як безперечний доказ єресі.
Формально і сьогодні будь-який православний може бути відлучений від Церкви за спільний похід до лазні з євреєм. За визнанням співробітника відділу зовнішніх церковних зносин Московського Патріархату священика Всеволода Чапліна, «церква відчуває великі труднощі через те, що наше канонічне право сьогодні не завжди можна застосовувати буквально. Інакше всіх треба відлучити від Церкви. Якщо православний ходить у лазню, то він має стежити за тим, чи немає єврея. Адже за канонічними правилами православному не можна митися в лазні з євреєм».
Отже, якщо у своєму християнстві людина керується переліченими вище постановами, то їй категорично не рекомендується заходити в синагогу. Якщо ж зазирнути в Біблію, то можна побачити, що такі новозавітні особистості, як, наприклад, Павло і соратники нічого гріховного в тому, щоб заходити до синагоги, не знаходили. Більше того, приходячи до різних міст невідомої їм, язичницької Європи, вони насамперед шукали синагогу і служили якийсь час саме там:
«Пройшовши через Амфіполь та Аполонію, Павло та Сила прибули до Солуні, де була юдейська синагога. Павло, за своїм звичаєм, пішов туди й протягом трьох субот обговорював з юдеями Святе Писання» (Дії 17:1,2).
У тому ж розділі:
«Поки Павло чекав в Афінах Силу й Тимофія, дух його страждав, коли він бачив, що в місті повно бовванів. Щодня він розмовляв у синагозі з юдеями й богобійними греками, а також із тими, кого зустрічав на базарній площі».
Далі по тексту:
«Після цього Павло залишив Афіни й вирушив до Коринта… Щосуботи Павло ходив у синагогу й намагався переконати як юдеїв, так і греків повірити в Ісуса» (Дії 18:1,4).
Порівняйте, Андрію, ці місця з Писання з тим, що написано в так званих Апостольських правилах і вибирайте що вам ближче.
Взагалі, ідея заборонити віруючим заходити в синагоги з'явилася через те, що, бувало, багатьох неукріплених, ненавчених у церкві віруючих проповіді рабинів відвертали від відвідування церковних храмів і переконували в божественності особи Машиаха Ієшуа. Неосвічені священики, які іноді навіть не вміли читати, часто-густо просто блідо виглядали на тлі добре підкованих у своїй справі синагогальних проповідників. Нічого краще, ніж заборонити під страхом відлучення і прокляття, неєврейським віруючим (як правило, номінальним християнам з простолюдинів, хоча серед них іноді знаходилися і високопосадовці, як, наприклад, духівник одного з вестготських королів Іспанії) заходити до синагог, автори подібних постанов не знайшли.
2. Чи дозволять християнинові туди увійти?
Наскільки мені відомо, немає жодних перешкод для того, щоб неєврей зміг зайти в синагогу. Єдине, про що можуть попросити при вході, так це щоб людина вдягла на голову кіпу, яку можуть відразу запропонувати.
Але замість неї підійде і будь-який інший головний убір, шапка чи бейсболка.
3. Чи буде це для нього повчально?
Чи корисно християнину-неєврею ходити до синагоги? Ну, якщо комусь буде цікаво послухати читання з Писань незрозумілою для нього мовою, то можна ходити і слухати. Більшість євреїв, до речі, під час синагогальних служінь у суботу, що проводяться на території колишнього СРСР, теж не розуміють, про що йдеться, бо не знають івриту. У багатьох синагогах служіння проводяться зараз вкрай нерегулярно, через відсутність міньяну, тобто мінімальної необхідної кількості євреїв-чоловіків у десять осіб.
4. Чи можна там проповідувати євангелію?
Якщо йдеться про стан справ на території колишнього Радянського Союзу, то синагога сьогодні — не найкраще місце для проповіді євангелії. Хоча б тому, що іноді там складно взагалі когось знайти навіть у шабат.
Буває так, що християнин-неєврей знаходить для себе в Писаннях Божий заклик свідчити євреям про спасіння через Ієшуа Месію. Далі, він бачить у Біблії, як той же раббі Шауль (апостол Павло) регулярно проповідував у синагогах і досяг в цьому чималого успіху. Яке рішення може дозріти в голові такого віруючого християнина-неєврея? Правильно — йти до синагоги та рятувати Ізраїль. Але ось у чому різниця між ситуацією в синагозі часів Павла та станом справ там у наш час:
1) У першому столітті синагоги були регулярно заповнені євреями, які знали Тору та пророцтва. Слово Павла падало у добрий ґрунт, якщо хтось із слухачів хотів справді розібратися у темі;
2) Зараз люди, які приходять на збори в синагогу, можуть навіть не вірити в Бога, не кажучи вже про хоч якесь знання Святого Письма. Більше того, мені важко зрозуміти, як неєврей може отримати слово в синагозі під час зібрання, щоб проповідувати євангелію? Хіба що, намагатися говорити без дозволу, що продовжуватиметься недовго і, швидше за все, призведе до результатів, прямо протилежних від очікуваних.
Переважна більшість євреїв на пострадянській території зараз перебуває поза синагогою. І якщо у християнина-неєврея є бажання засвідчити єврею про спасіння, йому зовсім не обов'язково починати це робити у синагозі. Скоріше навпаки.
Автор — Михайло Самсонов, рабин месіанської громади Вінниці (відповідь за 07.07.2011)
Переклад — Олена Бочковська для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
