На русском языке читайте здесь — Христиане и мусульмане поклоняются не одному и тому же Богу.
(Вільно володієте українською мовою? Маєте бажання на волонтерських засадах служити в перекладі матеріалів з російської на українську? Будь ласка, напишіть нам — al.fishman@gmail.com)
Це правда, що три основні монотеїстичні релігії – Юдаїзм, Християнство і Іслам, — всі сповідують віру у вічного Бога-Творця, якому колись кожна людина дасть звіт. Але це ж очевидно, що мусульмани і християни не вірять в одного і того ж Бога.
По-перше, Бог – небесний Отець християн, але Аллах – не батько для мусульман.
Це одне із найбільш фундаментальних відкриттів Біблії, як і сам Ісус вчив Своїх послідовників кожний день молитися «Отче наш» (Матвія 6:9-13). Новий Заповіт веде ще далі, кажучи, що Бог вклав в наші серця дух синівства, і ми можемо називати Бога «Авва», як Ісус називав Свого Отця «Авва» (Римлянам 8:15; Галатам 4:6).
Але Аллах не представлений як небесний батько в ісламі, не кажучи вже про «Авва» і більш ласкаві імена. Ось чому в теології ісламу «Отець» не входить в 99 імен Аллаха.
По-друге, через Ісуса ми можемо мати близькі відносини, навіть дружбу з Богом. Для мусульманина такий підхід – немислимий, по причині їх розуміння трансцендентності Бога.
Уже в Старому Заповіті Бог відноситься до Авраама як до Свого друга (Ісая 41:8), але в Новому Заповіті Ісус пішов ще далі, кажучи Своїм учням: «Немає більше тієї любові, як коли хто положить душу свою за друзів своїх. Ви друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам» (Івана 15:13-14).
Мусульманин не може навіть мислити про Аллаха в подібних категоріях.
Для мусульман, Бог (Аллах) — занадто трансцендентний і «інший», аби бути нашим другом. Вони поклоняються, захоплюються і підкоряються Аллаху, так як і ми нашому Небесному Отцю, але вони не мають близького спілкування з Богом, яке мають християни (2 Кор. 13:13).
В ісламі, людські істоти не можуть насолоджуватися подібною особистою близькістю з Творцем.
Різниця між християнською і мусульманською концепціями Бога чітко проглядається в аспекті молитви. Глибина спілкування, якою ми насолоджуємося з Богом, добре виражена в словах відомого гімну, написаного Фанні Кросбі:
«О, чиста радість відділеного часу,
Який перед троном Твоїм я провів,
Схилив коліна, з Тобою я спілкувався, мій Бог,
Як друг спілкується з другом його!»
В ісламі, мусульмани повинні слідувати розписаним молитвам на арабській мові, навіть якщо вони їх не розуміють. Не так вже й багато дружби з божественним. Одне лише це вже підкреслює глибокий контраст між двома релігіями щодо того, як виглядає Бог.
По-третє, християни вірять, що Ісус – повнота проявлення Бога, в той час як мусульмани вважають Ісуса просто людиною, пророком, а зовсім не унікальним явленням образу Божого.
Ісус сказав Своїм послідовникам: «хто бачив Його – бачив Отця, і що Він в Отці і Отець в Нім, і Він і Отець одне» (Івана 14:9-11, 10:30).
Всі ці поняття абсолютно чужі ісламу.
Для мусульман, Ісус — просто ще одне творіння Аллаха. Для християн, Ісус – це Той, через кого Отець створив світ.
По-четверте, християнська «свята Трійця» — прокляте богохульство для мусульман.
На протязі 200 років християни співають класичний гімн «Святий, святий, святий», який оповідає про «Бога триєдиного, благословенну Трійцю», ясно виражаючи те, чому вчить Церква на протязі віків.
Слова цього гімна жахливо образливі для мусульман, оскільки твердження Корана, які мусульмани промовляють пʼять разів в день в молитві (Сура 112), підкреслюють, що Аллах «не родив і не був народжений, і немає нікого рівного Йому».
Ця Сура в оригіналі була спрямована на політеїстичних слухачів Мухаммеда, але потім була застосована також і до християн. Це значить, що пʼять разів в день мусульмани засуджують одні із найбільш фундаментальних доктрин християнської віри.
По-пʼяте, справжні християни краще загинуть, ніж відкинуть Ісуса як Господа; а справжні мусульмани скоріше помруть, ніж сповідують Ісуса Господом. Це основа основ, і неможливо уявити посвяченого християнина або мусульманина, які би не погоджувалися з цим твердженням.
Новий Заповіт вчить, що необхідна частина спасіння – визнання Ісуса Господом (Римлянам 10:9-10). В абсолютному контрасті, Коран говорить, звертаючись до віруючих у те, що Ісус – Син Божий: «Хай знищить за це їх Аллах! Як же вони відвернені від Істини Його!» (Сура 9:30).
Чи можуть ще мати місце серйозні обговорення на тему, чи вірять християни і мусульмани в одного і того ж Бога?
Хтось може заперечити, мовляв, ці обидві віри показують, що людина намагається догодити і підкорятися своєму Творцю, — але те, що ці релігії розповідають про Творця, взаємно протилежне.
Ми не поклоняємося одному і тому ж Богу, — ось чому мусульмани намагаються навернути християн в іслам, а християни стараються навернути мусульман до віри в Ісуса.
Хороші ж новини полягають в тому, що Ісус дійсно є Бог, і що колись, добровільно або ні, кожне коліно вклониться перед Ним, і кожна мова сповідує, що «Ісус є Бог» — аби прославити Бога Отця (Филипʼян 2:9-11).
Автор — Майкл Браун / charismanews.com
Переклад — Анастасія Божеску для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
