На русском языке читайте здесь — Что это значит для мужчины — быть духовным лидером в семье?
У подкаст «Запитай пастора Джона» пише Келлі з питанням про духовне лідерство в родині. Вона пише: «Привіт, пасторе Джоне! Мій чоловік і я ще перебуваємо на початковому етапі нашого шлюбу. Ми обоє виросли в християнських сім’ях, але, на жаль, наші батьки не досягли успіху в духовному керівництві в сім’ї. Цим займалися наші матері. Зараз я чекаю, щоб мій чоловік взяв на себе цю роль у нашій сім’ї, але ми обоє не знаємо, як це має виглядати. Чи повинен він молитися разом зі мною щодня? Чи повинен він читати зі мною Слово щодня? І що саме Ви робите у вашій родині? Як це виглядає у Вашому випадку?»
Отже, моєю першою думкою було — дивно, що нам написала саме Келлі, а не її чоловік. Я сподіваюся, це тому, що вони обоє шукають відповіді й домовилися, що їй буде простіше написати про це. У такому разі це чудово. Я сподіваюся, вона пише не тому, що він просто витягнув ноги на дивані, а вона має самотужки розібратися з цією ситуацією. Тому моя перша порада — щоб Келлі прямо зараз пішла по свого чоловіка. Поставте подкаст на паузу, Келлі. Підіть за ним і далі слухайте разом, це краще, ніж роль посередника для Келлі, через що інформація може перетворитися на щось, що не сподобається її чоловікові.
Давайте зробимо екскурс у Святе Письмо, де є уривок, який важко назвати самоочевидним.
Ефесянам, 5:21-25 «...корячися один одному у Христовім страху. Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова дружини, як і Христос Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому. І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе…»
Отже, ми бачимо, що любов один до одного, служіння один одному та послух один одному потребують і прагнуть такого виду любові та взаємної смиренності, в яких дружини повинні брати приклад із Церкви, яка покликана слідувати за Христом — своїм лідером. І чоловіки керуються прикладом Христа, як глави Церкви, готового віддати Себе за неї.
Одне з пояснень цього загального питання про верховенство та послух у шлюбі полягає в тому, що Бог визначив шлюб як втілення проголошеної любові між Христом і Його нареченою — Церквою.
Цей момент ми намагаємося прояснити, коли працюємо над питанням верховенства та покори.
Є як відмінності, так і подібності у стосунках, з одного боку, між дружиною та чоловіком, а з іншого — між Церквою та Христом. І всі вони — подібності та відмінності — визначають шлях, на якому ми розкриваємо драматизм Христа та Церкви.
Наприклад, загальним моментом є те, що Христос прагне, щоб Церква була покірною заради свободи та щастя, у повному розумінні того, хто Він є, за що Він виступає і чому Він робить те, що робить. Христос не прагне від Церкви рабського підпорядкування, безрадісної поступливості чи безглуздої покірності. Він хоче, щоб вона йшла за Ним у повному усвідомленні, розумінні, свободі та радості. Без саме такого її слідування підкорення Церкви не прославить Господа Ісуса. Безглузде підкорення не буде славним для лідера. Точно так само й хороший чоловік не бажає рабського підпорядкування чи безрадісної поступливості, чи безглуздої покірності. Він бажає, щоб його дружина в усвідомленні, розумінні, свободі та радості зробила свій вибір — йти за ним. Отже, це приклад подібності, що впливає на те, що нам слід робити.
А ось приклад відмінності стосунків чоловіка й дружини, з одного боку, та Христа й Церкви, з іншого, який показує, як працює шлюб: чоловіки, людські чоловіки, схильні до помилок і гріхів. А Христос — ні. Ось чому ви ніколи не зможете провести пряму аналогію між тим, як Христос очолює Свою Церкву, і тим, як чоловік керує своєю дружиною, не беручи до уваги цю відмінність. Обмеженість і гріховність людини мають враховуватися в цій картині.
Інша відмінність — це те, що обоє — чоловік і дружина — підкоряються Ісусу та Богу Отцю. І Ісус теж є її безпосереднім керівником, а не опосередкованим, нібито лише після чоловіка.
Вчення Нового Завіту — як ви можете бачити у віршах 1 Петра 2:13–17, Ефесянам 5:21–33, Колосянам 3:17-25 — полягає в тому, що християни, насамперед, пов’язані з Господом Ісусом як зі своїм головним володарем, і тому, заради Господа, як сказано «заради послуху Господу», ми, у свою чергу, підкоряємося інститутам цього світу — таким, як шлюб, у тих стосунках, якими нас поєднав Бог. І вже в цих стосунках ми діємо вільно, бо так сказав наш возвеличений, найвищий Господь. Тому підкорення жінки своєму чоловікові відбувається з власної волі, з волі її Бога Ісуса Христа.
Отже, ці дві відмінності між нашими шлюбами та союзом Христа означають, що чоловік не вважатиме себе безгрішним, а свою дружину менш мудрою, розумною та проникливою, ніж він сам. Ісус завжди мудріший за Церкву. Чоловіки — не завжди мудріші за своїх дружин. Цей висновок і ці відмінності також означають, що дорослі християнські чоловіки не демонструватимуть свою перевагу над дітьми, не вивищуватимуться й не прийматимуть одноосібних рішень, але вони завжди шукатимуть свободи для дружини й прислухатимуться до її бажань. Так проявляється добре, хай і не позбавлене помилок та відхилень, але все ж слухняне волі Христа керівництво.
Говорячи інакше про те саме, можна зазначити, що ролі лідерства та послуху в шлюбі не ґрунтуються на здібностях. Бог ніколи не говорив про те, що чоловік має бути главою сім’ї, бо він здібніший, або про те, що жінці судилося бути слухняною, бо вона менш здібна. Здібності — це не причина ані того, що чоловік є главою, ані того, що жінка слухається його. Здібності мають своє значення в тому, як саме подружжя реалізовуватиме своє лідерство та слухняність, але самі по собі вони не визначають ці ролі.
Таким чином, я визначаю лідерство або верховенство чоловіка, згідно з волею Бога, як почуття добровільної відповідальності за керівництво, захист і забезпечення своєї дружини. Ключова фраза тут — «почуття добровільної відповідальності». Він може бути нездатним, наприклад, виконувати роль годувальника. Але ця нездатність не заважає йому відчувати добровільну відповідальність за те, щоб задовольняти потреби своєї сім’ї, і це почуття спонукатиме його брати ініціативу у свої руки, разом із дружиною та дітьми, і бачити, що це те, що потрібно його сім’ї. Ось головне питання — почуття відповідальності, яке рухає чоловіка, коли він бере ініціативу в родині, і тоді Божа воля творить стільки, скільки можливо, для кожного члена сім’ї. Це було кілька прикладів, і запам’ятайте: коли я кажу, що чоловік відчуває особливу відповідальність за ініціативи у своїй родині, це не виключає того, що його дружина може виносити на обговорення деякі важливі ініціативи через певні «білі плями» у його баченні або можливі помилки, а також з огляду на її мудрість і сприйнятливість.
Це важливо: вона не повинна відчувати, що саме вона постійно ініціює та підштовхує свого чоловіка говорити про те, про що потрібно поговорити, планувати те, що має бути сплановано, робити те, що має бути зроблено.
Отже, ось кілька типів питань, у яких, на мій погляд, особливо важлива ініціатива чоловіка:
Який загальний моральний образ вашої родини? Чоловік повинен бути ініціативним у цьому питанні. Запитуйте про це, обговорюйте це з дружиною. У що ми віримо щодо Бога, світу, сім’ї, культури? Усі сім’ї дотримуються чогось. Усі сім’ї є експертами в чомусь. Усі сім’ї покликані для Божої слави відповідно до своїх дарів. У чому це виражається? Це — відповідальність чоловіка. Досліджуйте це. З’ясуйте це. Чоловік відчуває відповідальність за формування та поширення цього морального образу сім’ї, і, звісно, він робить це через постійну взаємодію з дружиною. Вона не повинна хвилюватися, що може опинитися осторонь цього формування, але я думаю, більшість християнок хвилюються про те, щоб чоловік брав ініціативу в свої руки й вів її до того, щоб побачити моральний образ їхньої сім’ї. Це питання може охоплювати такі ініціативи, як: «Давай з’ясуємо наші очікування щодо наших дітей». Як їх слід виховувати, яким має бути його авторитет і її, як матері, як вони мають проводити свій вільний час тощо. Це питання також охоплює ініціативи щодо рішень, які стосуються того, до якої церкви ходить сім’я та як бере участь у її житті. Це також стосується питань служіння — яким воно буде, як подружжя залучатиме одне одного, наприклад, до місіонерства та благовістя. Це також включає питання способу життя, такі як ставлення до соціальних медіа, телебачення, розваг, дозвілля, спорту та відпусток.
Кожна сім’я має ухвалювати сотні й сотні рішень щодо подібних речей. І один із моментів, що засмучують дружину, — це пасивний чоловік, який не думає про те, що потрібно зробити, якого треба постійно підштовхувати, щоб розібратися з проблемами. Вона, звісно, хоче брати участь. Можливо, вона краще розуміється на деяких речах, якими він займається. Але вона хоче від нього ініціативи. Ми маємо замислитися над цим. Йому треба сказати: «Давай сядемо. Давай поговоримо. Давай помолимося». Вона хоче, щоб він так вчинив.
Це стосується також фінансових питань: як сім’я витрачає гроші і як збирається заощаджувати, які способи підстраховки їм потрібні, плани на випадок звільнення та пенсії, і загалом фінансове бачення сім’ї, включаючи також і те, скільки їм жертвувати в церкві та інші аспекти. Чоловіки повинні усвідомлювати свою відповідальність за те, щоб пропрацювати ці питання разом зі своїми дружинами, залучаючи їх до участі. Дружина має бути досить розсудливою у багатьох цих справах, але їй потрібне керівництво чоловіка, щоб запустити ці процеси, завдяки яким робота виконується, проблеми — обговорюються, а плани — реалізуються.
І наостанок, можливо, найважливіше. Так, чоловік повинен відчувати свою відповідальність за керівництво сім’єю, бути прикладом у молитві, читанні Біблії та пошані. І тут, знову ж таки, питання не в компетентності! У нього може бути 8 класів освіти, тоді як у дружини — диплом вищого навчального закладу. Але все ж він може взяти ініціативу й дбати про те, щоб його сім’я молилася та читала Біблію, формуючи її такою разом із дружиною, використовуючи її дари та підсилюючи свої власні в читанні й обговоренні Біблії.
Отже, я сподіваюся, що ці кілька прикладів допомогли відчути, що означає для чоловіка й дружини уособлювати зразок Христа та Церкви для світу, який цього потребує, для тих, кому важко це побачити.
Автор — Джон Пайпер / © 2016 Desiring God Foundation. Website: desiringGod.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 12.07. Спасибо!
