На русском языке читайте здесь — Шесть причин, почему совместное пение в церкви теряет силу.
Цей блог щороку читають кілька мільйонів людей, і багато з них не є віруючими. Вони спостерігають, як ми спілкуємося один з одним.
Я знаю, що торкнуся декількох чутливих моментів у цій статті: гучність музики; освітлення на богослужінні; музичні уподобання; і виконання або виставу на противагу спільному співу.
Очевидною реальністю в багатьох громадах є те, що кількість спільного співу зменшується. У деяких церквах він, здається, зник зовсім.
Я спробую обговорити цю реальність настільки неупереджено, наскільки це можливо, принаймні, в більшості випадків. І я не вважаю себе фахівцем у цій галузі, тому я звернувся до гуру церковного богослужіння, Майка Харланда, щоб він допоміг мені зрозуміти деякі технічні питання або рішення, які ми приймаємо.
Зрештою, це мій особистий блог, і я беру на себе повну відповідальність за його зміст. Які ж тоді основні причини, через які все менше людей співає в церкві? Чому цей акт поклоніння Богу стає номінальним або формальним у багатьох ситуаціях? Ось шість причин:
1. Деякі члени церкви не готують себе для поклоніння. Ми приходимо, щоб судити інших, виконати свого роду зобов'язання або просто за звичкою. Ми не молилися, щоб Бог звершував роботу в нас через поклоніння. Якщо у нас не буде пісні в серці, її не буде і на наших устах.
2. Ми не знаємо пісень. Ми співаємо тільки ті пісні, слова яких ми знаємо. Це очевидно. Але якщо йде постійний приплив нових пісень і не приділяється достатньо часу, щоб вивчити їх, ми не беремо участь у прославленні. Найкраще, коли для спільного співу пропонуються як знайомі, так і нові пісні, при цьому лідери поклоніння розучують нові пісні, поки ми не вивчимо і не полюбимо їх.
3. Пісні не співаються в діапазоні, в якому ми можемо брати участь. Багато навчених музикантів мають ширший діапазон, в якому вони можуть співати. Більшість із нас цього зробити не можуть. Якщо передбачається, що співати потрібно в діапазоні, який знаходиться за межами наших можливостей, ми навіть не будемо намагатися це робити. Лідери поклоніння приймають рішення, навмисно чи ні, чи хочуть вони вести зібрання в прославленні, чи співати для аудиторії.
4. Освітлення сприяє тому, що ми сприймаємо все як виставу, а не як те, в чому потрібно брати участь. Ми беремо участь у співі, коли ми можемо чути голоси один одного і бачити один одного. Якщо освітлення в залі зібрання тьмяне, а на сцені яскраве, ми сприймаємо все, що відбувається, як виставу. Таким чином, ми не в змозі передати, що в поклонінні і прославленні повинен брати участь кожен з присутніх.
5. Музика занадто гучна, щоб чути інших на зібранні. У цьому блозі було чимало коментарів про правильні рівні децибел для музики під час богослужіння. Однак, на мою думку, важливішим питанням є те, чи можемо ми чути інших. Якщо ми чуємо голоси інших братів і сестер поруч із нами, ми достатньо натхненні, щоб приєднатися. Якщо музика настільки гучна, що ми можемо чути тільки себе, більшість із нас лякається. І в такому випадку ми вважаємо за краще мовчати.
6. Лідери прославлення не слухають зібрання. Якщо лідери прославлення дійсно хочуть вести людей у спільному співі, вони повинні бути в змозі почути зібрання. Деякі з них чують тільки апаратуру і голоси з моніторів на сцені. А деякі з них мають внутрішньо канальні навушники (навушники-вакуумки або навушники-затички), які дійсно блокують голоси людей у зібранні. Церковний спів стає сильним, коли він добре ведеться. І прославлення можна добре вести тільки в тому випадку, якщо лідери прославлення чують тих, кого вони ведуть.
Ваша власна точка зору з цього питання може полягати в тому, що вас не дуже хвилює, чи співають люди в церкві. Але якщо ваше бажання полягає в тому, щоб дійсно підняти всі голоси в прославленні перед Богом, деякі речі все ж необхідно змінити.
Тепер ваша черга писати коментарі. Будьте добрими. Будьте лагідними. Будьте подібними до Христа.
Автор — Том Райнер / thomrainer.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 04.03. Спасибо!
