На русском языке читайте здесь — Семь признаков скорого провала в сфере лидерства.
На жаль, у нашому житті ми всюди стикаємося з серйозними невдачами у сфері лідерства. Нас більше не дивують статті про безчестя пасторів, знаменитостей, спортсменів і політиків найвищого рівня, яке виникає через етичні або моральні проступки останніх.
Будучи людиною, яка впродовж уже понад 30 років працює на найближчому рівні з багатьма церковними та бізнес-керівниками, які переживали важкі періоди, я виокремив кілька спостережень щодо ознак, які свідчать про швидкий провал. Ці ознаки я викладаю молодим керівникам, щоб ті могли уникнути помилок сучасного покоління лідерів.
По-перше, дуже часто перед тим, як спіткнутися, лідер намагається втиснути в довгий проміжок часу у своєму розкладі таку велику кількість справ, що місця для відпочинку та розваг у ньому практично не залишається. Бурхлива діяльність — не завжди ознака продуктивності Царства; коли людина постійно метушиться від зустрічі до зустрічі, від країни до країни, від одного заходу до іншого, не шукаючи при цьому Бога та не виділяючи часу на роздуми, вона чинить насильство над власною душею. Тоді як наслідок, замість Духа Бога, ресурсом для неї буде власна сила волі та амбіції. Це може призвести до спокуси втекти від життєвих труднощів, вдаючись до позашлюбних зв'язків, порнографії, надмірних розваг і дурних витівок.
Діяльність без чіткого бачення також загрожує непродуманими рішеннями. Постійне перебування в поспіху не дає достатньо часу для обмірковування, що знижує розсудливість і призводить лідера до прийняття катастрофічних рішень. Також такий підхід тільки все ускладнює, створюючи ще більше перешкод на шляху до виходу з хаосу, в якому опинилася така людина! Іноді принцип «тихіше їдеш — далі будеш» особливо актуальний!
Я не намагаюся сказати, що лідери не повинні бути зайнятими або не повинні брати на себе відповідальність. Я лише нагадую, що між зустрічами та заходами завжди повинно бути достатньо часу для щоденних роздумів, молитви й пошуків Бога, щоб ми залишалися розважливими й робили Божу справу, керовані Його благодаттю та силою, а не власною силою волі та бажань!
По-друге, я помітив, що перед невдачею лідери уникають особистих контактів зі своїми товаришами або наставниками, які можуть говорити в їхнє життя. Вони починають жити життям відлюдника, що особливо небезпечно!
Незалежно від рівня моєї зайнятості, у мене завжди залишається певна кількість наставників і духовних дітей, для яких я відкритий і які дають мені поради та моляться за мене; я завжди відкритий, щоб чути голос Бога через їхні молитви або настанови. Чим більше на мені відповідальності, тим більше людей мені потрібно, щоб залишатися на плаву!
Нам потрібні близькі стосунки також для того, щоб підтримувати нашу «людяність». Дуже зручно постійно бігати від однієї продуктивної робочої зустрічі або помазаного служіння до іншого, завжди перебуваючи серед незнайомців, у натовпі або з лідерами, які нас не знають як слід. У таких спільнотах немає реального спілкування — навіть перебуваючи серед безлічі людей, ми можемо бути ізольованими, тому що лідеру не треба спілкуватися на особистому рівні або звітувати про щось, адже він займається тим, що ухвалює рішення, проводить зібрання і виголошує промови, замість участі в живому спілкуванні.
По-третє, лідер близький до падіння, коли він не проводить достатньо часу зі своєю дружиною/чоловіком, або членами сім'ї. Бог сказав нам, що людині не добре бути самій. Я бачив безліч лідерів, особливо з тих, які багато подорожують, що не підтримують контакт зі своїм чоловіками чи дружинами і взагалі мало бувають удома. Знаходження із сім'єю дає змогу лідеру зберігати емоційну стабільність. Без цього йому нічого не залишається, окрім як перебувати в несправжніх стосунках, які обертаються навколо його продуктивності як служителя або працівника і де йому постійно співають дифірамби (різні підлабузники).
Перебування ж у ролі батька, матері, чоловіка чи дружини, де постійно необхідно важко працювати на рівні найближчого спілкування сімейних стосунків, які Бог створив, щоб ми залишалися лагідними й емоційно врівноваженими, створює правильний ефект.
Усі навколо можуть вимовляти на адресу лідера хвалебні промови, але тільки дружина знає його по-справжньому і дасть йому знати, як воно насправді, зберігаючи його зв'язок із реальністю!
По-четверте, на лідера явно чекає провал, якщо він не дисциплінує себе щодо їжі та інших простих задоволень. Нездатність контролювати свої прийоми їжі — ознака серйознішої проблеми лідера, яка полягає у тому, що він намагається заїсти нагальні проблеми і, найімовірніше, схильний до інших тілесних слабкостей, які також допомагають йому втекти від неприємної реальності. Ожиріння — суспільний гріх, який став прийнятним у Тілі Христа, незважаючи на те, що Ісус проти нього застерігає (Лк. 21:34).
Ба більше, якщо ми як лідери не дотримуємося принципів здорового харчування, це матиме негативні наслідки для нашого розуму, емоцій і духу, адже об'їдання спричиняє млявість, втому і затуманює наш дух властивостями тіла. Безліч лідерів померли або зазнали важких проблем зі здоров'ям, досягнувши сорока чи п'ятдесяти років, через неправильне харчування. Бог судитиме нас за те, що ми зустрінемося з Ним передчасно і не доживемо половини наших життів через нестачу дисципліни і слухняності.
По-п'яте, лідер йде прямісінько в безодню, якщо не шукає Бога заради Бога, а молиться і читає Біблію, тільки коли проповідує або проводить служіння. Гірше за брак близьких стосунків із Богом може бути тільки те, що ми використовуємо Його для заробітку або Його Слово для власної вигоди. Наскільки б ми не були хорошими і талановитими, нашим вищим життєвим покликанням є знати і любити Бога. У Мт. 7:22-23 йдеться про те, що ми можемо ефективно служити Богу і однаково зрештою потерпимо фіаско, якщо Він не знає нас особисто! Лідери, які шукають Бога тільки для проповіді, перебувають у професійних стосунках із Богом, і, як наслідок, не матимуть благодаті та необхідної духовної сили для подолання труднощів шлюбу, життя та служіння, що може призвести до морального занепаду.
По-шосте, лідери, які люблять звання, титули, визнання, які постійно відвідують публічні засідання, беруть участь у різноманітних заходах високого рівня задля суспільного визнання, впадуть, якщо не покаються. Коли ми звеличуємо себе, Бог каже, що Він впокорить нас (Лк. 14:11), і що домагатися слави не є славою (Прип. 25:27).
Коли ми намагаємося піднести самі себе, рекламуємо себе, прагнемо брати участь у різноманітних подіях, не прислухаючись до голосу Бога, ми близькі до падіння; ми стаємо подібними до фарисеїв, які також любили звання, чільні посади, любили, щоб їх вітали на ринках і називали лідером, преподобним, єпископом або лікарем (Мт. 23:6-7). Скорушені лідери навчилися того, що не слід намагатися робити ім'я самому собі, рекламуючи власні досягнення і розпускаючи хвіст павича; вони зрозуміли, що тільки якщо Бог Сам підносить людину, це справді довговічне (Пс. 75:6).
І останнє — якщо лідери бачать в оточуючих винятково об'єкти для бізнесу або служіння, замість того, щоб мотивувати людей слідувати своєму покликанню, якщо вони бачать людей крізь призму програм, а не стосунків, вони, вочевидь, позбудуться усілякої підтримки, не матимуть людини, якій вони могли б довіритися. У таких лідерів будуть спалені всі мости, бо, без сумніву, вони стануть тягарем для своїх же послідовників, які залишають таких лідерів. Лідерство — це пустельна дорога; як ніхто інший лідери потребують того, щоб служити іншим із серцем слуги. Якщо лідер підходить до служіння як той, якому служать, а не той, який служить іншим, у нього розвивається мислення «пупа землі». Таке мислення може призвести до гордині, зарозумілості і, як наслідок, до загибелі.
Нехай Бог допоможе всім лідерам, які служать Його царству, хвалитися тільки тим, що знають Його (Флп. 3:7-11; Єр. 9:23-24)!
Автор — Джозеф Маттера / josephmattera.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
