На русском языке читайте здесь — От неудовлетворенности до гармонии: история Лидии Кристенсен в книге «Назначение в Иерусалим».
Радість, мир, повнота, сенс... Як часто люди шукають такого стану! Але от біда, у зовнішньому справжнього щастя не знайти. Так, воно безсумнівно втілюється у видиму форму. Але свій початок воно бере всередині людини, в тому, що вкладено Творцем у кожного. Залишається відкрити цей скарб і стати тим самим пазлом у загальній картині Божого задуму.
Яскравий приклад цьому — описане у книзі “Призначення в Єрусалим” життя шкільної вчительки з Данії Лідії Крістенсен, першої дружини всесвітньо відомого біблійного вчителя Дерека Принса і автора цієї книги.
Одного разу, як дитина, поклавшись на Господа, рухаючись за Словом і Духом Святим, Лідія знайшла те, що шукала, — такі жадані умиротворення, радість, спокій і безпеку. Відкривши план Бога для свого життя, вона знайшла сенс.
З комфортної Данії Бог відправив героїню, недавно народжену згори християнку, в місто великого Царя, який є ключем для світової історії. Пунктом призначення Лідії став неспокійний Єрусалим.
Особиста історія датчанки переплелася з історією Єрусалима часу протистояння арабів і євреїв та народження незалежної держави Ізраїль. У книзі автор ділиться відкриттям про майбутнє ключового міста, яке очікує на повернення Ісуса Христа.
За два роки до прибуття на Святу землю Лідія була шкільною вчителькою і досить заможною 36-річною жінкою. Вона була задоволена своїм життям, принаймні їй так здавалося... Приходячи додому, вона нерідко, покурюючи цигарку, оглядаючи свої апартаменти і думаючи про свою кар'єру, зазначала з насолодою: “Чи є ще хтось, у кого все в житті складається так само вдало, як у мене?”
Як вчителька Лідія досягла певних успіхів: у неї були дипломи, вона стала однією з перших вчителів у країні, яка закінчила спеціальний курс з домоводства. Міністерство освіти використовувало її роботу як зразок для введення подібних відділень в інших школах по всій країні. В особистому житті на неї також чекав успіх — вона мала перспективу вийти заміж за кохану людину...
“Але в усьому цьому була якась приреченість, яка лякала мене. Звідки у мене була ця внутрішня стриманість? Чого ще не вистачало для повноти? Це питання постійно крутилося у мене в голові, але мені так і не вдалося знайти на нього відповідь. Та я й не знала, де її шукати”, — подібними думками і переживаннями Лідії пронизана перша частина історії, до її знайомства з Господом.
У книзі автор звертає увагу на те, що можна відвідувати церкву, але не знати, як жити.
Лідія була добропорядною лютеранкою, але виходила щоразу з недільного служіння ще більш розгубленою і пригніченою, не знайшовши відповідей на питання буття. Зрештою вона залишила формальне відвідування церкви.
Дивно, як швидко і однозначно Бог відповідає людині на її внутрішню спрагу у пошуку істини! Героїня пережила зустріч з Господом, знайшла відповіді в Слові і спокій серцю. Хоча слідування істині і відкриття того, що Христос живий, без перебільшення коштувало їй усього — кар'єри, заміжжя і прийняття людьми, причому на рівні всієї країни. Але Боже нове життя настільки її приваблювало, що всупереч усім неприємностям, вона була щаслива, як той купець у притчі про знайдену в полі перлину. І більше того, опинилася на іншому краю землі — в Ізраїлі — для особливого завдання.
Як добиралася Лідія до Святої Землі — ще одна історія, гідна уваги: автор виділив для неї окремий розділ.
Лідія не була під опікою місіонерської спільноти чи церкви, але вона довірилася Святому Духу.
Поклик Бога жити в Ізраїлі не передбачав для Лідії легкого шляху. Якраз навпаки, їй довелося зіткнутися з культурним бар'єром, військовими подіями в країні, неприйняттям з боку євреїв, вивчати складну мову — виявляється, в арабській є 40 слів, що використовуються для опису верблюда!
Вона вивчила Божі уроки на теми довіри, забезпечення, своєчасної допомоги, життя в повній залежності від Святого Духа, молитви. Лідії були до болю знайомі самотність, страх і безвихідь, які вона долала, віддаючи себе в Божі руки. Але все це для героїні — справжні пригоди з Господом, насичене і повне сенсу життя!
“Можливо, мені потрібно пошукати більш широке поле служіння? Однак, дивовижний мир у моєму серці ніби говорив мені, що саме це завдання Бог призначив для мене”, — твердить щаслива героїня у книзі.
Вражає практичність твору — принцип “бери і роби”. Читач сміливо може поставити себе на місце героїні, застосувати викладене до своїх обставин і отримати той самий результат, адже Бог не змінюється, а Його шляхи по суті однакові для всіх. Якими вони були для Авраама, такими вони стали для Лідії, і можуть стати для читачів будь-якої епохи.
Книга повчальна для тих, хто прагне бути керованим Богом і орієнтований на виконання Його волі, а простіше кажучи — на життя зі змістом. Якщо ви вірите, що для вас так само, як і для головної героїні, є певні Богом добрі справи, ця книга допоможе вам дізнатися або ж підтвердити принципи Божого керівництва у виконанні Його волі.
Читач зрозуміє, що велике в Божих очах не завжди виглядає таким з людської точки зору. Однак все, що робиться з послуху Богу, точно потрапляє в ціль Його плану і незмінно винагороджується — внутрішнім миром і радістю, як мінімум.
Приклад Лідії допоможе і тим, хто відчуває Божий поклик, але не маючи підтримки з боку місіонерського товариства або церкви, сумнівається робити крок.
Характерна особливість видання — в кінці автор дає короткий і одночасно змістовний опис Ізраїлю в майбутньому, використовуючи біблійні пророцтва.
Цитати з книги:
“Я сама хочу переконатися, що Бог реальний — якщо в житті є ще якась мета, крім кар'єри і зарплати”.
“Я не перестаю запитувати себе: може, життя — це більше, ніж просто кар'єра, квартира, гарні меблі і гідна пенсія в кінці?”
“Якщо в житті є щось особливе, таке, що не зможе зробити жодна інша жінка, то саме це я б і хотіла зробити!”
“Я зрозуміла одне — Христос живий — Він перебуває в повноті і сяйві слави. Вся сума людського знання зблідла до незначущості в порівнянні з цим одним єдиним фактом”.
“Ось відповідь на моє питання! Мені не потрібно було планувати ту справу, яку мені належало зробити. Мені необхідно було знайти ту справу, яку Бог вже запланував для мене. Бог передбачив для мене особливе завдання, яке не міг зробити ніхто інший у світі. Моєю найвищою відповідальністю в житті було знайти і виконати це завдання. Якщо я не зроблю це завдання, то воно залишиться невиконаним. Ніхто інший не міг зайняти моє місце”.
“Багато років я була настільки впевнена в собі, настільки сильна. Це послужило мені в викладацькій кар'єрі, але було перешкодою в моєму новому житті вірою. Тепер же з мене була скинута моя самовпевненість, і я залежала від милості і вірності Бога”.
Последнее: 19.01. Спасибо!
