На русском языке читайте здесь — 5 стихов, которые христиане любят игнорировать.
Євангелія є настільки революційною за своєю суттю через те, що вона перевертає все наше звичне уявлення про світ і про те, як він повинен працювати. Це й зрозуміло, адже Його шляхи – не наші шляхи.
Однак занадто часто ми повністю ігноруємо той чи інший вірш, якщо його застосування вимагає від нас, на наше розуміння, чогось надто нестандартного. Багато християн пробігають очима найважчі заповіді Христа, щоб швидше звернутися до більш приємних для себе заповідей, які їм зрозумілі і які легко застосувати.
Але такий спосіб не тільки обкрадає Євангелію, але й позбавляє нас радості довіряти Богу по-справжньому, навіть коли Він просить від нас щось важке.
Ось ті п'ять віршів, які багато християн часто ігнорують:
Не чиніть опору злому
«А Я кажу вам не противитися злу; але якщо тебе хто вдарить у твою праву щоку, підстав йому й другу. А тому, хто хоче з тобою судитися і забрати в тебе одяг, віддай йому й плаща. Якщо хто примушуватиме тебе пройти одну верству, йди з ним дві. Тому, хто просить у тебе щось, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся» (Мф. 5:39-42).
Нагірна проповідь Ісуса – одне з найрадикальніших Його вчень. У цьому уривку Христос перевертає наше мислення з ніг на голову і просить учнів по-новому поглянути на своїх «ворогів».
Всі ми чули заповідь Христа «підстав іншу щоку», але не завжди розуміли, що мова йде не тільки про прощення в серці, а й про зовнішній прояв благодаті і співчуття, а не захисну реакцію у вигляді удару у відповідь.
У світі сучасних євангельських віруючих зберігається думка, що віру необхідно захищати за будь-яких обставин, відстоювати інтереси християн у нашій культурі, бути «борцями» за Церкву. Але Ісус закликає нас докорінно переглянути наші погляди на справедливість. Зрозуміло, нам потрібно допомагати бідним і обурюватися, якщо їх утискають, але Ісус просить нас не займати оборонну позицію, якщо справа стосується особисто нас.
В епоху, коли стало можливим оголосити бойкот тому чи іншому продукту, і загальної істерії з приводу і без, заповідь «не чини опору злій людині» важка для сприйняття, а тому часто ігнорується.
Страждання не повинні бути сюрпризом для християн
«Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування, знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість. А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало… Блаженний муж, який подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його [Господь] обіцяв тим, хто любить Його» (Якова 1:2-12).
З 12 перших учнів Христа, 10 були мучениками за віру. Ще один був ув'язнений, а ще один вчинив самогубство.
Звичайно, вони жили в дуже ворожий для християн час, але вони були готові до тимчасових страждань заради вічної слави.
У західній євангельській культурі, де громадянська опозиція часто заслуговує на засудження і всілякі утиски, ми все одно міцно тримаємося за думку, що християни не тільки заслуговують на безтурботне життя, повне всіх благ, але й мають право обурюватися і перебувати в шоці від суспільства, яке не поділяє наших цінностей.
Однак Яків говорить зовсім про інший підхід до життя, де немає місця євангелії благополуччя і банальному «рятуй себе сам». Він попереджає послідовників Христа, що наша віра пройде випробування – тому що тільки так вона стане сильнішою. Нам слід очікувати страждань не тому, що Бог такий злий, а тому що Він хоче, щоб ми покладалися на Його силу, а не на свою.
Якщо ж ми прагнемо до земного щастя ціною вічних нагород, то ми все переплутали. У культурі комфорту і достатку послання Якова легко пропустити повз вуха і прирівняти сильну віру до земного успіху.
Ненависть – це те саме, що вбивство
«Кожний, хто ненавидить свого брата, той убивця. А ви знаєте, що жодний убивця не має в собі вічного життя, яке б у ньому перебувало» (1 Івана 3:15).
Ісус постійно закликав не тільки до зовнішнього дотримання правил, але й до того, щоб ми внутрішньо стежили за своїми думками і почуттями. В Євангелії від Матвія Він прирівнює хтивість до перелюбу, а в 1-му Івана говорить ще суворіше, називаючи ненависть вбивством.
Звичайно, напевно, не багато християн скажуть вам, що вони «ненавидять» когось, але, якщо бути до кінця чесними, наші дії часом свідчать саме про таке ставлення. Тому що для Ісуса ненависть – це не просто бажати комусь зла, це і відсутність любові: «Ми знаємо, що ми перейшли від смерті до життя, бо любимо братів. А хто не любить [брата], той перебуває в смерті».
Цей вірш говорить і про ненависть, і про відсутність любові. Тому його так важко виконувати, і його так часто ігнорують.
Коли ми говоримо про когось погано – про друга, про відомого чоловіка, про лідера – якщо ми робимо це без любові і бажання виправити людину, то треба серйозно задуматися про свої мотиви. Ось чому Ісус використовував такі драматичні приклади: легко засуджувати зовнішні дії, але для Бога важливіше те, що відбувається в глибині серця.
Не піддавайтеся почуттю страху
«Адже Бог не дав нам духа страху, але духа сили, любові й розсудливості» (2 Тим. 1:7).
Страх – одна з найсильніших емоцій. Ми користуємося ним, щоб уберегти себе від небезпечних ситуацій і не допустити заподіяння шкоди. Але, маючи віру, де «хто любить душу свою, той її втратить», почуття самозбереження – не завжди правильний вибір.
Коли Ісус Навин вів свій народ до обітованої землі, Бог сказав йому: «Будь хоробрим і мужнім! Не жахайся і не бійся, адже Господь, твій Бог, буде з тобою скрізь, куди б ти не пішов!» У посланні до Филип’ян нам сказано: «Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові. І мир Божий, який перевищує всяке розуміння, нехай береже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі».
Виходить, страх – це питання довіри. Якщо ми віримо, що Він саме такий, яким Себе представляє, то нам нема чого боятися. Наш страх говорить лише про те, наскільки велика наша довіра до Нього і віра в Його обіцянки.
Що б не було – ситуація з біженцями або особиста непокора поклику, який здається нам занадто ризикованою справою – якщо любов поступається місцем страху, то перспектива спотворюється.
Ось чому нам сказано: «У любові немає страху, але досконала любов проганяє страх, оскільки страх несе страждання; хто ж боїться, той недосконалий у любові».
Не покладайтеся на земні багатства
«А Ісус сказав Своїм учням: Запевняю вас, що важко багатому ввійти в Царство Небесне. І ще додам: легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже» (Матвія 19:23-24).
У 19-му розділі Матвія молодий чоловік нібито глибоко зацікавився духовними питаннями і прийшов з ними до Ісуса. «Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?» Він розповідає Ісусу про всі свої добрі справи, і навіть про те, як він навчився любити ближнього як самого себе, а потім запитує: «Чого ще бракує мені?»
Ісус відповів йому (багатій людині): «Якщо хочеш бути досконалим, піди та продай своє майно, роздай бідним і матимеш скарб на небесах, а тоді приходь і йди за Мною». Коли та людина відходить від Нього, Ісус наводить приклад верблюда, якому потрібно протиснутися в вушко голки, показуючи тим самим, наскільки «важко багатому увійти в Царство Небесне».
Для людей, які живуть у найбагатшій країні світу, це дуже важкий уривок.
Ісус розумів, що слідувати за Ним означало присвятити всього себе і все, що ми маємо, але для багатьох людей фінансова стабільність і комфорт, які дають гроші, займають в серці більше місця, ніж будь-що інше. Тому Ісус і говорив Своїм учням: «бо де скарб ваш, там буде і серце ваше».
Цей вірш не просто засуджує жадібність. Це ілюстрація того, наскільки сильно Бог прагне, щоб ми довіряли Йому повністю; щоб не хвилювалися; щоб покладалися на те, «де міль не нищіть, і де злодії не підкопують».
Коли ми витрачаємо час на страхи і хвилювання з приводу наших банківських рахунків і фінансової стабільності, ми ігноруємо заповідь: «Не журіться про своє життя, що будете їсти або що будете пити, ні про своє тіло, у що одягнетеся. Хіба душа не більша за їжу, а тіло – за одяг?»
Автор — Джессі Керрі / hristiane.ru
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
