На русском языке читайте здесь — 7 великих лжеучений современной церкви.
Лжевчення, що поширилися в сучасній церкві, створили для мільйонів віруючих ефект «білої імли». Ось як виявити та подолати ці руйнівні доктрини, поки не стало надто пізно.
Примітка редактора: Більшість читачів журналу «Харизма» пам'ятають Стіва Хілла, як гарячого євангеліста з пробудження в Браунсвіллі, який з того часу завоював для Господа незліченну кількість душ по всьому світу. В останні роки свого життя він отримав пророче бачення, яке застерігає церкву про наближення «духовної лавини», що може вбити мільйони. Стаття про лжевчення, написана нижче, є частиною цього послання, яке можна знайти в його книзі «Spiritual Avalanche» («Духовна лавина»).
Багато років тому, я і моя дружина Джері їхали трасою і нас накрило білою хмарою снігу з сильним вітром. Я закричав: «Я нічого не бачу!» Ми пережили повну білу імлу. Я втратив будь-яку орієнтацію. Я не міг бачити ні дороги, ні інших машин. Все зникло, було видно лише цю загадкову білу хуртовину. Єдине, що я міг зробити в той момент, – це зменшити швидкість і молитися про те, щоб не з'їхати з дороги.
Бог дав мені мудрості зупинитися на розділовій смузі, де ми перечекали бурю. Коли вона скінчилася, я був шокований тим, через що ми пройшли. Декілька миль попереду та позаду від нас була незліченна кількість уламків. Масивні пікапи лежали перекинуті на узбіччі. Машини були скрізь. Це була Божа рука, що ми вижили.
Біла імла – це погодне явище, у якому видимість сильно погіршується через сніг. Обрій повністю зникає, і людина повністю втрачає орієнтири.
Це те, що відбувається у сучасній церкві. Багато хто не звертає уваги на небезпеку на обрії. У цій духовній білій імлі помилкові вчення злилися разом з істиною, змушуючи безневинних віруючих втратити орієнтири та засліпнути.
Господь нещодавно дав мені бачення щодо стану церкви і того, що ми повинні робити у зв'язку з цим. Ті, хто знайомий з нашим служінням, знають, що ми ніколи не граємо в церкву, і маємо глибокий побожний страх справи Божої. З огляду на це я закликаю вас взяти до уваги ці слова. Якщо ви думаєте, що я просто дозволяю собі випустити пару, зрозумійте, що я нещодавно пройшов трирічне лікування від раку. Мені давали кілька днів життя. Як мені часто нагадував Леонард Равенхілл, ми повинні говорити з помазанням та наполегливістю (невідкладністю) Божою. Ми всі не більше, ніж вмираючі люди, які проповідують людям, які помирають.
У видінні я бачив церкву у вигляді прекрасного гірськолижного курорту з величезною лавиною, що нависла над ним. Господь негайно відкрив мені його значення. Це наближення духовної лавини несло загрозу, що могла знищити всіх та кожного. Я провів безліч часу, намагаючись у минулому врятувати тих, хто став жертвою помилкових вчень. Зараз, у цьому Божому відвідуванні, я бачив шари снігу, що неухильно покривали тверду традиційну Божу істину. Наче в білій імлі, істина загубилася в раптовому сніговому шквалі. Ніхто з тих, хто любить Бога, свідомо не проповідує обман, але духовна біла імла нездорового, незбалансованого і, в деяких випадках, небіблійного вчення засліплює Тіло Христове в Америці, і це швидко розповсюджується по всьому світу.
Як це сталося?
Є безліч шляхів, якими нездорові та деструктивні вчення можуть увійти до церкви. Іноді біблійні істини викладають окремо від інших біблійних істин, що породжує небезпечний дисбаланс. В інших випадках біблійним істинам навчають з перебільшенням того, про що говорить Писання і, зрештою, це приносить більше шкоди, ніж користі. Багато разів ясні біблійні попередження ігноруються або інтерпретуються настільки спотворено, що вони втрачають свій вплив, залишаючи людей вразливими та безпорадними.
Павло попереджав, що «буде час, коли справжнього вчення приймати не будуть, але за своїми примхами обиратимуть собі вчителів, які лестили б слуху; і від істини відвернуть слух і звернуться до байок» (2 Тим. 4:3-4). Сьогодні церква в Америці, загалом, знаходиться небезпечно близько до того, щоб повернутися до таких байок. Мільйони вже піддалися цим хибним вченням. Перш ніж ми втратимо ще більше душ, вкрай важливо, щоб ми визначили те, що, як я вірю, є найбільшими лжевченнями, які проникли до церкви і призвели до білої імли омани.
1) Занадто великий акцент на матеріальному успіху
Безсумнівно, деякі прихильники плотського вчення про процвітання вмотивовані жадібністю. Для них проповідування про Ісуса є засобом наживи. Це те, що Павло заборонив у найсильніших виразах, які тільки можна було сказати, говорячи про людей «пошкодженого розуму, чужих істині, котрі думають, наче побожність служить для прибутку» (1 Тим. 6:5).
Але багато щирих віруючих також приймають це вчення, прикриваючись Писанням. Вони вказують на заповіт благословень, який Господь обіцяв Ізраїлю за його послух, включаючи фінансове процвітання (Втор. 28:1-13). Вони виділяють вірші в Приповістях і Псалмах, які співвідносять фінансове процвітання з щедрістю, працьовитістю, благочестивим життям і вірою (напр. Пс. 112). Вони нагадують нам про чудові обітниці, які можна знайти в Приповістях 3:9-10, і як Ісус повторив їх у Новому Завіті в таких повчаннях як «давайте і дано буде вам» (Луки 6:38). Також вони цитують Павла, який писав про фінансові принципи сіяння та жнив (1 Кор. 9; 2 Кор. 8-9; Філ. 4:11-19).
Ви зі мною? Я не проти того, щоб мати гроші. Але я рішуче проти того, щоб гроші мали вас. Проблема в тому, що проповідники плотського процвітання не згадують про те, що:
- Ісус попереджав проти збирання скарбів на землі (Матв.6:19-24) та жадібності (Лк.12:15);
- Ісус наголошував на тому, що треба піклуватися про бідних (Матв.25:31-46);
- І Іван, і Павло навчали, що ми не повинні жити так, як живе світ (1 Кор.7:29-31; 1 Іван.2:15-17);
- Ісус помер не для того, щоб ми були фінансово багатими, але щоб урятувати нас від гріхів (Матв.1:21);
- Бог обрав бідних бути багатими у вірі та спадкоємцями Царства Божого (Яків.2:5).
Проповідники процвітання підбадьорюють Божих людей шукати багатства або шукати Бога з метою збагачення, часто судячи про твою духовність на підставі того, яку машину ти маєш. І що це має спільного з євангелією Ісуса?
2) Перебільшений погляд на благодать
Це вчення про гіперблагодать стало епідемією. Воно прослизнуло майже непоміченим і вкорінилося, наче бур'ян, який легко занести, але потім важко позбутися. Я мав справу з багатьма молодими людьми, які колись горіли для Бога, але впали через такий погляд на благодать. І тепер замість того, щоб шукати Його, вони «тусуються» на вечірках. Якщо не зупинити і не усунути цю «незаслужену благодать», вона перейде на наступні покоління, залишаючи мільйони тепленьких християн, які обміняли свою пристрасть на отруту.
Це сумно, що деякі проповідники гіперблагодаті живуть у гріху і присипляють своє сумління тим, що проповідують про Бога, який тільки любить і ніколи не карає; про Бога, який не судить нас у наших справах. Як лжевчителі, з якими зіткнувся Юда, «що звертають благодать Бога нашого у привід до розпусти» (Юди 4). Інший переклад Біблії описує привід до розпусти як «ліцензію на аморальність».
Не всі проповідники гіперблагодаті шукають шляхів, щоб виправдати гріх. Дехто щиро любить Ісуса, але проповідує істину, змішану з брехнею. Вони взяли незаперечну славну істину про Бога і презентували її в такій перебільшеній формі, що звели нанівець усі божественні застереження і навіть кажуть, що слова Ісуса не стосуються віруючих Нового Завіту. Настав час чесно поставити всі вчення, включаючи моє, у відповідність до Слова Божого. Чому в цьому безбожному поколінні ми так боїмося протистояти хибним вченням?
Ці вчителі гіперблагодаті правильно підкреслюють те, що ми врятовані за благодаттю, а не за ділами (Еф.2:8-9), що Ісус помер за нас, коли ми були ще грішниками (Рим. 5:6-8), що ми більше не грішники, але святі в очах Бога (1 Кор.1:2), що Божа любов до нас не заснована на тому, як ми поводимося (Рим.5:9-10), що ми не можемо стати досконалими завдяки нашим людським зусиллям (Гал.3:3), що ми стали синами та дочками Божими, співспадкоємцями з Христом (Рим.8:15-17) та інше!
Але вони ігнорують безліч інших істин із Писання і роблять неправильні теологічні висновки. Наприклад, вони правильно навчають, що Ісус помер за наші гріхи – минулі, сьогоденні та майбутні – але роблять неправильний висновок про те, що віруючі більше не мають справи з гріхом (мається на увазі те, що ми не повинні каятися у гріхах, і що Дух Святий більше не викриває нас у гріху). Ви ніколи не намагалися послухати відступника? Простежте його кроки, і ви часто побачите, що спочатку він дозволив собі уникнути чудової свободи святості і потрапив у рабство гуманізму.
3) Антиномізм
Антиномізм – довге слово із простим значенням. Це слово буквально означає «проти закону». Це короткий стрибок від вчення про гіперблагодать до повного нехтування Законом. Практично це означає: «Що хочу, те й роблю», тому що Ісус звільнив нас. Проблема в тому, що Ісус не звільнив нас, щоб ми грішили, Він звільнив нас від гріха.
Ісус помер за нас і розірвав силу гріха на наших життях, тому зараз через Духа Святого ми можемо жити за праведними приписами закону (Рим.8:1-4). Проте ті, хто постачають це отруйне вчення, не в змозі зрозуміти, що Ісус у Своєму вченні закликає нас за рамки вимог закону, заявляючи, наприклад, що перелюб стосується перелюбу серця — це не тільки фізичний акт (Мф.5:27-28).
Божий досконалий святий славний закон не є проблемою. Проблемою є грішна природа. Гріх заведе тебе далі, ніж ти коли-небудь хотів зайти. Гріх коштуватиме тобі більше, ніж ти будь-коли хотів платити. І гріх триматиме тебе довше, ніж ти колись мав намір залишатися. Гріх пообіцяє тобі все, але залишить тебе ні з чим. Гріх любитиме тебе деякий час, але прокляне тебе навіки.
У мене питання для всіх прихильників антиномізму, хто вірить, що «що хочу те й роблю»: де ви закінчите?
4) Обожнювання людини
Багато хибних вчень сьогодні розпочинаються з людини, а не з Бога. У протилежність до цього, коли Павло викладав благу звістку в Посланні до Римлян, він почав з Бога, а потім перейшов до людини: Бог святий, а ми ні; Він праведний, а ми ні; ми підлягаємо Його суду і потребуємо милості, і ця милість приходить через Хрест.
Сьогоднішнє Євангеліє, особливо в Америці, викладає все інакше: замість того, щоб все було про Бога — все про мене. Зовсім як американська манера робити все більше і краще, американське Євангеліє говорить про те, що Ісус прийшов, щоб зробити тебе більшим і кращим. Це не євангелія!
Ісус сказав Своїм учням: «Якщо хтось хоче йти за Мною, відмовся від себе і візьми хрест свій та йди слідом за Мною; Бо хто хоче душу свою зберегти, той втратить її; а хто втратить душу свою заради Мене, той здобуде її» (Матв. 16:24-25).
Ми знаходимося в серйозній небезпеці через те, що мільйони та мільйони у всьому світі дивляться на людину, а не на Бога. Просто погляньте на нашу політичну систему. Такі слова, як Месія, Господь, Спаситель і Помазаник постійно лунають довкола і кидаються в натовп, наче цукерки. Я стискаюся від страху, коли думаю про те, якою буде відповідь небес. Це настанова для антихриста: ми настільки звикли поклонятися людині, що це буде простий маневр для антихриста, коли він побажає зайняти потрібну йому позицію.
5) Сумнів у владі Слова
Сумніви в Божій владі беруть початок від Едемського саду, з того моменту, як змій кинув виклик Єві: «Чи справді сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю?» (Бут. 3:1). Цей сатанинський виклик мав дві грані: перша – чи справді Бог це сказав? І друга: Бог не мав на увазі те, що Він сказав. Зрештою, ви не помрете, якщо з'їсте плід з цього дерева (ст. 1-5).
Цей подвійний виклик продовжує нас штурмувати сьогодні. Автори бестселерів говорять нам про те, що біблійний текст не надійний, що всі біблійні манускрипти, які ми маємо, безнадійно суперечать один одному, і що ми майже нічого не можемо знати про реального історичного Ісуса. Інші автори кажуть нам, що Біблія – це не більше, ніж колекція релігійних традицій і що Сам Бог не більше, ніж релігійний міф.
Сумніви у владі Писання не завжди є явними, деякі з них засновані на обожнюванні людини, яка каже: «Біблія повинна підходити під мої стандарти. Я буду судити Бога Біблії, виходячи з моїх моральних принципів, а не Бог судитиме мене, виходячи з Його моральних принципів». Простіше кажучи, коли Писання протиставляється нашим почуттям і уподобанням, то замість того, щоб розіп'яти наші почуття і уподобання та схилитися перед Богом та Його Словом, ми ставимо під сумнів Боже Слово.
6) Відкидання пекла
Ніколи так не сумніваються у Божому Слові, як тоді коли справа стосується теми пекла та майбутнього покарання. І через те, що ми проповідуємо незбалансовану євангелію – підкреслюючи Божу любов і ігноруючи Його гнів, підкреслюючи Його милість та ігноруючи Його суд – в нашій теології немає місця пеклу та майбутньому покаранню.
Але чому ж Ісус використовував такі рішучі формулювання, коли говорив про полум'я пекла, плач, стогін людей і скрегіт зубів (Матв. 8:12)? І чому Він навчав, що «краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, а не все тіло твоє було вкинуте до геєни» (Матв.5:29)? І чому інші автори Нового Завіту багато разів попереджають нас про гнів, що прийде (Еф. 5:1-6)?
Одна річ, сперечатися про те, яким саме буде майбутнє покарання, що чекає на тих, хто відкине Євангеліє. Інша річ — применшувати чи відкидати це зовсім. Як би ми не сперечались щодо того, яким саме буде майбутній суд, Слово прояснює нам: це матиме незворотні, страшні та вічні наслідки.
Об'явлення 20:11-15 відкрито застерігає про майбутній великий білий престол Судді. Але сучасні вчителі, які навчають єресям, узяли на себе відповідальність відмінити суд. Якщо повірити в таке вчення, результат буде руйнівним.
7) Вселенське примирення (універсалізм)
Вселенське примирення пропагує менталітет «вийди з в'язниці на волю» – нарешті всі потраплять на небеса, бо Ісус помер на Хресті. (Універсалізм вчить нас тому, що всі дороги ведуть до Бога). Можливо, будуть страждання у майбутньому, але це буде очищення, а не покарання, і, зрештою, усі врятуються.
Прихильники всесвітнього примирення вказують на вірші, які вчать, що Бог примирив «з Собою все, умиротворивши через Нього, кров'ю хреста Його, і земне, і небесне» (Кол. 1:20). І вони кажуть, що як у Адамі всі померли, так в Ісусі всі житимуть (Рим. 5:12-21).
Що ви сказали б, якби хтось спробував переконати вас, що Адольф Гітлер перебуває на небесах? Ви б закричали: «Блюзнірство! Ти божевільний!» Проте це зразок фундаментального лжевчення цього шару «снігової лавини». Додавши до цього інші шари, про які вже згадувалося раніше, ми знайдемо, що підвалини віруючого занепали, і коли прийдуть бурі, будинок обвалиться на землю.
У цей час, коли ми святкуємо життя, смерть і воскресіння Ісуса, прославимо Його своєю чистотою. Легкий вітерець лжевчень перетворився на сильний вітер серйозних помилок, деякі з яких явні єресі, і шторм відхилень від доктрини став масивною смертельною білою імлою. Посеред цієї білої імли залишайтеся вірними Його вченню. Не дозволяйте ніяким лжевченням підступно проникнути у ваше життя, приносячи лавину, яка може знищити все, що тобі цінне. Не дозволяй цьому статися. Ні в моєму житті, ні в твоєму.
Так, Ісус сказав, що останніми днями навіть обрані будуть спокушені. Але ж не ти! Ти надто розумний для цього!
Автор — Стів Хілл / mycharisma.com
Переклад — Руслан Левшунов для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
