На русском языке читайте здесь — 8 грехов, которые начинают игнорировать христиане.
Існують гріхи, на які християни миттєво звертають увагу. Як правило, коли помічають їх у інших християнах. Є гріхи, які шокують, такі гріхи ми зазвичай вважаємо серйознішими за інші. Але усі гріхи створюють прірву між людиною і Богом, всі відокремлюють нас від Христа. Немає жодних ступенів відчуження – ви або примирилися з Богом, або ви для Нього – чужий (прочитайте уривок з послання до Колосян 1:21-22). Немає жодного проміжного «посередині».
Звичайно, ми можемо зайнятися самообманом і переконати себе, що треба уникати великих гріхів, а на інші смертельні гріхи у своєму житті дивитися при цьому крізь пальці. Не варто помилятися – всякий гріх поганий, всякий гріх треба сповідати, кожен із нас повинен триматися подалі від своїх гріховних нахилів за допомогою лагідної, слухняної віри, ходячи у праведності.
А це означає, що ми не можемо дозволити собі ігнорувати гріхи, до яких почали ставитися з поблажливістю.
1. Егоїзм/Самовдоволення
Наскільки часто Ісус лаяв фарисеїв у Новому Завіті? Так постійно! І увесь час за їхнє самозадоволення, лицемірство та егоїзм. Якщо вам необхідно похвалити себе за зроблене вами добре, тоді ви щось робите неправильно. Скільки людей люблять виставляти напоказ свої благочестиві справи, аби усі побачили, які вони добрі християни. Але Христу все одно, що думають інші люди про вашу щедрість. Його турбує, що відбувається у вашому серці та звідки береться ваша мотивація. Якщо вам дуже потрібно, щоб інші знали про ваші добрі справи, почуття та думки, і таким чином високо оцінили вас, то настав час переосмислити ставлення до цього питання.
2. Патріотизм
Хочу одразу сказати, я не вважаю патріотизм гріхом. Але надто часто християни усе плутають, перемішуючи християнські цінності з політичними переконаннями та патріотизмом. Біблія досить недвозначно проголошує, що ім'я Ісуса буде проповідане всім народам по всьому світу. Не діло, коли ми кричимо, що наша країна краща за всіх інші навколо, що наш народ прогресивніший і благочестивіший за інші. Це небіблійний погляд. Не діло, коли християнство перемішується з національними ідеями, і фраза «з нами Бог» прив'язується до прапора країни. Звичайно, ми маємо любити і поважати свою Батьківщину, цінувати можливість жити у своїй країні, але слід пам'ятати, що християни є громадянами Царства Небесного, в якому судилося жити народам усього світу.
3. Страх/занепокоєння
Ісус ясно дає нам зрозуміти, що думає про наші занепокоєння: «Не турбуйтеся!» Віра потребує довіри. У 1 посланні Іоанна 4:18 говориться: «У любові немає страху, але досконала любов проганяє страх». Бог є любов. Він настільки любить нас, що послав Свого Сина на вірну смерть, щоб викупити нас від гріха. Його любов досконала, а це означає, що нам немає чого боятися. Але іноді страх неминучий. І для мене це велика проблема. Ми недосконалі, але страх і неспокій не входять до «рівняння Христа». Якщо є страх, то є проблема з вірою. Все, що ми можемо зробити, – згадати, що Бог тримає все у своїх руках.
4. Гордість
У церкві ми постійно розмірковуємо про гордість. Обговорюємо небезпеку та шкоду гордині, але час від часу, мені здається, ми не особливо розуміємо, що таке гордість. Ми не розуміємо, що кожного разу, коли ми відмовляємо комусь у прощенні, ми вчиняємо з гордістю. Щоразу після суперечки з другом чи родичем, коли ми відмовляємося вибачитися першими, таким чином ми виявляємо гордість. Не забувайте, що благодать Христа пролилася на вас, а ви в свою чергу покликані поширювати цю благодать далі, на усі людей, що оточують вас.
5. Ненаситність/Заздрість
Цей гріх – родич гордості. Ми влізаємо в борги, аби мати усе найкраще і прямо зараз. Учні Христа дуже часто жили з надією на щедрість оточуючих, а Ісус був простим теслею. Я не наважуюсь стверджувати, що багатство – це зло. Тому що це не зовсім так. Якщо вам по кишені Мерседес – звичайно, купуйте. Але якщо не по кишені, якщо ви потім щомісяця гасите у банку відсотки за боргом, то зрозумійте мене правильно — ви стали послідовником сучасної форми ненаситності. Якщо так, то зазирніть всередину свого серця і досліджуйте його вміст. Якщо у вас відібрати всі ці «принади життя», чи зможете ви, як і раніше, жити достатнім і радісним життям у Христі? Чому ви влізаєте в борги? Кому хочете пустити «пилюку в очі»? Богу чи людям?
6. Плітки
Я виросла у консервативному християнському оточенні, де завжди було правило – про людину можна сказати будь-яку гидоту, якщо при цьому додати наприкінці, «дай Бог їй здоров'я». Тому, як і багато інших людей, я винувата в розпусканні пліток. Нам подобається розмірковувати про життя інших людей так, наче ми живемо в їхніх головах і все про них знаємо. «Наближені до церкви» люди часто звинувачуються в такій поведінці, яка випливає із прагнення всіх засуджувати (про це ми ще поговоримо нижче). Чому жінка, яка зробила аборт, боїться з'явитися у вашій церкві? Та тому, що боїться поглядів, які кидатимуть на неї, та відстані, на якій «усі, хто про це знає» будуть триматися від неї. З цієї ж причини до церкви боятиметься зазирнути чиясь дочка, що завагітніла у 16 років, і чоловік, який зрадив своїй дружині. Звичайно, є певне приємне почуття, коли можеш забути про свої проблеми і поговорити про чужі, але давайте все-таки пам'ятати, що наші розмови повинні бути приправлені благодаттю, а наші гріхи – такі ж жахливі, як і гріхи оточуючих нас людей.
7. Ненависть
У Нагірній проповіді Ісус каже нам те, що ми й так добре знаємо: вбивати це неправильно. Але далі до цих слів Він додає, що кожен, хто ненавидить, – теж убивця, тому що ненависть – це вбивство, скоєне в серці людини. Ненависть пов'язана зі страхом. Загальне ставлення до мусульман на основі злочинів однієї маленької секти – добрий цьому приклад. Ми також любимо тримати в собі ненависть до тих, хто завдав нам болю. Потрібно постійно досліджувати своє серце та перевіряти свої думки та свої почуття.
8. Осуд
Це, звісно, наш коник. Він, мабуть, може покласти край і нашій вірі, і нашому впливу. Я пам'ятаю, що Павло закликає виганяти грішників зі зборів святих, аби не потурати гріховній поведінці людей. І ось саме це ми приводимо для виправдання нашого прагнення засуджувати оточуючих. На мій погляд, це жахлива помилка у тлумаченні Писання.
Христова істина в тому, що ми однакові. Усі ми грішники, які потребують Спасителя. Християни приймають Христа і уникають осуду через віру та благодать Божу. Нам не уникнути суду власними вчинками. Щоразу, коли ми погано думаємо про когось, ми забуваємо, що теж є грішниками. Єдиний спосіб не впасти в цей гріх – визнавати власні слабкості та виховувати у собі смиренність. Чесно кажучи, це допомагає уникнути багатьох гріхів.
Автор — Рейчел-Клер Кокрел / hristiane.ru
Переклад — Владислав Дерда для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
