На русском языке читайте здесь — 8 отличий между Исповедующей и идущей на компромисс церковью.
У дні нацистської Німеччини піднявся рух Сповідуючої церкви, яка повстала проти руху Церкви Рейху, де остання стала релігійною рукою фашистського націонал-соціалістичного руху.
Із 18 тисяч пасторів Німеччини в той період (з 1933 по 1945 роки) менше 5 тисяч погоджувалися зі Сповідуючою церквою. Таким чином, тільки залишок дотримувався біблійної позиції, а більш ніж половина церков пішли на компроміс через політичний і громадський тиск. На жаль, це показує, що в критичний момент величезний відсоток пасторів, церков і так званих християн, скоріш за все, піддадуться тиску і дозволять нормам культури стати їхніми переконаннями замість християнства.
Ми бачимо, що те ж саме сьогодні відбувається в церквах у США і за її межами. З прискореним темпом переслідувань релігійної свободи сьогодні може розвинутися величезне розділення в Церкві між церквами, які сповідують, і церквами, які йдуть на компроміс; це схоже на те, що сталося в нацистській Німеччині. Цей поділ ґрунтуватиметься не на приналежності до деномінації, а на ступені вірності біблійним основам. Це сумно, але факт, що дедалі більше й більше вірян скоріше відійдуть від основних біблійних цінностей і стандартів, ніж стануть затаврованими або переслідуваними, а отже, втратять вплив у суспільстві.
В Івана 12:42-43 ми бачимо, що багато сучасників Ісуса вірили в Нього, але не сповідували Його, тому що вони любили хвалу від людей більше, ніж хвалу від Бога.
Наступні пункти є відмінностями між «сповідуючою церквою», і «церквою, що йде на компроміс», які проявили себе протягом багатьох століть:
1. У сповідуючій церкві Христос стоїть вище культури. Церква, що йде на компроміс, пристосовує Христа під культуру. Сповідуюча церква вірить, що Ісус — Господь усього творіння. Тому вона намагається проявити Христа в кожній сфері культури. Церква, що йде на компроміс, стоїть у положенні пристосування. Тому Христос, у Якого вона вірить і проповідує, сформований культурою, в якій вона живе.
2. Сповідуюча церква міцно тримається за Слово Боже, незважаючи на опозицію. Церква, що йде на компроміс, змінює Слово Боже під тиском опозиції. В Америці, цілком імовірно, незабаром буде незаконною проповідь деяких віршів з Біблії, які говорять про людську сексуальність. Через це багато хто змінить своє богослов'я, щоб підлаштуватися під культуру, тоді як сповідуюча церква проповідуватиме Слово Боже, незважаючи на штрафи від влади, покарання, судові позови і навіть тюремне ув'язнення.
3. Сповідуюча церква ставить Царство Боже вище за свою культуру та етнічну приналежність. Церква, що йде на компроміс, ставить свою етнічну приналежність вище за Царство Боже.
Церква Німеччини під час нацистського правління ставила націоналізм і свою арійську спадщину вище Слова Божого. Багато пасторів і вірян сьогодні більше дивляться на Писання через призму своєї етнічної приналежності та національності, ніж через правильне тлумачення Писання. Коли (і якщо) наша країна офіційно зробить біблійне християнство незаконним, ми дуже скоро побачимо, хто з нас буде сповідувати, а хто йти на компроміс. У багатьох відношеннях практика біблійного християнства вже є незаконною, наприклад, у тих випадках, коли віряни намагаються принести свою віру на роботу, тому що приватний християнський бізнес не має такого ж рівня захисту на сьогодні, який мають помісні церкви.
4. Сповідуюча церква змінює методи своєї проповіді. Церква, що йде на компроміс, змінює послання, яке вона проповідує. Хоча це мудро і по-біблійному — тілу Христа бути релевантним культурі, проповідуючи Євангелію, воно ніколи не повинно ставити релевантність вище вірності. Церква, що йде на компроміс, ставить релевантність вище за біблійну вірність. Тому вона не тільки змінює метод проповіді, а й саме послання.
5. Сповідуюча церква — це залишок, меншість у Церкві та державі. Церква, що йде на компроміс, хоче бути мейнстрімною і в Церкві, і в державі. Сповідуюча церква переживає довгі періоди самотності та відчуження у власному суспільстві. Церква, що йде на компроміс, хоче бути більше в мейнстрімі культури, ніж жити в божественному потоці Божого благовоління і присутності.
6. Сповідуючу церкву карає влада. Церкві, що йде на компроміс, уряд аплодує. В той час як сповідуючу церкву переслідує і відкидає гуманістична держава, церкву, що йде на компроміс, шанують ультраліві радикали, і її використовують як модель того, як мають співпрацювати церква і держава.
7. Сповідуюча церква пророчо говорить правду владі. Церква, що йде на компроміс, прогинається під тих, хто при владі. Сповідуюча церква знає, що в різні періоди її існування вона не набере багато нових вірян і не переживе соціальну трансформацію. У кращому разі вона може підтримувати пророче свідчення культурній еліті та оточуючим її спільнотам. Через те, що церква, яка йде на компроміс, насолоджується владою і престижем, якими її нагороджує еліта, вона завжди прогинається, а не протистоїть.
8. Сповідуюча церква бажає прославляти Бога. Церква, що йде на компроміс, бажає прославляти людей. Зрештою, суть полягає ось у чому: Чи живемо ми для прославлення людей, чи Бога? Якщо незабаром нічого не зміниться, то ми будемо шоковані кількістю мегацерков, менших церков і зовсім невеликих церков, які відійдуть від Слова Божого тільки для того, щоб не припинити своє існування.
У якийсь момент ми всі муситимемо пройти найвище випробування, яке покаже, чи бажаємо ми Бога більше, ніж любимо своє життя, або ж ми любимо наші задоволення, зручності та матеріальні речі більше, ніж Бога. Воістину, якщо ми сповідуємо Христа перед людьми, Він сповідує нас перед Отцем Небесним. Але якщо ми зречемося Його перед людьми, і Він зречеться нас перед Отцем Своїм Небесним (Матвія 10:32-33).
Автор — Джозеф Маттера / josephmattera.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
