
На русском языке читайте здесь — Аидише татэ, еврейский папа.
Як і обіцяв у своїй розповіді про «єврейську маму», хочу розповісти про «єврейського тата».
Насамперед, це не менша надтурбота і надпіклування про своє чадо, ніж у «єврейської мами», але у своїй сфері. На татові лежить відповідальність за інтелектуальний розвиток дитини та її освіту. Тато на власному досвіді знає, як важко в цьому світі пробитися єврею, і тому з пелюшок вчить дитину бути перфекціоністом у всьому, накачуючи її знаннями наперед.
Завдяки татові єврейська дитина в рік-півтора має читати і рахувати. У два роки — розв'язувати алгебраїчні рівняння та логічні задачі. У три — вивчити одну іноземну мову, починати цікавитися тригонометрією, початком аналізу, фізикою, хімією, географією, біологією, світовою історією та літературою. У чотири — мати середню шкільну освіту, у п'ять-шість — початкову вишівську. До першого класу дитина має розбиратися в диференціальних рівняннях, рядах Фур'є, вивчити другу іноземну мову, грати на якомусь музичному інструменті, співати, танцювати, малювати на професійному рівні.
У школі саме на татові лежить відповідальність за виконання уроків і отримання високих оцінок. «Дитина» має бути в класі відмінником, перемагати в олімпіадах, брати активну участь у різноманітних заходах, отримувати грамоти та з першого класу готуватися до майбутнього й обов'язкового вступу до ВНЗ.
«Єврейський тато» — частий і обов'язковий відвідувач шкільних зборів, учасник педради, активний учасник та організатор спонсорської та іншої допомоги школі, де його дитя навчається.
Коли чадо закінчує школу, батьківська опіка не слабшає. Вибори ВНЗ і вступ перетворюються на колективний і жертовний акт. Навчання там проходить під невсипущим і неослабним контролем, який починається з посвяти в студенти і закінчується врученням диплома. А в проміжку: знайомство з деканатом, захоплива подорож кафедрами, бібліотеками та інтернетом. Тато, який вивчив дитину, з гордістю може заявити про другу шкільну і вищу, часто не першу, освіту.
Усе подальше життя «дитини»: влаштування на роботу, створення сім'ї, виховання онуків і правнуків проходить під невсипущим батьківським, а особливо татовим контролем. «Єврейський тато» — це довічний голова благодійного фонду для своїх дітей.
Хибно вважати, ніби «єврейський тато» виростає з якогось такого «ботаніка», позбавленого власної волі через надмірну батьківську опіку, у смішних окулярах, зі скрипкою чи мольбертом у правиці. Часто-густо «єврейський тато» — це душа товариства, запалювач, джерело всіляких думок, той, хто всім доводить, що він — найкращий, і хто вміє боронити власну думку.
Наївно також думати, що «єврейський тато» є «підкаблучником» у «єврейської мами» — своєї дружини.
Думку своєї половинки «єврейський тато» враховує, інколи погоджується, але саме на ньому лежить відповідальність щодо ухвалення основних рішень. І, якщо «єврейська мама» більше тактик, то «єврейський тато» — стратег.
«Єврейський тато» — чудовий кулінар. У його виконанні виходять дуже смачні шашлики, антрекоти, плов, фаршировані качка і кури, запечені м'ясо та риба, різноманітні салати, напої, він фахівець із засолювання помідорів, огірків, квашення капусти і маринування грибів. При цьому особливо добре йому даються смажені страви з великою кількістю солі та спецій.
А в іншому «єврейський тато», як і інші єврейські чоловіки, традиційний. Він балакучий, вміє багато говорити про все на світі, зісковзуючи з однієї теми на іншу, без зупинки.

Він часто відповідає запитанням на запитання:
— Скажіть, як пройти на Хрещатик?
— А навіщо Вам обов'язково йти, адже туди можна проїхати.
— Гришко! Ти чому запізнився на роботу?
— А що? Я маю перерізати урочисту стрічку, щоб вона почалася?
— Мишко! Ви одружилися по коханню?
— А Вам обов'язково знати правду?
— Чому євреї весь час відповідають запитанням на запитання?
— Ой, хто вам сказав таку нісенітницю?!
«Єврейський тато» ощадливий:
— Ви не могли б позичити 100 гривень?
— Добре, а в кого?
Він зуміє відповісти на будь-яке каверзне запитання:
— Скажіть, де ви берете гроші?
— У тумбочці.
— А хто їх туди кладе?
— Моя дружина.
— А де вона бере гроші?
— У мене.
— А ви де берете гроші?
— Я ж вам кажу, у тумбочці!
Він добре вирішує ділові питання:
— Господар! Скільки Ви хочете за цю машину?
— Давайте зробимо так: ви назвете ціну, за яку хочете її придбати, ми від душі посміємося, а потім поговоримо про справу.

Він винахідливий:
— Скажіть, ви приймаєте на роботу людей із прізвищем на «штейн»?
— Ні!
— А на «ман»?
— Ні!
— А на «ко»?
— Так, приймаємо.
— Когане, заходь!
Він патріот:
— Призовник Кацман, де ви хочете служити?
— У Генеральному штабі!
— Ви що, ідіот?
— А це обов'язкова умова?
Він трохи зануда:
— Скажіть, ви на наступній виходите?
— Так.
— А попереду вас?
— Так.
— А ви їх питали?
— Так!
— І що вони вам відповіли?
Він гарний сім'янин:
— Ти знаєш, я купив черевики вдвічі менші за розмір моєї ноги.
— Уже на черевиках економиш?
— Та ні, просто, коли додому заходиш, там дружина-істеричка, син непутящий, сусід-псих. Тоді я знімаю черевики...
І, нарешті, «єврейський тато» завжди слухає свою рідну «єврейську маму»:
— Ромо, я чув — ви одружуєтеся!
— Таки-так!
— І як ваша майбутня дружина?
— Ой, скільки людей, стільки й думок. Мамі подобається, мені — ні...
Автор — Фелікс Лідерман
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!




