
photo — ▲ r n o
На русском языке читайте здесь — Колдовство бунта.
Нещодавно після того, як я закінчив проповідувати, до мене підійшли двоє молодих людей. Вони сказали, що Господь покликав їх бути євангелістами і запитали, чи можу я дати їм якусь пораду. Я сказав: «Так, я можу дати вам пораду всього одним словом: Підкоріться!»
Я думаю, це найкраща порада, яку будь-хто може отримати, щоб пізнати Божу волю і залишатися у ній. На жаль, це одна з найважчих сфер для занадто багатьох людей Божих. Ми, подібно до овець, схильні блукати і напрочуд дурні. Ми як віслюки, вперті й норовливі. Ми подібні до павичів — горді й пихаті. Ми здатні швидко аналізувати й раціоналізувати, але повільно коритися. Ми — майстри відкладати, і експерти у справі відмовок. Виправдовуватися — це природно для нас, а простий послух здається таким важким.
«А тепер, Ізраїлю, що Господь, твій Бог, вимагає від тебе? Лише того, щоб ти шанував Господа, свого Бога, ходив усіма Його дорогами, любив Його й служив Господу, своєму Богові, від усього свого серця і з усієї своєї душі, дотримуючись Заповідей Господа і Його постанов, які я тобі сьогодні заповідаю, для твого добра» (Второзаконня 10:12-13).
Зауважте, що Божі обітниці не дані, щоб зробити нас нещасними — вони для нашого власного добра. Це, може, звучить як кліше, але, будь ласка, не відхиляйте його, просто перейшовши до наступного абзацу.
Зупиніться, щоб на мить замислитись про цю думку. Бог усе знає і вся мудрість у Ньому. Він знає майбутнє. Він знає минуле. Він бачить, що чекає на вас попереду у вашому житті та житті оточуючих. Він знає, що станеться в економіці, політиці та на світовій арені. Коли Він говорить, Він дає вам приховану інформацію заради вашого добра, і ваш послух — це найправильніше, що ви можете зробити для себе.
Я б міг навести багато прикладів зі свого власного життя, коли Бог говорив мені про щось, але оскільки послух вимагав певної міри самопожертви, я докладав зусиль і боровся у своєму серці та розумі, іноді занадто довго. А наприкінці я виявляв, що Його вказівки були призначені для того, щоб врятувати мене від безлічі страждань, болю і розтрат. Якщо тільки ми зможемо коритися, ми будемо задоволеними, щасливими і благословенними на всіх шляхах.
Знаменитий гімн Джона Семміса добре говорить про це:
«Довіра і послух,
немає іншого шляху,
щоб бути щасливим в Ісусі,
лише довіра і послух».
Поміркуйте про першого ізраїльського царя Саула, який завжди думав, що його задум був кращим за Божий наказ. Кожна дія бунту приводила його в ще глибшу проблему і віддаляла від Божої волі. Саме Саулу Самуїл сказав:
«Хіба Господу приємніші всепалення і жертви, ніж послух Господньому слову? Запам’ятай: Послух кращий за жертву, й покірливість краща за баранячий жир! Адже непокірність (бунт) – такий же гріх, як чаклунство, а свавілля, – як злочин ідолопоклонства. За те, що ти відкинув Господнє слово, то й Господь відкинув тебе, щоб ти не був царем» (1-а Самуїлова 15:22-23).
Так само як бунт блокує Божі благословення, так послух вивільняє їх. Подумайте про вдову із Сарепти, яка пережила незвичайне диво забезпечення. Жахливий голод спустошував землю. Бог проговорив до Іллі в 1-й Царів 17:9 і сказав:
«Вставай і йди в Сарепту, що в Сидонському краю, і замешкай там. Адже Я наказав тамтешній вдовиці, аби тебе годувала!»
Зауважте, що Бог не послав Іллю до жінки, яка живе в великому будинку з величезними запасами зерна, з яких вона могла б подбати про пророка. Натомість Господь послав Іллю до бідної вдови, у якої не було достатньо їжі, щоб забезпечити свою власну сім'ю. Я акцентую увагу на цьому, тому що Бог міг послати Іллю до будь-якої іншої людини. Якщо на те пішло, Він міг продовжувати посилати воронів годувати його.
Річ у тім, що Ілля, насправді, і не потребував їжі цієї жінки. Бог не послав Іллю до жінки, щоб Він зміг подбати про Іллю. Бог послав пророка до неї, щоб Він зміг забезпечити вдову. Чому Господь повелів бідній вдові принести таку дорогу жертву? Мабуть, це здавалося жорстоким і безглуздим.
Але це було заради її власного добра! Її послух відкрив фонтан забезпечення, якого вона ніяк не передбачала.
«Борошно в діжці не закінчувалось; так само й олії в глечику не ставало менше, як і провістив Господь у Своєму слові через Іллю» (1 Царів 17:16).
Примітка: це вчення взято з 15 розділу книги Деніела Коленди «Живіть, перш ніж ви помрете» (Live Before You Die)
Автор — Деніел Коленда
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!




