Чи повинні ми любити наших ворогів навіть під час війни?

На русском языке читайте здесь — Должны ли мы любить наших врагов даже во время войны?

Деякі християни в Україні підпали під критику за те, що розмістили в своєму місті на рекламних дошках вірші з Біблії, один із яких цитував слова Ісуса з Нагорної Проповіді, де Він закликав любити наших ворогів (Мт. 5:43-48). Як наслідок, цих християн назвали сепаратистами і зрадниками, а деякі закликали провести розслідування у їхній церкві.

Але чи мав на увазі Ісус ситуації, схожі на цю, коли закликав нас любити наших ворогів? Чи повинні ми любити тих, хто безжально знищує бомбами наші сім'ї? Чи повинні ми любити тих, хто ґвалтує наших жінок та вбиває наших дітей? Чи повинні ми любити тих, хто зв'язує руки за спиною мирним жителям перед тим, як їх вбити? Чи дійсно це те, що мав на увазі Ісус?

Звісно, ці українські християни (декотрих із них я знаю), не закликали до пацифізму. Вони вірять у захист своєї Батьківщини і в використання сили для спротиву і відбиття нападу на їх країну. Насправді, я легко можу уявити їх такими, які моляться Богу про те, щоб Він був з ними, коли вони воюють проти російської армії, результатом чого могли бути жертви серед росіян.

Але чи можете ви любити ворожого солдата і в той же час намагатись його вбити раніше, ніж він вб'є вас?

Для початку давайте поглянемо, до кого звертався Ісус під час Нагорної Проповіді, а саме, на євреїв першого століття, які перебували під римською окупацією. У них були особисті вороги, релігійні вороги і національні вороги. Однак були деякі єврейські групи, які навчали, що ненавидіти своїх ворогів абсолютно правильно.

Ісус каже, що абсолютно ні. Ми повинні любити їх, навіть найгірших із них.

Це означає, що під час війни ви би хотіли побачити як ваш ворог здається, а коли він здасться, ви б не вчинили з ним жорстоко.

Це означає, що ви би сприймали його як людину, пам'ятаючи про те, що у нього є любляча дружина і діти (або батьки), котрі чекають його дома.

Ви зрозуміли б, що скоріш за все, він просто виконує наказ і отримує багато дезінформації про вас.

Ви хотіли б бачити його реабілітованим після війни, щиро розкаяним в своїх діях, щиро пізнавшим Бога і живучим спокутним життям. (У випадку з тими, хто звершив військові злочини і був би засуджений до позбавлення волі або смерті, навіть в такому випадку, ви би хотіли, щоб він покаявся і примирився з Богом перед смертю.)

Ви навіть пожаліли б ворога, який, здавалось би, втратив всі людські почуття і веде себе як скажена тварина. Звичайно, Бог створив його не таким. Навіть якщо він повинен померти, ми повинні пожаліти його бідну заблукану душу.

Ось як ви можете любити своїх ворогів навіть під час війни, і в той же час боротись що є сили, щоб перемогти цього ж ворога.

Хтось може поглузувати у відповідь: «Тобто це виглядає ось так? Перед тим, як снайпер стріляє ворогу в голову, він бормоче собі під ніс: «Ісус любить тебе, і я теж. Ось знак моєї любові». Бум!»

Звичайно, що ні.

Однак він може постійно молитись, щоб Бог помилував тих, кого він повинен знищити. Або щоб Бог допоміг сиротам і вдовам, які залишились. Або щоб Бог змінив їх серце і розум, що призведе до зміни обставин, і снайперу не доведеться їх вбивати.

З іншої сторони, якщо снайперу подобається вбивати, якщо він впивається кровопролиттям і хоче отримати можливість забрати якомога більше ворожих життів, я б задав питання про те, скільки Божої любові в його серці.

Те, що ми є продуктом свого оточення більше, ніж ми можемо собі це уявити, і те, що ті, кого ми називаємо терористами, часто прославляються їхнім народом як борці за свободу, залишається фактом. (Задайте собі питання: як британські історики, котрі писали на початку 19-го століття, назвали б американську війну за незалежність? Наші американські герої і борці за незалежність були в їхніх очах зовсім не такими.)

Чи всі росіяни винні у варварському вторгненні в Україну? Чи потрібно винити і ненавидіти всіх росіян? Звичайно, що ні.

Звісно, я не кажу, що не існує об'єктивної моралі. Якраз навпаки. Наприклад, у нацизмі не було нічого хорошого або благородного. Це було саме зло в своїй основі. І нацисти абсолютно заслуговували на те, що вони отримали. Я бажав би, щоб вони були зупинені і знищені на кілька років раніше.

Тим не менше, як зазначає дослідник Нового Заповіту Крейг Кінер в своєму короткому коментарі до Євангелія від Матвія, Ісус «також висуває вимогу, для виконання якої необхідні більше ніж людські ресурси для прощення. Коррі тен Бум, яка втратила більшу частину своєї сім'ї  в нацистських концентраційних таборах, часто навчала про благодать. Але одного разу після такої промови до неї підійшов потиснути руку чоловік, який виявився колишнім в'язничним наглядачем. Тільки попросивши Бога виявляти любов через неї, вона знайшла благодать взяти цього чоловіка за руку і запропонувати йому християнське прощення».

Отож нехай українці борються проти російських загарбників всіма законними способами і нехай їхня перемога над російською армією покладе край цьому безглуздому кровопролиттю. Нехай продовжують українські християни любити своїх ворогів, не дивлячись ні на що. (А у тих, хто зараз гордиться своєю самоправедністю, я би запитав: А як на рахунок любові до наших ворогів прямо там, де ми живемо?)

Автор — Майкл Браун / thelineoffire.org
Переклад — Родіон Войтович для ieshua.org