На русском языке читайте здесь — Есть ли шанс к покаянию у неизбранных?
Важко назвати точну кількість листів, але я можу припустити, що найбільше запитань на поштову адресу рубрики «Запитай пастора Джона» ми отримуємо щодо 9-го розділу Послання до Римлян. Без перебільшення, у нашій електронній поштовій скриньці — сотні запитань лише щодо цього розділу. З цього розділу найбільше запитань стосується тексту Римлян 9:22. Особисто я знаю про 65 листів із запитаннями щодо цього складного вірша. Ось один із листів від нашої слухачки Леслі, чиє запитання передає суть більшості листів щодо цього вірша: «Пасторе Джоне, доброго дня. Прошу вашої допомоги в тому, щоб зрозуміти складний для мене вірш з Послання до Римлян 9:22. Мені здається, він говорить про те, що необраним не дано покаятися, бо вони народилися на загибель. Чи правда, що багато людей народжуються без шансу на спасіння?»
Я не дивуюся, що 9 розділ Послання до Римлян входить до числа текстів, щодо яких у людей виникає найбільше запитань, бо й у мене вони були. Зовсім недавно я переглядав свої записи в щоденниках за 1977–1979 роки. Мені було трохи за тридцять, і майже весь свій вільний час я присвячував вивченню 9-го розділу Послання до Римлян, особливо Римлян 9:14–23.
Наших слухачів може зацікавити той факт, що цей текст, який так чітко й переконливо підкреслює абсолютну верховну владу Бога над спасінням, як жоден інший текст у Біблії, і тому є настільки проблематичним для більшості з нас, був саме тим текстом, який Бог використав 14 грудня 1979 року, щоб спонукати мене перейти від статусу академічного богослова, який викладав протягом 6 років у коледжі, до пасторського служіння у Віфлеємській баптистській церкві, де я прослужив 33 роки.
Цей текст спонукав мене стати пастором із бажанням, щоб Бог використовував мене для спасіння заблукалих грішників усіх вікових груп, для розбудови сильної церкви, яка буде відправляти сотні людей із місіями до недосягнутих народів світу.
Отже, я свідчу, що Бог використав найсуперечливіший розділ в Біблії про суверенну владу Бога у спасінні грішників, щоб перевести мене від академічної роботи над Словом Божим на передову у справі спасіння заблукалих грішників, для зміцнення церкви та для досягнення народів. Це важливо.
Це важливо, оскільки люди думають, що якщо ви вірите в абсолютний суверенітет Бога в питаннях спасіння грішників, то ви не схильні бути пастором із жагою рятувати людей і церквою, рухомою місією. Це не так. Для мене ефект був протилежним, так само як і для Вільяма Кері, Джона Патона, Адонірама Джадсона та сотень інших місіонерів і пасторів, які віддали свої життя заради того, щоб донести Євангеліє до людей.
Біблійний заклик
Існує таке вчення, як гіперкальвінізм, що не відповідає історичному кальвінізму. Гіперкальвінізм завжди сповідувала невелика група людей, які спотворили Біблію своєю небіблійною логікою, стверджуючи, що запрошувати до Христа слід лише тих, у кого є докази приналежності до Божого обраного народу. Тому гіперкальвіністи не діляться Євангелієм з усіма — як це роблю я — а чекають і шукають знаки та чудеса, щоб з’ясувати, хто з невіруючих може бути обраним.
Це абсолютна неправда. Цього не вчить 9-й розділ Послання до Римлян. Цього не вчить жоден інший текст Біблії. Той, хто любить Божий суверенітет, просякнутий широким біблійним поглядом на Божу силу у спасінні грішників, каже кожній людині без винятку такі слова:
«О, всі спрагнені, йдіть до води, а ви, що не маєте срібла, ідіть, купіть живности, й їжте! І йдіть, без срібла купіть живности, і без платні вина й молока! Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа!?» (Ісая 55:1-2)
Іншими словами, ми закликаємо їх: «Прийдіть до джерела життя. Усі, хто бажає, можуть пити даром із цього джерела! Якщо ви приймете Ісуса Христа, Сина Божого — розп’ятого за грішників і воскреслого з мертвих — і довіритеся Йому як єдиному безцінному Спасителю, то разом із Ним ви отримаєте все, що Бог звершив через Нього. Ви отримаєте все, що Бог приготував для вас у Ньому. Ніщо добре не буде від вас приховано. Якщо ви приймете Господа Ісуса Христа, то отримаєте все, чого Він досяг, а кульмінацією стане вічна радість у присутності Бога».
Це те, що ви говорите людям. Якщо вони дозволять вам так говорити цілу хвилину, то саме це ви скажете кожній людині.
Розбираємо слова Павла
Ось ці слова з 9-го розділу Послання до Римлян, що стають каменем спотикання для багатьох людей. Давайте розберемо їх. Послання до Римлян 9:18-19 звучить так: «Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує. А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?» Іншими словами, ми не ставимо питання, якого не ставив Павло. Ми не повинні думати: «У мене є питання, Павло, про яке ти ніколи не думав». Ні, це не так.
Потім у Посланні до Римлян 9:19 написано: «Бо хто може противитись волі Його?». Павло не сказав: «Бачите, будь-хто може протистояти Його волі. У нас у всіх є вільна воля. Будь-хто може протистояти Його волі». Він не так відповів на запитання: «Бо хто може противитись волі Його».
Далі Павло каже в Посланні до Римлян 9:20: «Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом?» Цими словами Павло не каже, що ми не повинні ставити Богові запитання. Він не це мав на увазі. Він має на увазі, що ми ніколи не повинні реагувати з несхваленням, коли Бог відповідає. Він продовжує:
«Чи скаже витвір тому, хто його створив: «Навіщо ти мене так зробив? Хіба гончар не має влади над глиною, щоб із тієї самої суміші зробити один посуд для почесного вжитку, а інший — для низького? Що ж, якщо Бог, бажаючи виявити гнів і проявити Свою могутність, з великим довготерпінням щадив посудини гніву, готові до загибелі, щоб разом виявити багатство Своєї слави над посудинами милосердя, які Він приготував до слави…» (Римлян 9:20-23)
Отже, Леслі ставить запитання: «Мені здається, він говорить про те, що необраним не дано покаятися, бо вони народилися на загибель. Чи правда, що багато людей народжуються без шансу на спасіння?» Моя відповідь на її запитання — ні, це неправда. Це не було б правильним біблійним викладом ситуації. Дозвольте мені поставити поруч дві біблійні істини, які багато людей вважають суперечливими, але такими вони не є, а потім я виведу з цих двох істин відповідь для Леслі.
Його суверенітет, наша відповідальність
Перша істина полягає в тому, що Бог від вічності з усього гріховного людства, що впало, обрав людей для Себе, але не всіх. Отже, цей вибір не зумовлений жодними заслугами цих обраних людей. Бог прагне їхнього спасіння не лише шляхом ефективного викуплення їхніх гріхів через Христа, а й шляхом суверенного подолання їхнього бунта та приведення їх до спасительної віри.
Ось друга істина: кожен, хто гине й остаточно віддаляється від Бога, гине через реальне, гідне осуду самозвеличення, яке є гріхом. Оскільки вони запекло виступають проти одкровень про силу та славу Бога в природі чи в Євангелії, то жодна невинна людина не загине. Ніхто з тих, хто смиренно прагне Христа як Спасителя, не загине. Нікого не судять і не засуджують за те, що він не знає, не вірить або не підкоряється тій реальності, до якої він не мав доступу. Суд відбувається через гріх і бунт проти одкровення, яке ми маємо.
Те, що утримує ці дві істини від суперечності, — це те, що моральна відповідальність людини не знищується абсолютним суверенітетом Бога у спасінні. Іншими словами, Боже остаточне й вирішальне управління всім, у тому числі тими, хто приходить до віри, сумісне з тим, що всі люди несуть моральну відповідальність перед Богом за те, вірять вони чи ні.
Ми живемо у світі, який загалом відмовляється прийняти навмисний суверенітет Бога у всьому. Про це сказано в Посланні до Ефесян 1:11: «Той, Хто все чинить за радою волі Своєї». Люди відкидають це головним чином тому, що єдине рішення, яке вони можуть прийняти для збереження відповідальності людини, — це презумпція абсолютного людського самовизначення, також відома як вільна воля. Але остаточне людське самовизначення ніде в Біблії не зустрічається, у ній йдеться про суверенітет Бога та відповідальність людини. Ніде вони не вважаються такими, що суперечать одне одному.
Щоденне запрошення
Тому моя відповідь на слова Леслі про те, що «багато людей створені без шансу на спасіння», полягає в тому, що щодня Бог піклується про кожного і запрошує кожного. Він піклується через природне одкровення в природі — схід сонця над добрими й злими або дощ для добрих і злих, — або через совість, або через євангельську істину. Ці одкровення Бога — їхній шанс на спасіння. Це справжнє запрошення. Воно реальне саме тому, що якби вони упокорилися й прийняли Божу благодать, то були б спасенні.
Ті, хто упокорюють себе й приймають Божу благодать, знають, що лише суверенна Божа благодать дозволила їм увірувати. А ті, хто цього не робить, знають, що це через їхній власний гріх. Вони любили щось інше більше, ніж Бога, — ось чому вони не вірили. У пеклі не буде невинних людей, а на небесах будуть лише прощені грішники.
Автор — Джон Пайпер / © 2022 Desiring God Foundation. Website: desiringGod.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 03.11. Спасибо!
