На русском языке читайте здесь — Твори волю Божию, которую знаешь: первый шаг для дальнейшего водительства.
Яка Божа воля щодо твого життя? Це питання оповите аурою таємничості. Божа воля може здаватися невловимою, двозначною і такою, що її важко розпізнати — немов земля без карти.
Чи підходить мені ця робота? Чи велів би Бог нам одружитися? Чи переїхати нашій родині до міста чи в передмістя? Чи веде мене Бог до повного служіння?
Такі питання змушують нас шукати ясності — молитися, думати, зважувати «за» і «проти», часто сумніватися. Яка Твоя воля, Боже? І як мені її пізнати? Залежно від ваших харизматичних переконань, ви можете робити більше: чекати на враження, розтлумачувати знаки у ваших обставинах, «розстелити вовняне руно». Я, наприклад, одного разу підкинув монетку.
Звісно, ми мучимося через такі рішення. За яку роботу ми беремося, з ким одружуємося, де живемо — ці вибори змінюють хід нашого життя. Однак ці рішення, через їхнє надзвичайно важливе значення, також можуть відволікати нас від основних способів, якими Писання говорить про волю Бога. Подібно до туристів, які приділяють більше уваги кожному новому розгалуженню шляху, ніж своєму компасу, ми можемо легко втратити основне почуття орієнтації, зациклюючись на одному рішенні за іншим.
Слава Богу, що в усіх наших найважчих рішеннях у нас є компас:
«… Отче наш, що є на небесах! Нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя і на землі, як на небі» (Матвія 6:9–10)
Ця знайома молитва, можливо, не пропонує того напрямку, якого ми так прагнемо — безпомилкового підштовхування, шепоту з небес — але вона дає орієнтир, якого ми найбільше потребуємо.
«Нехай буде воля Твоя»
«Нехай буде воля Твоя» — це молитва з різними рівнями та шарами сенсу, багатошарове благання.
На одному рівні ми просимо: «Нехай буде воля Твоя і на землі». У найширшому сенсі молитва задовольняється зміненою, перетвореною землею — землею, де відкрита Божа воля більше не ігнорується, не зневажається і не знецінюється, а виконується з тим самим ангельським завзяттям, з тією самою радістю серафимів, як і Його воля, яка здійснюється «на небі» (Матвія 6:10).
На іншому рівні ми просимо: «Нехай буде Твоя воля, а не моя». Тут ми наслідуємо приклад нашого Господа Ісуса, який не тільки навчив нас молитися цими словами, але й Сам молився ними: «Отче Мій! Якщо ця чаша не може минути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя» (Матвія 26:42). Ми, послідовники Христа, ніколи не наблизимося до агонії цієї миті; подібно до Петра, Якова та Івана, ми завжди залишаємося на краю Гефсиманії. Але й у наші скорботні години «Нехай буде воля Твоя» для нас подібна до розпростертих рук, схилених колін та голови перед болісними, але досконалими Божими планами.
А потім, на третьому рівні, ми просимо: «Нехай буде воля Твоя в мені». Молитва, широка, як земля, і висока, як небо, тим не менш повертається до нас, наказує нам просити не лише про те, щоб Божа воля виконувалася всюди навколо, а й всюди в нас — прямо зараз, сьогодні, у кожній частинці нашого життя.
Це повертає нас до вихідного питання: яка Божа воля для мого життя і як мені жити за нею? Починаючи з Нагірної проповіді та розширюючи її, ми могли б відповісти двома простими реченнями: Чини волю, яку знаєш. Розпізнай волю, якої не знаєш.
Чини волю, яку знаєш
Незабаром ми побачимо, що Писання вказує, як розпізнавати Божу волю в неясних ситуаціях. А також Писання дає обов’язкову умову для цього: уважне слухання того, що Бог уже відкрив. Виконання волі, яку ви знаєте, необхідне для розрізнення волі, яка вам невідома.
І не тільки необхідно, але й дуже важливо — прислухайтеся до слів Ісуса в наступному розділі після Молитви Господньої: «Не кожен, хто каже Мені: “Господи! Господи!», увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Небесного Отця» (Матвія 7:21). Небеса залежать від виконання волі Бога. І воля Божа тут не є ані прихованим ключем, ані таємним шепотом. Як Ісус каже трьома віршами далі: «Тож кожного, хто слухає ці Мої слова й виконує їх, уподібню до розсудливого чоловіка, який збудував свій дім на камені» (Матвія 7:24). У найголовнішому й вирішальному сенсі Божа воля міститься в Божих словах.
Уявіть собі людину, яка, почувши проповідь Ісуса, каже своєму другові: «Усе це добре, але я все ж хотів би знати Божу волю щодо свого життя». Його друг мав би рацію, якби відповів: «Хіба ти не слухав? Бог щойно сказав тобі Свою волю щодо твого життя! Прийми убогість духу, лагідність і мир. Нехай світить твоє світло. Знищ гнів, похоть, брехню й помсту. Молись, давай милостиню й пости таємно. Не хвилюйся, шукай Царства Божого. Входь вузькими воротами. Побудуй свій дім на камені. Така є Божа воля щодо твого життя».
Скільки ж із нас, подібно до цього шукача Божої волі, задаються питанням, де їм слід працювати, нехтуючи благочестивою старанністю на нинішній посаді? Скільки людей шукають Його волю в тому, з ким одружитися, і водночас не дотримуються біблійного бачення свого нинішнього неодруженого стану? Скільки людей запитують Бога, де їм жити, нехтуючи любов’ю до ближнього та відданістю оточуючим, про що так чітко наказує Писання?
Набагато краще знати й підкорятися цій волі, завжди доступній і постійно зрозумілій, ніж мати найглибше розуміння ситуації й нехтувати нею. Або, як міг би сказати апостол Павло, якщо ми розрізняємо правильні рішення і якщо ми отримуємо всі враження та настанови, і якщо ми маємо всі вказівки, щоб обирати правильні шляхи, але не підкоряємося чітким словам, які ми вже знаємо, ми — ніщо (Матвія 7:21).
Розпізнай волю, якої не знаєш
Водночас Біблія, яка дає нам зрозумілі Божі настанови, також закликає нас шукати Його неясну волю. «Випробовуйте, що є приємне Богові», — каже Павло до Ефесян (5:10). А потім він пише у Посланні до Римлян:
«І не пристосовуйтеся до цього віку, але перетворюйтеся оновленням вашого розуму, щоб вам пізнавати, що є воля Божа, добра, приємна й досконала» (Римлянам 12:2).
Тепер зрозуміло, чому слухання та виконання Божої волі, яку ми знаємо, є передумовою для розрізнення Божої волі, яку ми не знаємо. Правильне розрізнення залежить не лише від ясного чи інтелектуального розуму, а й від перетвореного розуму. Як пише Джон Пайпер: «… розуму, який настільки сформований і керується відкритою волею Бога в Біблії, що ми бачимо й оцінюємо всі відповідні чинники з розумом Христа».
Ми можемо бачити цей процес розрізнення в дії навіть у житті Ісуса. У Луки 4, наприклад, Ісус вирішує покинути Капернаум. Господь пояснює це такими словами: «… і іншим містам благовістити Я повинен Царство Боже, бо на те Я посланий» (Луки 4:43). Рішення було аж ніяк не простим: мешканці Капернаума не хотіли, щоб Ісус йшов (Луки 4:42); так само як і Його учні (Марка 1:36–37). Але Ісус знав, що Його Отець бажав, аби Він широко проповідував Євангеліє (Луки 4:43). Отже, провівши час у безлюдному місці (Луки 4:42), Він застосував ясну волю свого Отця до неясної ситуації через терпляче, молитовне розрізнення.
Нехай акцент буде зроблено на терплячому та молитовному розрізненні. Розпізнання часто не приходить легко чи швидко. Зібрати відповідні слова, сказані Богом, зрозуміти, як вони співвідносяться з нашою нинішньою ситуацією, правильно зважити всі відповідні фактори та дружні поради, молитися про мудрість на всьому шляху й підкорятися тому, що ви вже знаєте, — це непросте завдання. Але це звичайний Божий метод вести нас через сотні миттєвостей, коли ми стоїмо перед двома (або більше) шляхами, на жодному з яких немає таблички «Іди цим шляхом».
У світі без карт наш найкращий компас — це воля, що дедалі більше уподібнюється до Христа, яка передається дедалі більш оновленим розумом.
Ведені Духом?
Дехто в цей момент захоче сказати більше — і це зрозуміло. «А як щодо проводу Духа?», — можуть запитати вони. «А як щодо снів, видінь і вражень?» Ось три відповіді по черзі.
По-перше, інколи Дух справді веде Свій народ більш явно надприродним чином. У житті Ісуса ми можемо згадати, як після Його хрещення «…Дух повів Його в пустелю» (Марка 1:12). Ще виразніше ми можемо згадати, як Бог привів Петра до Корнилія, а потім — Павла та його команду до Филип через видіння (Діяння 10:9–16; 16:9–10). Так само Він може іноді вести й нас.
Проте ці приклади дивовижного керівництва відбуваються в ширшому контексті послуху та розрізнення. Дух зійшов на Ісуса під час хрещення (Марка 1:9–11), на Петра під час молитви (Діяння 10:9), на Павла під час місії (Діяння 16:6–8) — іншими словами, Він зустрів їх посеред їхнього справжнього розсудливого послуху. Ми не можемо очікувати, що Дух поведе нас незвичайними шляхами, і не можемо припускати, що зможемо розпізнати ці шляхи або правильно йти ними, якщо ми не захочемо також слідувати Його більш звичними шляхами.
По-друге, такі прояви Духа можуть виявитися небезпечними, якщо ми надто на них покладаємося. У тих, хто каже: «Господи! Господи!» у 7-му розділі Євангелія від Матвія, не бракувало сильного духовного досвіду — їм бракувало послуху ясній волі Бога (Матвія 7:21–23). За іронією долі, ті, хто найбільше прагне захоплюючого методу пошуку волі Господа, можуть бути найбільш схильні нехтувати звичайними, добре відомими можливостями догодити Богу.
І по-третє, якщо неухильне застосування Святого Письма оновленим розумом до неясних ситуацій здійснюється смиренно, з молитвою та в залежності від Бога, воно не повинно обходити стороною служіння Духа. Фактично, як пише Дж. І. Пакер: «Справжній спосіб вшановувати Святого Духа як нашого провідника — це шанувати Святе Письмо, через яке Він веде нас» (Knowing God, 236). Біблія — це не мертва літера, а живий подих живого Духа. Ті, хто добре слухають Писання, слухають Його.
Рішення, прийняті на колінах
Щоб ми не забували очевидного: «Нехай буде воля Твоя» — це молитва, прохання про те, щоб Бог зробив у нас те, чого ми не можемо зробити самі. Без Господа ми не можемо знати волі, яку Він відкриває, ми не можемо підкорятися тій волі, яку знаємо, і, звичайно ж, не можемо розпізнати волі, якої не знаємо. Отже, ми схиляємо голови, піднімаємо руки й говоримо: «Отче наш, що є на небесах! Нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя і на землі, як на небі» (Матвія 6:9–10). Найкраще рішення приймає душа, що стоїть на колінах.
Тому в усіх своїх рішеннях не нехтуйте тією волею, яку ви вже знаєте. Потім, коли це стане зрозумілим у вашому розумі й живим у вашому житті, якнайкраще виконайте важку роботу з розрізнення — що може найбільше сподобатися Богу у вашій праці, ваших стосунках, вашому домі. Зважте всі фактори; зверніться за порадою; подивіться на справу з кількох боків. І попри все це знову й знову просіть Господа, щоб Його добра, приємна й досконала воля виконувалася у вас.
Автор — Скотт Хаббард / © 2023 Desiring God Foundation. Website: desiringGod.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 12.07. Спасибо!
