Half Possession by ephasive
На русском языке читайте здесь — Почему у христианина могут быть бесы.
Був час, коли ми вчили в наших церквах, що в християн не може бути бісів. Я проголошував довгі проповіді, які стверджували, що християнин може бути пригніченим, регресованим, не в собі, схибленим і пригніченим, але в жодному разі не одержимим. Ми віримо в те, що біс може бути поза християнином, пригнічуючи його, але не може бути всередині нього. Причина, з якої я захищав цю позицію, полягала в тому, що Ісус і Святий Дух не можуть жити в тому ж самому тілі, в якому живуть біси.
Проблема ж була в тому, що наш досвід не узгоджувався з нашим богослов'ям. Коли ми проводили служіння визволення, ми часто молилися за людей, яких знали як народжених згори, сповнених Духа вірян — і в них проявлялися біси! Нам довелося зіткнутися з тим фактом, що або наш досвід був помилковим, або вчення неправильним.
Ми не можемо сумніватися у власному досвіді, тому що ми знаємо, що ми бачили. Тому ми почали піддавати сумніву нашу теологію.
У наших пошуках істини ми зрозуміли, що в Біблії Ісус каже нам виганяти бісів, а не проганяти їх. Очевидно, для того, щоб щось вийшло, воно має бути всередині. Нарешті ми дійшли висновку, що наше трактування Біблії було неправильним.
Тепер я переконаний не тільки в тому, що християнин може мати бісів, а й у тому, що є біси, які діють у сфері богослов'я, заохочуючи нас нескінченно сперечатися й обговорювати доктрини замість того, щоб відповідати на потреби стражденних людей. Біси насправді допомагають просувати вчення про те, що християнин не може мати бісів, тому що, залишаючись прихованими, вони набувають сили. Вони можуть безперешкодно здійснювати свої руйнівні справи!
Хтось може стверджувати, що віруючі не можуть бути одержимі. Але факт залишається фактом, народжені згори християни, включно з лідерами, переживають труднощі, які неможливо пояснити природною неміччю або нескінченним конфліктом між плоттю і Духом.
Настав час визнати, що ми маємо справу з реальними людьми, у яких є реальні проблеми, і що Бог спас нас не для того, щоб нам сперечатися про доктрини. Він покликав нас до служіння, щоб ми могли допомагати стражденним і пораненим людям.
Коли ви вступаєте в контакт із кимось, кого контролюють біси, відповідь — вигнати бісів, а не сперечатися про те, чи християнин ця людина, чи ні. Відповідь у тому, щоб допомогти людині.
Одержимий чи не одержимий?
Я розумію, що я не єдиний вірянин, який колись мав хибне уявлення про те, що християни можуть бути одержимі. І сенсаційна картина, яку зображує Голлівуд про одержимість бісами, не допомагає в цьому питанні. Вона змушує нас повірити в те, що якщо ми говоримо, що християнин може бути одержимий, то він може перебувати повністю у владі й під контролем диявола, і це проявлятиметься якось у голлівудському стилі, з головою, що обертається, та виряченими очима.
Слово «одержимий» — це невдалий переклад, тому що воно має на увазі володіння, а ми знаємо, що диявол не може володіти християнином, тобто мати повний контроль над ним. Але в Біблії немає жодної відмінності між «бути одержимим» і «бути пригнобленим». Це означає, що людина тією чи іншою мірою перебуває під впливом біса.
Особисто у мене немає таких проблем зі словом «одержимий», як у інших християн. Насправді, для мене слово «біснуватий» звучить ще гірше.
Коли я подивився значення слова «одержимість» у словнику, я виявив, що воно означає «займати». Я стверджую, що якщо біс займає твій великий палець, він володіє ним. Це не означає, що він володіє твоїм духом, душею і тілом. Але якщо він займає хоча б маленьку частину, наприклад, фізичний орган у твоєму тілі, як це робить дух немочі, то це одержимість якоюсь мірою.
Я часто запитую тих, хто скептично ставиться до одержимості бісами, чи має рак демонічне походження. Більшість погоджується з тим, що хвороба від диявола.
Отже, продовжую я, рак перебуває всередині тіла, або ж є якась зовнішня проблема? Якщо це не всередині, лікарі, ймовірно, не розрізали б людей, намагаючись видалити ракові пухлини. Очевидно, як християнин ви можете мати всередині щось, що володіє вашим органом, і це не від Бога.
Знання того, що християнин може бути одержимий (або бути біснуватим/перебувати у владі бісів) у якійсь своїй частині, викликає запитання: чи є якісь заборонені для бісів ділянки? Ось де ми можемо дійти згоди в тому, що Ісус і Святий Дух можуть жити в людині, яка водночас потребує звільнення.
Нам допомогло розібратися в цьому питанні знання про те, що кожна людина складається з трьох частин: духу, душі й тіла. Коли Ісус входить у життя віруючого, Він входить у дух людини. Івана 3:6 ясно говорить нам: «Народжене від тіла є тілом, а народжене від Духа є духом». Біс не може мешкати в дусі людини, тому що там мешкають Ісус і Святий Дух.
Саме інші компоненти людського єства — душа (розум, воля та емоції) і тіло — це цілі бісівських атак. Біси можуть мешкати в цих сферах життя християнина.
Тому, коли ми говоримо, що християнин може бути під владою бісів або одержимий, ми маємо на увазі, що біс не в його дусі, а в якійсь частині його душі або тіла.
Щоб проілюструвати цю істину, Господь нагадав нам історію про те, як Ісус увійшов до Храму й очистив його від злодіїв і міняйл (Ів. 2:13-16). Грецьке слово, переведене як «вигнав» (ἐκβάλλω), означає так само «виганяти, проганяти». Це те ж саме слово, яке використане в Мк. 16:17: «Моїм Ім’ям виганятимуть бісів».
Ми знаємо, що, згідно з Біблією, Божі діти є Храмом Святого Духа (див. 1 Кор. 3:16). У Старому Завіті в Храмі було три відділення: святе святих, святе і зовнішній двір. Це актуально і для нас як Його Храму сьогодні.
Божа Слава, шехіна, або Божа «присутність», була у святому святих. Ця частина Храму являє собою наш дух.
Ми знаємо, що, коли Ісус увійшов до Храму, щоб вигнати злодіїв і міняйлів, Він не увійшов у святе святих. Він пішов у зовнішній двір, де ці лиходії проводили свої торгові операції.
Уся розповідь представляэ собою картину звільнення — того, що Ісус хоче зробити в наших храмах. У наших життях можуть бути біси-злодії, які промишляють у наших зовнішніх дворах (тілах або душах). І навіть хоча вони й не можуть увійти в святе святих (у наш дух), Ісус бажає вигнати їх, бо Божий Храм не призначений для справ злодіїв. Це має бути місцем поклоніння і місцем молитви.
Право Завіту
Тим, хто вважає, що служіння визволення — це не для віруючих, слід переглянути свою позицію. Істина в тому, що, скоріше, служіння визволення не призначене для невіруючих.
Яка користь від вигнання бісів з невіруючого, якщо він не збирається приймати спасіння? Невіруючий не може зберегти своє звільнення. Насправді, згідно з Лк. 11:24-26, після визволення неспасенна людина легко може отримати в сім разів більше бісів, ніж у неї було до цього.
Служіння визволення — це завітне право віруючих. Як і будь-яке інше благословення від Бога — зцілення, процвітання, чудеса тощо — воно обіцяне тільки Його народу завіту, тим, хто вірить в Ісуса і приходить до Бога через кров Христа. Бог, за Своєю милістю, благословляє людей, які поза завітом, тому що Він милостивий. Але перш за все, Його благословення ґрунтуються на завіті.
Історія жінки-сирофінікіянки, описана в Мк. 7:25-30, ясно говорить про це. Жінка шукала Ісуса, щоб Він звільнив її доньку від нечистого духа. Але Ісус сказав їй: «Хай спершу наситяться діти, бо недобре забрати хліб від дітей і кинути щенятам».
У цьому вірші вираз «хліб від дітей» відноситься саме до визволення, і Ісус каже, що воно належить Його народу завіту. Люди, які перебувають поза завітом, можуть отримати чудо на підставі Божої милості, але визволення призначене для тих, хто перебуває в завіті з Богом.
У Лк. 1:71-73 говориться, що Ісус «...спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас, щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Заповіт, Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові». Він здобув спасіння від наших ворогів — диявола і бісів — на підставі угоди, спадкоємцями якої ми є (див. Гал. 3:29) і яку Він уклав з Авраамом.
Мету цього спасіння викладено в наступних віршах 1-го розділу Євангелії від Луки: «Щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити» (Лк. 1:74-75). Бог дає нам цю перевагу, щоб ми могли служити Йому без страху, у святості й у праведності всі дні свого життя. Дуже важко жити так, не будучи звільненим. Насправді, це практично неможливо.
Одна з причин, через яку це важко, полягає в тому, що біси не завжди є результатом гріха в житті людини. Є дуже багато різних злих духів, не всіх їх я називаю «духами гріха».
Це не означає, що гріх не є головними дверима для демонічного впливу. Для кожного гріха в Біблії є відповідний дух. Я стверджую, що якщо християнин живе в гріху або за тілом, то він ніяк не може уникнути бісів.
Однак, християнин також може перебувати під впливом бісів унаслідок гріха когось іншого. Наприклад, дух відкинутості або травми може заволодіти людиною, якщо її образили.
Або ж біси можуть бути успадковані з попереднього покоління по родинній лінії.
Ми пройшли довгий шлях у нашій церкві з того часу, як вірили в те, що в християн не може бути бісів. Тепер, коли спасається людина, ми автоматично припускаємо, що вона потребує звільнення, і ми спрямовуємо її в цьому процесі. Ми не запитуємо, чи є у новонаверненого біси, ми тільки запитуємо, скільки їх.
Це може звучати неприємно. Але пам'ятайте, що в одержимості бісами не завжди винна сама людина. Головні відкриті двері — це проблеми предків.
Якщо ми можемо бути схильні до наслідків гріха до четвертого покоління, як сказано у Вих. 20:5, а біблійне покоління відповідає сорока рокам, то ми схильні до бісівського впливу того, що робили люди в нашій родині за 160 років до нас. Це означає, що взявши за відправну точку 2000-й рік, ми схильні до впливу того, що наші пращури робили ще в 1840-му році.
Подумайте про це. Якщо навіть у людини чудовий родовід, вона не може знати всього, що її предки робили таємно. А якщо, на додачу до сімейного гріха, вона скоїла свої власні гріхи, або ж була поранена чи стала жертвою якимось чином до того моменту, як прийшла до Господа, їй знадобиться певне звільнення. Просто на землі занадто багато бруду, щоб мати можливість уникнути цього.
Ми повинні прийняти реальність того, що нам доручено служити народу Божого завіту, і частина нашої відповідальності полягає в тому, щоб дати їм завітне право на звільнення. Якщо ж ми позбавляємо їх цього, ґрунтуючись на якійсь неправдивій теологічній доктрині, то ми відмовляємо їм у тому, що належить їм по праву, і ми не можемо називати себе здібними служителями Нового Завіту. Давайте ж чинити як Ісус, і давати хліб тим дітям, які його потребують!
Автор — Джон Екхардт / mycharisma.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
