На русском языке читайте здесь — Четыре способа быстро убить прославление в церкви.
(Вільно володієте українською мовою? Маєте бажання на волонтерських засадах служити в перекладі матеріалів з російської на українську? Будь ласка, напишіть нам — al.fishman@gmail.com)
Озирнувшись навколо себе на одному із недільних служінь, я помітив, що більшість людей не співає. Навіть більшість, із тих, що співали — ледь ворушили своїми губами. Єдині голоси, які я чув були голосами людей, що стояли на сцені тримаючи мікрофон.
Така тенденція знайшла своє місце протягом кількох останніх років у великих та малих церквах. Те що було співом общини, стало спостереженням общини.
Навіть коли щебечучи зі сцени «лідер прославлення» в сучасних церквах закликає усіх «піднятися і прославляти», зазвичай люди погоджуються лише піднятися, а потім піднявшись, перетворюються на німих манекенів.
Що ж приховано за цим явищем? Що сталося з колишніми звуками святилищ, палко наповнених гармонійними голосами з лавок, співаючими з такою пристрастю, що їх було чутно перехожим на вулиці? Я допускаю, що в цьому замішані декілька факторів.
Глядацький настрій
Усе частіше церква будує своє богослужіння як захід чи вечірку. Усі чекають людей на сцені, які обов'язково будуть щось виконувати, натомість люди в залі лише відіграватимуть роль будь-якої гарної аудиторії — приходитимуть, сидітимуть, спокійно і тихо, не ставитимуть запитань, не братимуть жодної участі (за винятком кошиків для пожертвувань) та спостерігатимуть, як герої-музиканти презентують їм свої добре відрепетовані концерти.
Професіоналізм
Здається, що для церковної музики стало набагато важливіше бути професійною, ніж такою, в якій можна з легкістю брати участь. Люди на лавках розуміють, що їхній вокал тьмяніє в порівнянні з вокальними даними тих людей, що стоять біля мікрофонів. Якості звуку поклоняються. Настільки, що поклонники на лавках не хочуть опоганювати якість звучання своїм безладним муркотінням. Краще всього просто вдавати спів синхронними рухами губ.
Гуготіння
Гучність музики здіймається так сильно, що людям важко чути свої власні голоси, а також голоси тих, хто поруч із ними, навіть якщо вони голосно співатимуть. Тому вони й не співають. Правильно, а що це взагалі дасть? Зазвичай посилений звук, який гуркотить із величезних колонок, не залишає шансу для здорового співу спільноти.
Вибір музики
Інколи люди утримуються від співу бо запропоновані пісні їм невідомі, їх важко співати, або ж вони просто нікчемні. Інколи лідери прославлення обирають пісню, яка математично збігається з темою проповіді, але її просто не можна співати. Буває ці ж лідери обирають пісні, які впевнено кульгають на обидві ноги, — пісні, що написані їхніми улюбленими авторами, — ними ж самими.
Зізнаюся. Я теж приєднався до більшості. Я припинив співати. І від цього мені зовсім не радісно. Я знаю, що маю подолати ці перешкоди і просто славити Господа своїм, навіть занадто непрофесійним вокалом. Але я потребую такого середовища, що викликатиме щиру та проникливу співучасть мого голосу.
Автор — Том Шульц / charismanews.com
Переклад — Владислав Дерда для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
