На русском языке читайте здесь — Пять цитат из Библии, которые неправильно поняли.
Не судіть — і не будете суджені... та інші цитати, які полюбилися християнському загалу.
Читати Біблію відносно легко. А ось із тлумаченням можуть виникати труднощі. Досить часто відомі біблійні цитати починають жити власним життям, відірваним від їхнього початкового значення та контексту. Як правило, це не має серйозних наслідків. Але часом трапляються винятки.
Нижче наведу дослідження п'яти поширених викривлень сенсу цитат, які, якщо їх вирвати з контексту, звучать зовсім інакше з точки зору богослов'я:
Матвія 7:1 — «Не судіть, щоб і вас не судили»
Цілком зрозуміло, що християни не повинні виступати як «судді» всім і кожному, вказуючи на чужий гріх, забуваючи при цьому про власний. Але цей вірш не означає, що ми взагалі ніколи не повинні помічати або мовчати про гріхи наших ближніх братів і сестер. Фактично, Ісус продовжує думку словами: «Спочатку вийми колоду зі свого ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мn. 7:5). Іншими словами, спочатку розберися з власними гріхами, але не зупиняйся на цьому. Ми не виконали слова Христа повністю доти, доки не допомогли ближнім розібратися зі своїми гріхами. Пізніше в тому ж розділі Ісус каже: «Тож за їхніми плодами пізнаєте їх» (Мт. 7:20).
І Павло каже Галатам: «Брати, якщо і впаде людина в якийсь переступ, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідності, кожний пильнуючи за собою, щоб і самому не потрапити в спокусу» (Гал. 6:1). Мається на увазі, що гріхи інших людей теж заслуговують на нашу увагу.
Віруючі не повинні засуджувати. У Мт. 7:1 про це досить ясно говориться. Але частина християнського буття — бачити і вказувати на гріх своїх братів і сестер. Зрозуміло, після того, як ми попросили оточуючих допомогти подолати наші власні гріхи.
Матвія 5:44 — «Любіть ваших ворогів... і моліться за тих, які кривдять і переслідують вас»
Вірш ми цей знаємо, хоча застосовувати його не поспішаємо. Будь-кого запитайте, на першому чи десятому місці стоїть «любіть ворогів ваших», коли вони думають про християн. Запитання ваше, найімовірніше, зустрінуть сміхом.
Зайдіть на будь-яку сторінку в соцмережах, де християни сперечаються про політику, сексуальність — і подивіться, як там словесно «люблять» своїх ворогів. Або коли національні лідери роблять щось «не те» — як реагують християни? Із любов’ю чи з жагою помсти?
Думка про любов до ворогів іноді здається нам абсурдною. Тому ми несолодку заповідь Ісуса намагаємося всіляко підсолодити, нехай вона звучить приємніше. Але в заповіді Ісуса немає захованого в дрібному шрифті. Він подальших роз'яснень не дає. Заповідь проста і зрозуміла.
Ба більше, далі Ісус починає розписувати злих людей у доволі широких визначеннях: злі і неправедні.
Коли Ісус говорив про ворогів, мабуть, він мав на увазі всіх ворогів.
Римлян 13:4 — «Правитель – Божий слуга, він тобі на добро. А якщо зло робиш, бійся, бо не даремно він носить меч. Він є Божим слугою, який відплачує покаранням тому, хто чинить зло»
Ці слова Павла до душі християнам, які живуть у демократичних країнах, і особливо подобаються прихильникам смертної кари та високих державних військових видатків, щоб оплатити війну і жорсткого покарати зло.
Вірш цей говорить про те, що Бог використовує уряди. Але ось вам питання на мільйон гривень — які уряди? Усі? Хороші? Погані?
Мабуть, вірш цей християни з Саудівської Аравії, Північної Кореї та Зімбабве розуміють інакше ніж їхні побратими в Америці.
Сенс цього уривка в тому, що Бог звершує Свою волю і через світські уряди, навіть найгірші. Але не кожне діяння уряду слід трактувати як Божу волю.
Вкрай важливо, до речі, зазначити, що кількома віршами раніше Павло звертається до християн: «Не мстіть за себе, любі, але дайте місце гніву Божому, як написано: В Моїй владі є помста, і Я віддам, – каже Господь» (Рим. 12:19).
Іншими словами, те, як Бог, згідно зі сказаним у Рим. 13:4, використовує уряди, щоб покарати зло і пролити Свій гнів, нам, християнам, робити заборонено. Християнам у 13-му розділі наказано підкорятися урядам.
Юди 2:1 — «На Бога покладайся, а сам роботи не цурайся»
Цей вірш, насправді, зовсім не хибно зрозуміли. Цю цитату не можна назвати використаною не за призначенням або забутою. Насправді, цей вірш сформував мислення багатьох церковних людей, і мені зовсім не здається, що християни якось неправильно трактують цей уривок.
Тут тільки одна проблема: у Біблії цього вірша немає.
Ця приказка не міститься в Писанні (та й у Посланні Юди немає другого розділу). Але за деякими даними досить значна кількість віруючих упевнені, що зможуть знайти цю фразу в Біблії.
Що ще сумніше, з богословської точки зору у цієї фрази є великі проблеми. Вона відображає ідеї міцного деїстичного моралізму і суперечить Євангелії благодаті.
Добра Звістка не в тому, що Бог допомагає тим, хто не цурається роботи, а в тому, що Бог спасає і викупає тих, хто схибив і не може допомогти собі сам.
Ісая 55:8 — «Адже Мої задуми не такі, як ваші задуми, і ваші дороги не такі, як Мої дороги, – каже Господь».
Цей вірш для мене дуже особистий, хоча при кожній згадці про цей вірш мені соромно. Особистий він, тому що я часто цитував цей вірш. А от соромно мені за те, що я часто трактував цей уривок неправильно. Навіть коли вже став викладачем Біблії. Довгий час я цитував цей вірш, щоб виправдати право Бога судити нечестивих, як Йому завгодно. Адже Бог — Бог, а я — ні. Бог може робити, що Йому заманеться.
І я досі вірю, що так воно і є. Але ось тільки Ісая тут говорить не про це.
Контекст цього уривка вказує на право Бога спасати тих, кого не можна спасти, прощати тих, кого не хочеться любити, і викупити тих, хто заслуговує на суворе покарання. Подивіться на вірш до цього уривка: «Нехай нечестивий залишить свою дорогу, а злочинець – свої задуми, і нехай навернуться до Господа, аби Він змилувався над ними, – до нашого Бога, бо Він щедрий на прощення!» (Іс. 55:7)
Ідея прощення нечестивих нам не цілком зрозуміла. Але Бог знає, що Він робить. Саме тому далі йде вірш: «Адже Мої задуми не такі, як ваші задуми, і ваші дороги не такі, як Мої дороги». У цьому вірші не йдеться ні про вічне покарання нечестивих, ні про право Бога на суд. Тут червоною ниткою проходить бажання Бога викупити людей, які підлягають осуду.
Цитувати Біблію легко. Але для розуміння цитат потрібні зусилля. Давайте відштовхуватись від заклику Павла до Тимофія стати бездоганним учнем Писання, «який наставляє на принципи істини» (2 Тим. 2:15).
Ой, зачекайте. А чи правильно я тлумачу цей вірш?
Автор — Престон Спрінкл / hristiane.ru
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
