На русском языке читайте здесь — Семь заблуждений христиан о христианстве.
Продовжуємо розмову про міфи про нашу віру.
Християнство – це круто, але не все, що ми говоримо або у що віримо, можна називати істиною. Розповім вам про кілька основних стереотипів, які живуть у головах християн щодо християнства.
Ти завжди щасливий
У багатьох громадах існує нездорове очікування, що ми завжди повинні випромінювати радість. Нібито, якщо ти не радісний, не посміхаєшся, не у мирі і не схожий на духовного веселуна, ти – чужий елемент для християнства.
Часто під «добрим свідченням» деякі християни мають на увазі участь у виставі, де потрібно грати свою роль. Проте, хоча бути задоволеним і щасливим, безсумнівно, є духовною чеснотою, добувати її не має сенсу, якщо має місце відмова від чесності та відкритості. Ми не повинні вдавати з себе радісних, одягаючи усміхнену маску заради благовістя.
Бог шукає примирення і оновлення для нас, а все це часом неможливо без чесного погляду на зруйновані взаємини і гріх у нашому житті. Прохання про прощення, визнання залежності, протистояння насильству, пошук справедливості, благання про допомогу або служіння іншим людям – все це часто пов'язане з повною протилежністю щасливих емоцій, і це нормально.
Всьому свій час, і часом найважливіші, святі моменти життя – це часи випробувань, смутку і болю. Тому давайте не робити з християнства те, чим воно ніколи не було.
Всі проблеми зникнуть
Деякі використовують християнство для втечі від реальності, як «милицю», щоб уникнути болю, страждань і життєвих негараздів. Але головною життєвою лінією Христа і Його вчення була концепція істини. Християнство – це не ігнорування реальності, це правдиве сприйняття життя, реального світу і всього, що в ньому є.
Багато в чому слідування за Христом змушує нас прийняти факти такими, як вони є, хороші і погані. Ми не повинні ховатися, прикидатися або ігнорувати труднощі. Ми повинні їх долати.
Віра в Христа передбачає чесність і сміливість. Вона вимагає від нас жертовності, бажання служити, а іноді і готовності до розчарувань. У Новому Завіті ми бачимо, що життя учнів Христа стало важчим, коли вони вирішили слідувати за Спасителем. Їх переслідували, вони жили в нужді, а багатьох з них в решті решт вбили.
Ні, наші проблеми не зникнуть. Але взаємини з Богом варті того, щоб долати труднощі, які неминуче можна вважати частиною цих взаємин.
Будуть благословення
Якщо ви шукаєте багатства і процвітання, комфорту і безпеки, то вам варто відмовитися від християнства. Там цього немає. Незважаючи на сучасні споживчі тенденції в суспільстві, вчення Ісуса постійно нагадує віруючим про жертовність і готовність все віддати за любов до ближнього. У учнів Христа було небезпечне і важке життя, їм постійно доводилося покладатися на гостинність і щедрість інших людей. За віру їх кидали до в'язниць і навіть позбавляли життя.
Найсвятіші з відомих мені людей живуть життям, повним труднощів і неприємностей. Хвороби, бідність, злочинність, насильство – все це трапляється з людьми, які палко люблять Бога.
Що ж, вони не довіряють Богу належним чином? Або вони погані християни? Ні! Наша віра – це не путівник до фізичних, фінансових або соціальних благословень. Це не формула мирського успіху, тож давайте вже перестанемо підходити до нашої віри з позиції споживача.
Служіння і місія приносять радість і задоволення
Не зрозумійте мене неправильно, часто в служінні можна знайти і радість, і самореалізацію. Але часом нам то в недільній школі, то з кафедри кажуть, що служіння, благовістя – це одна суцільна радість і задоволення. І ось, ми вирушаємо в подорожі по екзотичних країнах, беремо участь у зборі коштів на якусь потребу, служимо волонтерами в лікарнях і нічліжках. А потім ми повертаємося в свої зручні і безпечні будинки. Служіння і місія – це важка праця. Немає нічого дивного в тому, що проблема «вигорання» така актуальна серед людей, які займаються служінням. Пастори і місіонери вже давно відомі медикам як група ризику, схильна до залежностей і стресу. Не таке вже й легке це життя.
«Професійні» місіонери та служителі працюють постійно. Визнання в цій роботі мало, а конфліктів багато. Поєднайте це з ненормованим, як правило, робочим днем, невисокою зарплатою та невеликою повагою суспільства до їхньої праці, і ви зрозумієте, що не кожен може таке витримати. І в той же час, в наших церквах ми прославляємо ідею служіння, забувши намалювати правдиву картину того, що це взагалі означає і що ця праця вимагає від людини. Замість розповідей про конфлікти, емоційний біль, проблеми зі здоров'ям, нас годують історіями про пробудження, духовне оновлення і чудеса. Все це круто, звичайно, але часто це призводить до нереальної картини справжнього служіння.
Нам слід розповідати про служіння правду, а не займатися маркетингом місіонерських проектів, запрошуючи всіх на радісну і «несправжню» пригоду. А тих, хто зараз займається служінням, ми повинні підтримувати так, як вони цього по-справжньому заслуговують.
На всі питання будуть відповіді
Християнство сповнене сумнівів, невизначеності, нюансів і складнощів. Чітких відповідей не так вже й багато. І навіть щодо них сотні богословів століттями сперечаються. Для тих, хто шукає відповіді на головні питання цього життя, християнство допоможе трохи прояснити картину, але багато питань все ще будуть залишені на розсуд нашої уяви.
Нам, віруючим, слід вже змиритися з тим, що ми не все знаємо. Коли ми намагаємося перетворити Біблію на книгу відповідей на всі життєві питання, ми перетворюємося на маніпуляторів Божого Слова, яке ми використовуємо для своїх особистих цілей, заради вгамування власної цікавості та перемог у суперечках.
Християнська громада – це чудово
Багато людей відходять від християнської віри не тому, що Ісус їм не милий, а тому, що вони не терплять тих, хто представляє Христа сьогодні. Християни завдають людям болю. Вони лаються, сперечаються, кричать, верещать і часто роблять жахливі речі.
І вам ніхто про це краще за самих християн не розповість – вони це все бачили зсередини: розколи в церквах, конфлікти між служителями, плітки в громадах і просто неповага один до одного.
Християни не кращі за інших. Статистика розлучень, злочинів, інших «моральних» показників мало відрізняється від оточуючих їх суспільства і світу. Так що давайте вже не будемо прикидатися – у нас немає монополії на «що таке добре і що таке погано».
Нам час почати прислухатися і розмовляти з іншими замість того, щоб зарозуміло засуджувати і викривати їх. Недарма ж неможливо в торговому центрі відрізнити, хто вірить у Христа, а хто – ні. Тому що немає видимих відмінностей між нами.
Християни кращі за інших
Це, мабуть, християнам найважче «перетравити»: вони не кращі за всіх інших. Якщо чесно, то Ісус постійно намагався прищепити своїм послідовникам ідею про смиренність, що Бог любить усіх, незалежно від соціального, фінансового та релігійного статусу.
Коли ми бачимо себе вищими за інших, ми перетворюємося на фарисеїв, які шукали влади та авторитету. Але Бог Вседержитель принизив Себе і помер на хресті заради інших. Навіть тих, хто брав участь у Його страті. Чи готові ми принизити себе заради інших, навіть заради тих, хто нам не подобається?
Проблема створення такої «романтичної» картинки християнства в тому, що ми перетворюємо нашу віру на «продукт», який, з урахуванням нашої передпродажної підготовки, ми готові «впарювати» оточуючим. Всі ці пункти, які я перерахував вище, вони не такі вже й брехливі. Просто багато християн чомусь підвищили їх до рангу абсолютних істин. А це, в свою чергу, створює помилкові очікування і ідолів, що неминуче веде до розчарувань і відчуття невдачі.
Замість просування християнства як списку пільг, ми повинні просувати Христа. Зрештою, коли все не так і все пропало, Ісус залишиться вірним нам і поруч з нами. Йому можна довіряти, а не всім цим видам релігії, які ми намагаємося створити з справжнього християнства.
Автор — Стівен Метсон / hristiane.ru
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
