На русском языке читайте здесь — «Я никогда не знал вас»: роковые заблуждения потерянных религиозных людей.
Чи є гірший стан загубленості, ніж той, за якого, залишаючись загубленими, ви переконані, що знайдені?
Говорячи про всіх тих, хто, врешті-решт, пішов широким згубним шляхом, чи можна знайти серед них нещасніших за тих, хто, ідучи цією дорогою, співав християнських пісень, молився християнськими молитвами і висидів на незліченній кількості християнських проповідей? Людина, яка ковтає пісок у пустелі і думає, що тримає в руках чашку води, — це найтрагічніше і найжалюгідніше видовище. По-своєму жахливо бездумно перейти в потойбічне життя, але не менш страшно гратися у святість і, тим не менш, залишатися обдуреним.
Був час, коли я не міг би повірити, що такі люди існують, і тим більш неймовірним здавалося, що я був одним із них. Адже точно — всі, хто привселюдно звернулися до Ісуса, як до Господа, будуть врятовані. Інакше навіщо б людині щонеділі приходити до церкви? Але ось же вони, постають переді мною, палаючі, немов випалені вогнем, слова Самого Ісуса, який розкриває перед нами те, що відбуватиметься в судний день:
«Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мф. 7:21-23).
Я знову перечитав ці слова. І знову. До цього жоден вірш із Біблії не позбавляв мене сну.
Я усвідомив, що я, мабуть, один із тих «багатьох».
Три фатальні омани
Я був подібний до багатьох слухачів проповідей, читачів Біблії та відвідувачів синагог, які жили за часів Ісуса: заблукалий у мріях, вбраний у церковні шати, але той, хто йде в пекло. «І буде, мов бачить голодний у сні, ніби їсть, а прокинеться він і порожня душа його, і мов спрагнений бачить у сні, ніби п'є, а прокинеться він і ось змучений, а душа його спрагнена!» (Іс. 29:8), так і мені вічна безпека лише снилася.
Але Бог пробудив мене за допомогою Свого Слова, і я молюся, щоб те саме сталося з багатьма, хто читає ці рядки. Наприкінці найбільшої з коли-небудь сказаних проповідей Ісус викрив три фатальні омани, до яких був схильний і я, як один із загублених релігійних людей. Я вважав, що проста інтелектуальність, проста емоційність і проста діяльність є міцними підставами для моєї надії на спасіння.
Правильного вчення недостатньо
Перш за все, Ісус показує недостатність інтелектуального знання — коли людина каже: «я знаю, і тому я врятований». На це Ісус каже: «не всякий, хто говорить Мені: «Господи! Господи!», увійде в Царство Небесне».
Ці чоловіки й жінки зверталися до Нього, використовуючи правильну термінологію: «Господь» (грецькою — kyrios) — титул Бога, типовий для Старого Заповіту.
Можливо, вони вважали, що той факт, що вони називають Його Господом, свідчить про їхню ортодоксальність. Вони знали щось, що знає, і про що говорить кожне Боже дитя.
Вони приходили до Нього не як до простого пророка або релігійного наставника, але зверталися до Нього, усвідомлюючи Його піднесену велич. Вони знали Писання, знали, які книжки слід читати, і які подкасти слухати. Але одне лише волання до Нього як до Господа не відкрило їм Небесного царства. Як з тверезою відвертістю показано в цьому епізоді, знання правильних мантр, solas, віршів і доктрин недостатньо для вічного життя.
Емоцій недостатньо
По-друге, Ісус показує недостатність чистої емоційності, коли людина говорить: «я відчуваю, і тому я врятований». Саме звернення «Господи, Господи» свідчить про те, що ці слова не вимовлялися безпристрасно. Вони говорили впевнено, з ентузіазмом, розраховуючи на щось. Вони говорили виразно, бажаючи передати відчуття близького знайомства з Тим, Кого вони сприймали як свого Господа.
Безсумнівно, таке ставлення випливало зі способу життя, заповненого великими почуттями до Ісуса. Звичайно ж, думали вони, у них є стосунки з Ісусом.
Адже Він для них не «невідомий суддя», не «далеке божество», але Той, Кого вони називають: «Господи, Господи». І, якби їх запитали, чи відчувають вони любов до Ісуса, всі вони відповіли б: «ну, зрозуміло». І, тим не менш, у відповідь вони почули: «Я ніколи не знав вас; відійдіть від Мене». Ця відповідь доводила, що самі по собі позитивні емоції стосовно Христа не є адекватною відповіддю на Його Слово.
Діяльність може бути оманливою
Нарешті, Ісус показує ілюзорність просто лише діяльності, коли людина каже: «я зробив для Бога великі справи, і тому я врятований». Ось, що говорить Ісус: «Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?» Вони робили дії в ім'я Ісуса. Вони робили справи, явно корисні для інших. У їхньому послужному списку було багато чудес. Вони сповідували Христа перед світом. Люди чули, як вони пророкували, бачили, як вони виганяли бісів і робили багато інших великих справ в ім'я Його — і тому вони зробили висновок, що все це було більш вагомим, ніж воно могло бути насправді. «Бог використовував» їх, і вони, безсумнівно, повинні були належати Йому. І все ж, вони почули те саме, що й ті, хто відкрито ненавидів Бога: «Я ніколи не знав вас; відійдіть від Мене».
Несподівана помилка
Що ж вони упустили? Нас може здивувати відповідь Ісуса: вони не були виконавцями Слова. «Не всякий, хто каже Мені: «Господи! Господи!», увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Отця Мого Небесного». Замість того щоб бути названими виконавцями Слова, вони виявилися прирівняними до «тих, хто чинить беззаконня». Вони називали Його: «Господи, Господи», але їм не вдалося виконати те, що Він говорив (Лк. 6:46).
Вони чули Боже Слово, — як через проповідь Євангелія, так і за допомогою записаних Писань, — але не корилися йому. Вони були тими, про кого вчив Ісус у наступній цитаті, — людьми, які будували своє життя на піску, оскільки вони слухали Його слова, але не виконували їх:
«А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!» (Мф. 7:26-27).
Часом вони думали, відчували і діяли як святі, але життя їхнє було позначене гріхом та егоїстичними інтересами. Вони вислухали Нагірну Проповідь і пішли. Але не з тим, щоб відсікти відростки похоті, або щоб припинити перелюбствувати, або щоб покласти край ненависті до брата, або щоб відмовитися від любові до грошей, або щоб пробачити свого ближнього, або щоб звільнитися від тривог, або щоб вирішити бути милосерднішими у своїх судженнях, — роблячи все це з віри у того, хто Проповідує ці істини, і з любові до Нього.
Вони також не стали б обтяжувати себе тим, щоб просити, шукати і стукати, бажаючи отримати допомогу Духа (Мф. 7:7-11). Їхня праведність не перевершила б праведності фарисеїв (Мф. 5:20).
Вони даремно вважали, — як вважав і я протягом багатьох років, і боляче уявити, як багато людей у наші дні думають так само, — що їм достатньо лише чути. Що вистачить одних лише почуттів. Що зовнішні прояви релігійності допоможуть їм досягти мети. Вони блукали, немов би уві сні, вірячи тому, що чули, що відчували, і що робили, нехай навіть і продовжуючи при цьому жити в гріху.
Яків, який ще був невіруючим на той час, коли почув свого брата, який виголошував дану проповідь, надалі переконував церкву не жити подібним чином у цьому похмурому стані непослуху. «Тому, відклавши всяку нечистоту і залишок злоби, в лагідності прийміть насаджуване слово, що може спасти ваші душі. Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами тільки, що обманюють самих себе» (Як. 1:21-22). Далі він називає таку «віру» марною, мертвою і бісівською (Як. 2:14-26).
Нехай буде воля Твоя
Ми виправдовуємося тільки вірою, як вчили реформатори, але не такою вірою, яка існує сама по собі. По-справжньому прийняти Божі слова — значить підкорятися їм свідомо, з радісною вірою в нашого розп'ятого і воскреслого Господа і активно сподіваючись на Його Дух.
Беручи до уваги, що, якщо відкритість Божому Слову — усному Євангелію або записаним священним текстам — незабаром не змінить вашої поведінки (нехай навіть це відбуватиметься повільніше, ніж ви розраховували), якщо процес перетворення вашої внутрішньої людини не торкнеться вашого зовнішнього життя, то ви цілком можете опинитися такими, що блукають у фантазіях тих, хто ніколи не знав Його.
Пам'ятайте, що природа Божого Слова така, що воно викриває, виправляє і наставляє нас у праведності, щоб ми були досконалими, «до всякого доброго діла приготовленими» (2 Тим. 3:16-17). Воно поширюється на наші домівки, нашу роботу, наше суспільство, роблячи свою справу в кожному закутку нашої душі, тож усе наше життя виявляється залученим у цей процес. Біблія — це книга, якій потрібно коритися, тому що це книга, за допомогою якої говорить наш Бог.
І ці слова нашого Бога не обтяжливі для нас. Адже вони є слова вічного життя, і радісно коритися їм — значить перебувати в Його любові та повноті радості (Ін. 15:9-11). У Писанні містяться не знеособлені настанови для повсякденного життя, але живі слова Отця, звернені до Його дітей; стратегічні накази Генерала, звернені до Його солдатів; необхідні вказівки Пастиря, звернені до Його овець; життєдайні обітниці Нареченого, звернені до Його нареченої. Отже, якщо ми любимо Його, то будемо Йому слухняні (Ін. 14:15).
Отже, вимагаючи, щоб ми мислили (адже істинне вчення справді важливе), спасенна віра все ж не зводиться до одного лише мислення. Вимагаючи від нас почуттів (адже ми повинні любити Господа всім серцем), вона не обмежується нашими сильними почуттями. Роблячи можливими великі прояви сили і чудес, вона закликає до того, щоб таємні плоди святого життя підтверджували те, що було явлено перед усіма. Унаслідок цього з'являються чоловіки, жінки та діти, які, перебуваючи в союзі з Ісусом і отримавши нові серця, з радістю виконують Божу волю. У них є нова мета: вони, як діти, намагаються догодити Йому (2 Кор. 5:9).
Автор — Ґреґ Морзе / © 2019 Desiring God Foundation. Website: desiringGod.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
