На русском языке читайте здесь — Три ответа на клевету в ваш адрес.
Наклеп — серйозний гріх. Як і його родичі чутки, наклеп руйнівний за своєю природою. Це «засада заради кровопролиття» (Притчі 12:6), він «нищить… ближнього» (Притчі 11:9) і «сіє ворожнечу між друзями» (Притчі 16:28). І чутки, і наклеп містять руйнівні за силою слова, але в наклепі ще й закладений елемент брехні.
Чутки поширюють вогонь, а наклеп запалює його.
Стати об'єктом наклепу вкрай болісно, а пастори і лідери служінь, на жаль, занадто легка мішень. Саме через серйозність гріха наклепу нам потрібно навчитися захищати своє серце, коли таке трапляється з нами. Найлегший шлях стати на стежку гріха — це згрішити, коли згрішили проти нас.
Ось кілька порад, як відреагувати, якщо вас обмовили.
1. Ваша репутація в руках Бога.
Іноді потрібно захищати свою репутацію перед тими, хто обмовив вас, особливо, якщо ви керівник і наклеп завдає шкоди вашому служінню. Але, за моїми спостереженнями, часто краще промовчати, довіритися Богові і дозволити істині стати вашим адвокатом. Як каже мій батько: «Коли (не “якщо”, а саме коли) від незаслужених поранень постраждала ваша репутація, ваша тиха чесність згодом скаже все, що потрібно сказати».
Навіть якщо вам потрібно оборонятися, витримайте паузу. Не панікуйте. Не вибухайте. Не піддавайтеся страху. Захищати своє служіння потрібно (1 Солунян 2; 2 Коринтян 10-13), але слід бути обережним, щоб не перестаратися в захисті себе самого.
У людей є схильність думати, що вони повинні все полагодити, повернути довіру тих, хто почув наклеп, розповісти їм свою частину «історії». Але, як правило, цей порив — всього лише «страх людський, а не страх Божий». І знову ж таки, з мого досвіду, слухачі наклепу досить часто можуть зрозуміти, що почули неправду, а наші спроби виправдатися не покращують ситуацію, а погіршують її. Мені подобається метафора, яку одного разу навів Чарльз Сперджен: «Велика брехня, якщо її не помітили, схожа на величезну рибу, яку витягли з води. Вона б'ється, звивається і скаче, поки дуже швидко не помре».
Отже, понад усе, покладіть свої турботи на істину, а не на показне, і не дозволяйте страху стати вашим рушієм. Адже саме Христос, Якого обмовили, каже: «Тож не бійтеся їх, бо немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим» (Матвія 10:26). Коли ви відчули «уколи» страху та самозахисту, згадайте, що правда врешті-решт переможе. Істина невблаганна, непоступлива, неминуча, непереможна. Вона майстер «неочікуваних перемог».
2. Дайте «м'яку відсіч» наклепнику, викрийте його (не електронною поштою).
За моїми спостереженнями, багато людей легко виявляються наклепниками, навіть не підозрюючи про це. Тому, найбільшим проявом любові до всіх залучених сторін, включно з наклепником, може бути «м'яке викриття», зроблене в любові.
Розмова ця має відбутися під час особистої зустрічі, не телефоном, не в СМС, у фейсбуці чи електронній пошті. У певних ситуаціях доречно взяти з собою на розмову якогось друга чи знайомого, якому обидві сторони конфлікту довіряють, хоча для початку все ж таки краще розмова віч-на-віч. Якщо запросити на зустріч кого-небудь ще, це може призвести до ще більшої ескалації ситуації.
Вкрай важливо приступати «духомі лагідності» (Галатів 6:1), не примушуючи людину захищатися від ваших звинувачень або обвинувального тону. Це можна зробити двома способами:
- Почніть із запитань. Таким чином ви зможете зібрати факти до того, як зробите якісь висновки. Запитання сприяють зниженню конфронтації. Але не соромтеся називати гріх гріхом, а наклеп — наклепом.
- Скажіть, якого болю завдає вам наклеп. Про це легко забути, коли йдеться про спілкування з людиною, яка заподіяла нам біль. Але слова про те, що «мені було сумно/боляче, коли...» замість «ти згрішив проти мене», мають більш реальний шанс «придбати вашого брата» (Матвія 18:15), а це найголовніша мета. Дивно, але через те, що дехто зводить наклеп, навіть не усвідомлюючи цього, він дуже сильно дивується, коли чує про заподіяний ним біль. Тому початок розмови з почуттів, а не звинувачень, може посприяти розв'язанню ситуації та збільшує вірогідність мирного результату.
Викривати людину завжди страшно і дивно. Але робити це потрібно. Якщо ви не викриваєте людину, ви не любите її належним чином і не «перемагаєте зло добром» (Римлян 12:21).
3. Проповідуйте Євангеліє собі самому.
Коли проти вас згрішили, є небезпека заразитися жалістю до себе, відчути себе жертвою, а це не те, що Євангеліє має продукувати в нашому серці. Так, бути обмовленим боляче, але Євангеліє може зменшити наше прагнення захищатися і втамувати біль, якщо ми не забуваємо, що «поза благодаттю Божою я набагато гірший, ніж будь-який наклеп на мою адресу». Знову ж слова Сперджена допомагають зрозуміти: «Якщо хтось думає про вас погано, не зліться на нього. Адже ви навіть гірші, ніж він міг собі уявити».
Але ми не проповідуємо Євангеліє собі, якщо, як розповів Тім Келлер не в одній своїй проповіді, не говоримо: «У Христі я не тільки набагато грішніший, ніж я побоювався, а й набагато більш любимий, ніж я міг сподіватися». Нам слід пам'ятати, що Бог ставиться до нас як до власних дітей, що кожна волосина на наших головах порахована, що Ісус зараз, у цей самий момент, клопочеться про нас. Перебуваючи в Його незмінній любові, ми можемо пережити біль і стягнути відновлення Христової репутації, а не нашої власної (ще одна тема, яку можна розглянути, коли шукаєте правильні способи реакції на наклеп на вашу адресу).
Хороший приклад нам показує Джордж Вайтфілд:
«Нехай ім'я Вайтфілда вмирає, а ім'я Христа прославляється. Нехай моє ім'я зникне, навіть друзі мої забудуть мене, якщо завдяки цьому ім'я Ісуса звучатиме частіше. Я готовий чекати до Судного дня для відновлення моєї репутації, а коли я помру, на моїй могилі хочу таку епітафію: “Тут спочиває Д.В. Якою він людиною був, відкриється в один великий день”».
Амінь. Нехай Господь, який бачить усе і судить усе, дасть нам такий дух.
Автор — Метт Смітерст / thegospelcoalition.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
