На русском языке читайте здесь — Большая ложь, в которую верят евангельские христиане-родители.
Щороку багато дітей, чиї батьки — вірні добрі християни, приймають рішення «кинути» християнську віру.
«Повчай (виховуй) юнака на початку його шляху, і він не зверне з нього, навіть коли постаріє» (Притчі 22:6).
Ми чули це з кафедри незліченну кількість разів.
«Якщо ви хороші батьки, які з дитинства викладають своїм дітям основи християнської віри, то ваші діти не відступлять від цієї віри».
Я сам проповідував так, і ви, найімовірніше, теж. Проблема в наступному — на ділі виходить по-іншому.
Щороку багато дітей, чиї батьки — вірні добрі християни, приймають рішення «кинути» християнську віру. Коли таке відбувається, то батьки схильні в усьому звинувачувати себе.
«Що ми зробили не так?»
Інші батьки починають звинувачувати церкву, треті гніваються на Бога.
Проблема ж ось у чому.
Ми вирвали цей вірш із контексту.
Ми неправильно використовували цей вірш і внесли в нього свій зміст, якого там взагалі немає.
Притчі 22:6 — вірш про виховання.
У цій частині Писання нічого не говориться про особисте спасіння.
Там лише йдеться про те, що ви можете домогтися слухняності дітей шляхом постійної дисципліни.
Звідси і проблема. Не можна знайти спасіння шляхом дотримання правил.
Спасіння дається тільки по вірі.
Якщо вас не можуть спасти ваші добрі справи, то ваше добре виховання теж не може спасти ваших дітей.
Ви можете бути найкращими батьками у світі й ухвалювати найправильніші рішення завжди і всюди, але ви не можете вберегти своїх дітей від пекла.
Тільки Христос може це зробити
А ми починаємо змішувати вірші про благовістя і спасіння з віршами про виховання, і нам здається, що ці вірші говорять про одне й те саме.
Ви можете змусити дітей прибрати в кімнаті або зробити домашнє завдання, але ви не можете змусити їх мати спілкування з Христом.
Це рішення кожна дитина повинна прийняти сама для себе, якщо вона справді любить Ісуса.
Будь ласка, не зрозумійте мене неправильно.
У вас великий вплив на дітей і влада над ними, і Бог хоче, щоб ви допомагали своїм дітям прийти до Христа так само старанно, як і сусідам.
Ви не можете змусити дітей полюбити Ісуса, але ваші дії можуть підштовхнути їх ближче до Нього, а можуть і відштовхнути далі від Нього.
Якщо ви лицемір, тобто в церкві поводитеся одним чином, а вдома ви зовсім інший, то діти просто не повірять вам, коли ви будете говорити їм про Ісуса.
Ще діти йдуть із церков через законництво.
Багато дітей виростають із думкою, що їм ніколи не досягти потрібного духовного рівня. Батьки таких дітей зазвичай не проявляють гнучкості у вихованні. Вони живуть за правилами «що добре, що погано». Вони сердяться з будь-якого приводу, ніби самі ніколи не грішать. Про благодать їхні діти нічого не знають.
То чи можу я зробити щось, щоб підвести моє чадо до Христа? Звичайно, так.
Подивимося, що говорив Бог ізраїльтянам про пасхального жертовного агнця у Виході 12.
Я беру цей розділ для прикладу, тому що там нічого не говориться про поведінку дитини, а тільки про спасіння.
«Зверніться до всієї ізраїльської громади з такими словами: Десятого дня цього місяця нехай кожний візьме ягня на родину. Одне ягня на оселю... Тримайте його до чотирнадцятого дня цього ж місяця, а ввечері хай заріжуть його, – разом уся Ізраїльська громада, І візьмуть трохи його крові, й помажуть нею обидва одвірки та верхню поперечку-наддвірок у тих домівках, у яких його їстимуть... Тому шануватимете цей день у ваших поколіннях, як вічну постанову... Ви збережете цей наказ, як віковічну постанову для себе й для своїх дітей навіки. Коли ж увійдете в край, який дасть вам Господь, за Своєю обітницею, то збережете це служіння. Якщо вас запитають ваші діти: Що це за служіння у вас, то ви відповісте: Це – пасхальна жертва для Господа, Який обминув домівки Ізраїльських нащадків у Єгипті, коли уражав єгиптян, а наші оселі врятував. Люди схилились, і впали долілиць».
Раніше я не помічав цього в уривку, а тепер звертаю увагу на те, що Бог наказав ізраїльтянам привести ягня до себе в дім за 4 дні до Пасхи.
Я думаю, це було зроблено для того, щоб уся сім'я, включно з дітьми, встигла прив'язатися до ягняти, полюбити його до заклання.
Бог хотів, щоб люди щось відчули, коли приноситимуть його в жертву.
Щоб люди хоч трохи зрозуміли той біль, з яким Отець жертвує Своїм Сином.
Картина була очевидно не з приємних.
Я впевнений, що діти плакали, коли вбивали ягнят.
А потім їм треба було взяти крові ягняти і помазати нею одвірки.
Діти Ізраїлю не могли врятувати своїх же дітей.
Їм потрібна була сила Господа для цього.
Могутні єгипетські воїни вранці підняли великий плач, а ізраїльтяни були врятовані кров'ю Агнця.
Ось 6 уроків, які ми можемо винести з 12-го розділу Виходу:
1. Бог не збирався жаліти Своїх дітей, оберігаючи їх від сумних думок і емоцій. Навпаки, Він хотів, щоб вони відчули всю тяжкість втрати.
2. Для того, щоб діти зрозуміли благодать Бога, вони повинні були зрозуміти ціну, яку Ісус мав заплатити за їхній гріх.
3. Господь хоче, щоб ми проповідували Слово без приховування «важких» моментів. Треба говорити все так, як було і є.
4. Виховання дітей і процес учнівства — це різні області.
5. Коли Бог творить надприродне, діти довго живуть під враженням.
6. Як батьки, ми дуже залежимо від Святого Духа, щоб Він привів наших дітей до Христа.
Важко, бо хочеться все тримати під контролем.
Слава Богу, що не все залежить від нас.
Автор — Марк Харпер / hristiane.ru
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 01.01. Спасибо!
