Image — Filip Štorch
На русском языке читайте здесь — 15 признаков раненых воинов.
Що необхідно знати про емоційно травмованих людей у церкві?
Старий афоризм говорить «поранені люди ранять інших».
Усім відомо, що ті, хто пережив емоційну травму, часто проєктують свій біль на інших. Наприклад, жертви сексуального насильства самі стають ґвалтівниками; ті, хто страждав через алкоголізм у сім'ї, п'яними угарами приносять ті самі страждання у свої майбутні сім'ї. Доти, доки ми, як церква, не почнемо звертати увагу на всю людину, як про це сказано в 1 Фессалонікійцям 5:23, наші зібрання будуть переповнені людьми, потенційно духовно обдарованими, але на ділі емоційно незрілими. Інакше кажучи, церква має наголошувати не тільки на духовному здоров'ї та силі, а й на емоційному благополуччі.
Ось загальні ознаки, якими відрізняються травмовані люди під час взаємодії з іншими:
1. Травмовані люди переносять внутрішній гнів на свою сім'ю і близьких друзів. Найчастіше ті, хто оточує травмованих людей, стикаються з різкими відповідями та злісними випадами, просто тому, що вони, самі того не знаючи, стали об'єктом компенсації гніву, що виливається.
2. Травмовані люди сприймають кожне слово, сказане на їхню адресу, через призму свого болю. Через цей біль звичайні слова часто неправильно сприймаються і стають чимось негативним.
Тому такі люди вкрай чутливі, і їхня поведінка визначається радше болем, аніж реальністю.
3. Травмовані люди сприймають кожну дію через призму свого болю. Їхній емоційний біль змушує бачити в діях оточуючих щодо них неправильні мотиви або злі наміри.
4. Травмовані люди відчувають себе жертвою і несуть «дух жертви». Описуючи чиєсь ставлення до них, вони часто вживають такі терміни як «расизм», «сексизм», «гомофобія», або ж «несправедливо» чи «нечесно», навіть якщо це насправді не так. (Не йдеться про випадки, де справді має місце расизм чи сексизм, це просто приклад).
Травмованим людям дуже важко знайти довірливі стосунки.
Травмовані люди зазвичай поширюють «підозрілий дух».
5. Травмовані люди відгороджуються від людей і при цьому дивуються, чому поруч нікого немає. Своєю самодеструктивною поведінкою вони постійно ранять тих, кого люблять і кого потребують найбільше.
6. Травмовані люди досягають лише того емоційного віку, в якому отримали травму (невирішену). Наприклад, якщо дівчину зґвалтували у віці 12 років, її емоційний розвиток у цій сфері життя (сексуальні стосунки з чоловіком) стоятиме на місці доти, доки вона не пробачить того чоловіка та не дозволить Христу зцілити її серце й перемогти страхи. Інакше ж, навіть після досягнення зрілого віку, її емоційний розвиток не перевищить рівня 12 років.
7. Травмовані люди часто похмурі й пригнічені через біль із минулого, який виливається в сьогодення. У більшості випадків такі люди навіть не підозрюють про причини своєї постійної пригніченості, тому що раніше справлялися з болем через його ігнорування або поступове заміщення іншими речами.
8. Травмованим людям притаманні раптові сплески неадекватних емоцій, спричинені певними словами, які «зачіпають» або «збуджують» минулі рани. Мені доводилося бувати в ситуаціях, де люди починали поводитися абсолютно неадекватно через одне сказане мною слово або вчинену дію. І хоча я був шокований і сприймав такі реакції, як якусь «незвичність», насправді, справа була в тому, що людина таким чином реагувала на роками накопичений біль, який просто не міг залишатися всередині в таких ситуаціях.
Я сам переживав ситуації, коли щось, що зачіпало незагоєну рану з минулого, ображало мене або зачіпало, викликаючи ненормальну реакцію. За таких обставин я намагався максимально об'єктивно уявити ситуацію, зосереджено молячись і пильно вдивляючись всередину себе, щоб ненароком не сказати або не зробити чогось такого, що могло б поранити іншу людину або мене ж самого.
9. Травмовані люди займають себе різними справами, роботою, досягненнями та/або результатами як компенсацію низької самооцінки. Найчастіше служіння мотивовані не любов'ю до Ісуса, а прагненням самоствердитися.
Дуже важливо, щоб пастори і служителі були ведені Духом, а не спрагою успіху.
Служитель не повинен занадто переживати через успіх. Він або вона має ходити в цілісності та лагідності, дозволяючи Богові відкривати двері та забезпечувати платформу для служіння відповідно до призначення для їхнього життя та служіння.
10. Травмовані люди намагаються самовилікуватися за допомогою надмірних розваг, вживання наркотиків чи алкоголю, сексуальних зв'язків або хобі. Таким чином, вони прагнуть забути свій біль і втекти від реальності. Доти, доки церква не навчиться дбати і робити акцент на емоційному житті та здоров'ї вірянина, церкви будуть заповнені «напів-християнами», які моляться і читають Біблію, але не перемагають, бо не справляються з ранами своєї душі.
11. Травмовані люди звикли закриватися в комплексі «власної неправильності» або «темної сторони», що призводить до двоїстості та нецілісності. Найчастіше їхнє особисте життя відрізняється від публічного, породжуючи лицемірство і суміш почуття провини, презирства і депресії.
12. Травмовані люди зациклені на власному болю і здебільшого не усвідомлюють того, що ранять інших. Вони нечутливі до інших тому, що їхній емоційний біль обмежує співчуття і здатність самоконтролю.
Мені довелося побувати в ситуаціях, де хтось образив мене і, як ні в чому не бувало, продовжував спілкуватися зі мною, не попросивши вибачення. Він просто-напросто не усвідомлював, що зробив.
13. Травмовані люди схильні до демонічних обманів. Я переконаний, що більшість розколів у церкві відбуваються з вини святих, які, будучи емоційно нездоровими, проектують свій біль на інших.
Сатана діє в темряві через обман, він цурається світла. У травмованих людей майже завжди є деструктивні звички або моделі поведінки, які практикуються в темряві. Таким чином, їхній розум стає ґрунтом для проникнення диявола і породження обманів.
Якби церква більше працювала з емоційним здоров'ям вірянина, такого ґрунту для демонічної діяльності було б набагато менше. При цьому, стосунки були б міцнішими, шлюби довговічнішими, діти здоровішими, а служінню приділявся б збалансованіший підхід, що знижувало б можливість емоційного вигорання пасторів і громади.
14. Часто Бог навмисно допускає біль, щоб травмовані люди могли усвідомити реальність. Бог допускає непрості ситуації та загострення пристрастей — чи то через проблеми у шлюбі, чи то через постійні особисті конфлікти на роботі — щоб зупинити поширення інфекції та зцілити людину.
У багатьох випадках християни ведуть боротьбу з дияволом і звинувачують його в конфліктах, тоді як насправді Бог допускає конфлікти для того, щоб у людей з'явилася мотивація пильніше придивитися до своїх життів і розібратися з глибинними причинами деструктивних думок, звичок і моделей поведінки.
Мета Бога по відношенню до нас — перетворення на образ Христа (Римлянам 8:29). Це відбувається не просто за допомогою вивчення Біблії, молитви і переживання моментів слави, а й через болючі ситуації, коли нам доводиться стикатися з тим, що так багато років завдавало нам болю.
Я помітив, що етап усвідомлення болючих точок найчастіше припадає на період від середніх років до пізніх 30. Можливо, це тому, що до цього часу в людей достатньо досвіду, щоб помітити певні порушення й зрозуміти, що ще не пізно зцілити рани, відновити стосунки й максимально підвищити ефективність свого покликання. Рідко людина здатна або навіть бажає усвідомити й боротися з болем у похилому віці (за 60). Більшість стає на той час циніками, їхні серця жорстокішають або ж вони стають безнадійно похмурі, але, незважаючи на це, Бог здатний допомогти в будь-якому віці.
15. Травмовані люди повинні прощати, щоб отримати звільнення і відновитися. У Євангелії від Івана 20:23 сказано, що для отримання прощення нам потрібно самим прощати гріхи інших. Це означає, що, якщо ми не прощаємо, то сама причина травми стає частиною нашого єства. Наприклад, батьки-алкоголіки вирощуватимуть синів-алкоголіків, якщо останні не пробачать і не звільнять своїх батьків.
Хороша новина в тому, що через дієву кров Христа ми всі можемо зцілитися й отримати звільнення, щоб втішати тих, хто перебуває в усякому горі, тією втіхою, якою Бог втішає нас самих (2 Кор. 1:4).
Автор — Джозеф Маттера / mycharisma.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
