На русском языке читайте здесь — 6 плохих способов собирать пожертвования.
Щодо церковних пожертв — я повидав різне. Одного разу на служінні в Нігерії я бачив, як диякони користувалися візками та пікапами, щоб зібрати гроші, бо на служінні було понад 500 тисяч людей. У той же час, я знаю пастора в Малаві, який щонеділі збирає пожертвування у 80 центів, бо члени його громади дуже бідні. За ці гроші він відкрив кілька церков.
Добровільні пожертви — величезна частина християнського життя. Ісус заохочував щедрість; перші учні збирали пожертвування; апостол Павло говорив, що «Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Кор. 9:7). Павло навчав нас тому, що збір пожертв для підтримки місій церкви має відбуватися чесно, а християни мають жертвувати із щедрими серцями.
Але навіть у ті дні деякі християни не приймали ідею давання на Божу справу. Інші використовували силові методи, щоб залізти людям у кишеню. Через 2000 років ми все ще маємо справу із цією проблемою. Нижче представлено шість найбезрозсудніших методів, які використовуються сьогодні в церкві для збору коштів:
1. Нескінченний заклик: деякі проповідники 45 хвилин бубнять про збирання пожертв, а потім ще хвилин 15 йде на передачу кошиків. Це грубо і нетактовно, і є показником відсутності віри у лідерів. Не треба вмовляти людей жертвувати та тримати їх у заручниках, доки вони не здадуться. Довіряйте Богу у забезпеченні ваших потреб, а не жебракуйте.
2. Шантаж продавця: деякі хитрі проповідники нашого руху відомі своєю надзвичайною здатністю відкривати чужі гаманці. Але ці «навички» збору коштів скоріше схожі на навички продавця вживаних автівок, аніж служителя Євангелії. Вони обіцяють чарівні переваги тим, хто жертвує великі суми. Також встановлюють терміни. Одного разу я чув, як проповідник заявив, що якщо вони пожертвують «прямо зараз», їхні неспасені діти повірять у Христа!
Ніколи не жертвуйте у відповідь на маніпуляцію. Павло навчав нас: що ми сіємо, те й пожнемо. Але в тому ж уривку він сказав: якщо ми сіємо в тіло, то «пожнемо тління» (Гал. 6:8). Якщо ви жертвуєте у відповідь на заклик Святого Духа, ви отримаєте благословіння. Але якщо ви жертвуєте тому, що проповідник скрутив вам руки або використав тактику тиску, ваше приношення не благословиться. Павло казав нам давати «не з жалем і не з примусом» (2 Кор. 9:7).
3. Бартер «я Тобі — Ти мені»: немає сумніву, що Бог благословляє щедрих людей. Якщо ваші руки відкриті для принесення Богу, Він відкриє канал благословень для вас. Але Бог — не ігровий автомат, Його добрість не купиш за гроші. Не вірте проповідникам, які кажуть, що можна купити помазання Духа Святого. І ніколи не слідуйте за тим, хто запевняє, що ви отримаєте новий будинок або машину, якщо покладете певну суму в кошик.
4. Аукціон Святого Духа: багато разів я чув, як проповідник оголошував, що йому потрібно, щоб певна кількість людей дали 1000 доларів, після чого чекав, поки вони піднімуть руки. Потім йому потрібно було 500 доларів, 250 тощо. Протягом кількох хвилин церква перетворилася на аукціон. Іноді спонсорів просять підвестися, вважаючи, що Бог благословляє багатих людей, а не вдів, які мають фіксований дохід та невеликі кошти.
Ісус викривав фарисеїв, бо вони любили сурмити публічно як багато жертвують бідним. Він казав їм: «А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Матвія 6:3-4). Чи можете ви уявити Ісуса, що говорить багатим піднятися і віддати свої чеки під оплески зали? Насправді Він відзначив бідну вдову і захоплювався її крихітною пожертвою.
5. Осуд: я стискаюсь, коли чую, як пастори кажуть людям, що ті потраплять під прокляття, якщо не будуть віддавати десятину. Я приношу десятину не для того, щоб уникнути Божого гніву; я відділяю більш ніж десятину, бо люблю ділитися Божою добротою. Ми ніколи не повинні змушувати людей жертвувати через почуття провини. Церква — не місце для погроз. Закхей був жадібним збирачем податків, але Ісус не нападав на нього; Він виявив милість і серце Закхея розтануло, він став щедрим давачем.
6. Жалюгідні вибачення: іноді ми виявляємо боязкість щодо збору пожертв. Можливо тому, що світ вважає всіх християн фальшивими, а церква «лише про гроші і думає». Але нам нема за що вибачатися! Ми беремо участь у найбільшій місії на планеті Земля, і Сам Бог надає нам необхідні ресурси для благовістя світу.
Коли ми збираємо пожертвування, ми беремо участь у священній дії. Бог так само бере в цьому участь, як і в поклонінні, проповіді Слова чи прояві духовних дарів. Бог дозволяє нам бути Його ємністю, щоб давати, а потім рясно дає, щоб ми могли віддавати ще більше. Церква стоїть вже понад 2000 років завдяки надприродному даванню. Він серед нас. Коли ми прагнемо бути щедрішими, давайте навчатися бути вірними в тому, як розпоряджатися Божими фінансами.
Автор — Дж. Лі Грейді / mycharisma.com
Переклад — Олена Бочковська для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
