8 ознак того, що ви або ваша церква стали «теплими»

8 ознак того, що ви або ваша церква стали «теплими»

На русском языке читайте здесь — 8 признаков того, что вы или ваша церковь стали теплыми.

Насправді є приємніші теми для написання і навіть для роздумів, але я відчуваю, що саме цим Господь спонукав мене зайнятися зараз. Ця тема, можливо, не стане темою недільної проповіді пастора чи темою для зустрічі групи з вивчення Біблії посеред тижня, але, можливо, саме це й є причиною того, що сьогодні ми зосередимося на ній.

Як пророк Осія сказав народу Ізраїлю (4:6): «Народ Мій буде знищений через брак знання» (або «брак знання Моїх шляхів»), тому давайте подивимося, що говорить Біблія і чого нам слід очікувати, бо, як ми читаємо в Об’явленні 22:12: «Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його».

Очевидно, у членів церкви в Лаодикії справи йшли не надто добре, оскільки їм було сказано в Об’явленні 3:15-16: «Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був. А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст...»

Отже, від церкви віруючих у Діях 5:12–42, які були «палкими» для Господа, готовими ризикувати своїм життям, щоб проповідувати, що Ісус є Месією, до церкви в Лаодикії, яку засудили за те, що вона була занадто «теплою», кожен з нас повинен запитати себе: де на цій шкалі — від «гарячого» на одному кінці до «теплого» на іншому — перебуваємо ми, і що Господь скаже про мене особисто та про мою громаду, за яку я несу відповідальність і якій підзвітний?

Деякі аспекти, на які слід звернути увагу, можуть бути такими:

1. Втрата нашої першої любові

Перший лист в «Об’явленні» був адресований церкві в Ефесі, але, незважаючи на кілька добрих справ, за які вони отримали похвалу, Господь сказав їм таке: «Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов» (2:4). Я впевнений, що всім нам подобається думати, що ми добрі й люблячі люди, і що ми справді любимо Господа та одне одного, але, мабуть, незалежно від того, чи вважали вони так, чи ні, члени цієї церкви не відповідали Божим вимогам. Їм було сказано: «Отож, пам'ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся» (2:5).

2. Втрата фокусу в наших молитвах

Чи шукаємо ми насамперед Царства, як зазначено в Євангелії від Матвія 6:33, чи наші молитви насамперед зосереджені на наших власних потребах, комфорті та матеріальному добробуті? Давайте поглянемо на молитви в ранній церкві та їхні результати. Дії 4:29-31: «І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати, коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса. Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!»

3. Нездатність прийняти та навчити хрещенню Святим Духом

Після розп’яття Ісус сказав Своїм учням (Дії 1:4-5): «А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене. Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів», а потім у Діях 1:8: «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас». Чи стежимо ми за тим, щоб ми самі, служителі нашої церкви та, наскільки це можливо, всі члени церкви були хрещені Святим Духом, особливо ті, хто збирається розпочати служіння?

4. Нехтування вшануванням Бога як Господа нашого життя, а не лише нашого Спасителя

Спасіння включає в себе не лише покаяння у гріхах і прийняття Ісуса як Сина Божого, але й відданість пануванню Ісуса над кожним аспектом нашого життя. Ісус пояснив це дуже ясно й недвозначно, коли, підтвердивши посвячення Своїм учням, Він сказав їм у Євангелії від Івана 14:15: «Якщо любите Мене, дотримуйтесь Моїх заповідей» (Див. також, наприклад, Римлян 6, зокрема Римлян 6:22, та Євреїв 10:26-27).

5. Байдужість до гріха

За часів Содому й Гоморри лютував гріх, і Лот був у жаху від гріхів людей того часу. Чи не повинні й ми відчувати те саме? Невже ми стали байдужими до гріха?

Дії 20:21: «І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа».

Об’явлення 2:20: «Але маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви».

6. Втрата страху перед Господом

Страх Господній: Дії 5:9-11: «До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть... І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали. І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...» Якби пробудження прийшло до вашої церкви сьогодні і Господь застосував той самий стандарт чесності та праведності, скільки б членів витримало?

7. Втрата відданості послуху

Велике доручення в 28-му розділі Євангелії від Матвія полягає в тому, щоб готувати учнів, хрестити їх, а потім «навчати їх дотримуватися всього, що Я заповідав вам» (вірш 20). Ісус сказав Своїм учням у 1 Івана 2:5: «А хто додержує Його слово, у тому Божа любов справді вдосконалилась. Із того ми пізнаємо, що в Нім пробуваємо». Якова 1:22: «Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють». Чи насолоджуємося ми вивченням Біблії й чи робимо все можливе, щоб жити й підкорятися всім її вченням (Псалом 1 і 118), і чи навчаємо ми наше зібрання робити те саме? Як сказано: «Любов — це не (просто) почуття, це дія твоєї волі» — див. Матвія 5:46. Давайте всі покаємося і помолимося, як Давид: Псалом 50:14: «Поверни мені радість Твого спасіння і Духом Твоїм турботливим підтримай мене» (НПУ).

8. Втрата радості даяння

Даяння перестало радувати. Даяння стало обов’язком, який необхідно виконати, а не вшануванням усього, що Бог зробив для нас — у кращому випадку ми даємо за традицією, а в гіршому — з почуття провини та страху. Церкви в результаті доходять до того, що наголошують на обов’язку жертвувати, аби забезпечити стабільність доходів, а не роблять це на знак вшанування вірності Богу та з бажанням розширити Його Царство. Вони вірять у задоволення своїх потреб людиною, а не Богом. Маніпуляція — це форма чаклунства. Друге послання до Коринтян 9:7: «Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» (див. Дії 4:32-35)

Автор — Браян Друрі / mycharisma.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org

Пожертвовать

Последнее: 03.11. Спасибо!