На русском языке читайте здесь — Многогранное значение еврейского слова, означающего «волонтёр».
В Ізраїлі багато волонтерів. Це й волонтери, які приїжджають працювати в кібуци, і молоді німецькі волонтери, які приїжджають доглядати тих, хто пережив Голокост, у будинках для людей похилого віку; крім того, самі ізраїльтяни також дуже позитивно ставляться до громадської роботи та волонтерства. У школі їм навіть доводиться займатися обов'язковим волонтерством! Якщо це не протиріччя, то тоді я навіть не знаю як це назвати.
Єврейське слово «хітнадвут» (התנדבות), що означає волонтерство, також має відтінки великодушності, добровільності та благородства.
Слово, що означає великодушність, «недівоот» (נדיבות), схоже на слово, яким називають принца або знатну особу: «недів» (נדיב). Усі ці слова походять від одного й того самого трибуквеного кореня — «надав» (נדב). Цей корінь багаторазово зустрічається в Біблії, і глибше розуміння його значення може допомогти нам краще усвідомити сенс здорових відносин із Богом.
Хоча людському розуму нелегко примирити суперечність між вільним вибором людини і Божим суверенітетом, але з Біблії стає зрозуміло, що ці два поняття якимось чином поєднуються. Бог, давши нам свободу волі, по суті, надав нам можливість добровільно віддати себе Йому, і це жодним чином не применшує Божого суверенітету як непохитної реальності. Він вклав у наші руки здатність відповідати Йому взаємною любов’ю.
Вперше це можна побачити в Едемському саду, де в абсолютно ідеальних умовах Бог дає Адаму та Єві можливість, за власним бажанням, або слухатися Його, або не послухатись. Ми також бачимо, яким чином Бог дав свободу вибору народу Ізраїлю біля гори Синай. Бог сказав:
«Я закликаю сьогодні за свідків небо і землю. Я поклав перед вами життя і смерть, благословення і прокляття. Тож обери життя, щоб жити тобі і твоїм нащадкам» (Повторення Закону 30:17).
Якщо Бог просить Свій народ зробити вибір, значить, цей вибір сприймається всерйоз.
Якщо ми замислимося над тим, яких масштабів досягло зло в цьому світі, і усвідомимо, що Бог вважає позбавити нас свободи навіть гіршим за все оте, то ми почнемо розуміти, наскільки важлива для Бога наша свобода. Це ж саме ми можемо побачити в притчі про блудного сина. Люблячий батько навіть не намагається завадити синові піти й прийняти неправильні рішення, але радіє, коли син схаменувся і повернувся за власним бажанням.
У цьому світі духовної динаміки наш вибір — це надзвичайно цінна валюта, адже він є мовою любові. Коли ми робимо вибір на користь Бога і проти самих себе або будь-якої іншої конкуруючої сили, таким чином ми приносимо жертву Богу і віддаємо єдине, що ми справді можемо запропонувати, — наші серця, наші життя, нашу любов.
У «Пісні Девори», після того як вона і Барак перемогли ворогів Ізраїлю, вона звеличує тих, хто «добровільно підійнявся» на боротьбу (вірші 2 і 9 — «бехітнадеват, хамітнадвім»), і критикує тих, хто ухилився від участі. У Псалмі 50 Давид просить про «дух готовий, щедрий» (вірш 14 — «руах надіва»), а в Псалмі 110 ми читаємо про Божий народ, який готовий до добровільної самопожертви в день Божої війни (вірш 3 — «надіват») …добровольці, одягнені у святість, готові виконати Його волю. Бог любить добровільний дух.
Якщо ми проведемо аналогію, виникає питання: як ми ставимося до інших і як ми проповідуємо Добру Новину? Чи даємо ми людям справжню свободу вірити й чинити так, як вони самі для себе вирішать? Звичайно, за неправильним вибором йдуть наслідки, але чи справді ми дозволяємо людям обирати самостійно, чи ж ми чинимо на них тиск, викликаємо почуття провини або засуджуємо їх? Чи створюємо ми якимось чином атмосферу примусу? Адже якщо люди відчувають тиск, їм важко відгукнутися добровільно, як того хоче Бог.
Існує величезний контраст між свободою, яку Бог хоче для нас, та рабством і пригнобленням, що панують у цьому світі. Цікаво, що перший закон, який йде за Десятьма заповідями, стосується звільнення рабів. Головна історія в Старому Завіті, на яку знову і знову робиться посилання, — це звільнення з єгипетського рабства. Бог хоче, щоб ми були вільними, і надзвичайно високо цінує нашу свободу. Він часто згадує про те, як Він визволив ізраїльтян з-під ярма рабства, а в Посланні до Галатів нас закликають не повертатися в рабство після того, як ми здобули свободу.
«Христос визволив нас для свободи, тож стійте в ній і не впрягайтеся знову в ярмо рабства» (Галатів 5:1).
Для Господа немає нічого прекраснішого, ніж Його дорогоцінний народ, який добровільно приносить Йому своє життя як жертву, приємну Богові. Бог подарував нам дар свободи волі — що ви зробите з ним сьогодні? Чи готові ви стати одним із благородних «волонтерів» Господа?
Джерело — oneforisrael.org
Переклад — Юлія Окерешко для ieshua.org
Последнее: 31.03. Спасибо!
