На русском языке читайте здесь — Четыре причины, почему Чарльз Сперджен умер бедным.
Чарльз Сперджен міг стати одним із найбагатших мільйонерів Лондона. Однак помер бідним.
На відміну від сучасних пасторів у Лондоні, Сперджен не залишив мільйонів фунтів стерлінгів після своєї смерті. В інтерв'ю для однієї баптистської газети Сюзанна (дружина Сперджена) сказала, що чоловік залишив їй лише 2 тисячі фунтів стерлінгів.
Ця сума просто шокує, якщо знаєш, скільки Сперджен заробив за все своє життя. Насправді, фінанси — один із аспектів життя і служіння Сперджена, який найчастіше не беруть до уваги.
Давайте подивимося, скільки грошей пройшло через гаманець Сперджена.
Запропоновані нижче суми є конверсією фунтів стерлінгів за часів Сперджена з урахуванням індексу споживчих цін. Можна сказати, що один британський фунт стерлінгів того часу еквівалентний 117 американським доларам сьогодні.
За 25 000 щотижневих проповідей у 1870—1891 роках і продаж восьми основних своїх книжок (серед яких «Лекції моїм студентам» і «Бесіди Івана Пахаря») Сперджен отримав 26 мільйонів доларів. Не забувайте, що це лише невелика частина всіх доходів цього великого проповідника. Він написав лише 150 книжок, публікувався в щомісячному журналі й отримував великі суми за виступи в перший, більш мобільний, період свого служіння.
Куди і на що йшли гроші Сперджена? Яким було його ставлення до фінансів?
1. Сперджен інвестував гроші в свою церкву
Коли церква на вулиці Нью-Парк Стрит більше не могла вміщати натовпи людей, Сперджен особисто вклав півмільйона доларів у будівництво нової будівлі — Скинія Метрополітан. Щоб заощадити гроші, Сперджен відмовився від ідеї спорудження великих чотирьох веж у верхній частині будівлі, які входили до початкового проєкту.
Сперджен не тільки інвестував свої гроші в будівництво нової будівлі церкви, а й покрив усі витрати на відновлення своєї колишньої церкви, яка згоріла в 1863 році.
2. Сперджен жертвував гроші на соціальні служіння
На гроші, отримані в результаті продажу своїх книг і проповідей, Сперджен організував 66 різних служінь. Серед них — два сирітські будинки, книжковий фонд, центр роздачі вживаного одягу, багато богаділень, будинків для літніх людей, недільних шкіл для сліпих. Також Сперджен організував служіння для поліцейських, пропащих жінок і багато інших. Усі ці проєкти для запуску вимагали великих сум грошей.
Будівництво Коледжу для проповідників, наприклад, обійшлося майже у 2 мільйони доларів (нашими грошима), більшу частину яких Сперджен вийняв зі свого гаманця або зміг «відшукати» завдяки своїй проповідницькій діяльності в різних церквах. Цей коледж вимагав для існування понад 10 тисяч доларів щотижня — суму, яку Сперджен часто покривав зі своїх джерел. Великий проповідник також покривав повну вартість навчання багатьох студентів цього коледжу.
Богадільні також «відкушували» великі суми з гаманця Сперджена. Коли диякони на 15-річчя подружнього життя Сперджена і його дружини вручили щедрий грошовий дар у вигляді 6 тисяч фунтів стерлінгів (зараз близько 700 тисяч доларів), то 5 тисяч із цієї суми Сперджен пожертвував тільки на одні богадільні.
Великий проповідник також спонтанно допомагав своїм друзям, родичам. Щоразу, коли він дізнавався про скрутне фінансове становище когось зі своїх родичів, то одразу ж надсилав тому, хто цього потребує, гроші.
3. Сперджен терпіти не міг боргів
Фінансове розпорядництво Сперджена багато в чому сформувалося під впливом однієї події, що сталася ще в дитинстві: він пішов до магазину і взяв у борг олівець. Коли батько маленького Чарльза дізнався про це, то дав синові урок, який той не забув до кінця своїх днів. Це була лекція про те, як легко влізти в борги, як борги призводять до крадіжок і руйнують життя людей. «Сьогодні ти позичив чверть пенні, а завтра — сотні фунтів стерлінгів, через що можеш потрапити до в'язниці й накликати на сім'ю безчестя», — пояснював батько. «Після чого я побрів у магазин віддавати борг, подібно до того, як дезертир повертається у свою казарму, — згадував Сперджен. — І плакав усю дорогу».
Сперджен був гордий тим, що Скінія Метрополітан була відкрита 1861 року без боргів. Цікаво, що пізніше він прийняв рішення не вкладати багато грошей у свою церкву.
І навіть не інвестував багато у свій коледж для проповідників та в інші служіння. Чому? Тому що не довіряв майбутньому. Після того як багато його дияконів, студентів і навіть рідний брат зрадили його під час скандального з'їзду баптистів, на якому Сперджена більшістю голосом звинуватили в розпалюванні конфлікту, Сперджен не поспішав вкладати гроші в майбутніх лідерів. Якщо його найближчі друзі повернулися до нього спиною, як він міг бути впевненим, що його наступник у церкві дотримуватиметься богословської ортодоксії?
4. Сперджен дотримувався позиції розпорядника, а не власника
Сперджен вірив, що Бог, Який покликав його на служіння, подбає і про забезпечення цього служіння. Його ставлення до фінансів відображало принцип розпорядництва, а не власництва.
«Моя впевненість — що Бог задовольнить усі наші потреби, і Він завжди це робив досі» (Лекції моїм студентам).
Зрозумійте правильно, Сперджен користувався всіма зручностями цивілізації того часу. Четвірка коней несла його візок до місця проповіді. Він їв, як король, максимально дбав про своє здоров'я, відпочивав на півдні Франції і зазвичай подорожував у вагонах першого класу.
Одного разу один проповідник побачив, як Сперджен заходить у вагон першого класу, і сказав, хвалячись: «Я їжджу третім класом, щоб зберегти Божі гроші». На що Сперджен відповів: «А я їжджу першим класом, щоб зберегти Божого слугу».
За вікторіанськими стандартами, Сперджен жив із великим комфортом. Але метою такого стилю життя було збереження здоров'я для плідного служіння.
Коли здоров'я Сперджена різко погіршилося, лікар порадив йому оселитися в нагірній частині міста — над смогом, який завжди стелився над Лондоном. Однак після першого огляду Південного Лондона Сперджен вигукнув: «Це занадто розкішне місце для мене!» Після чого пішов, «не залишивши жодної надії, що стане власником цього будинку».
Кажучи, що Сперджен помер бідним, ми жодною мірою не принижуємо жахи дійсної убогості, що панувала тоді серед нижчих класів. Однак, порівнюючи із заробленими мільйонами, статки цього великого проповідника в останні роки його життя можна назвати більш ніж скромними. Щоб звести кінці з кінцями, Сюзанна змушена була продавати власність, меблі та особисту бібліотеку чоловіка.
Ісус одного разу сказав: «Адже де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6:21). Сперджен також попереджає нас про небезпеку грошей. За два роки до своєї смерті він сказав слова, які є викликом і зараз — як і тоді, у 1890 році: «Золото — ніщо інше як прах для вмираючого».
Джерело — spurgeon.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
