На русском языке читайте здесь — Преодолевая проклятие независимого духа.
Те, що в нашому сучасному світі підростає покоління без батьків, не є чимось новим. Як наслідок, виникає ціла низка таких наслідків, як різні розлади, надмірна незалежність, гнів і відчай. Такий стан Бог назвав прокляттям у Книзі пророка Малахії 4:5-6:
«Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий й страшний! І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків, щоб Я не прийшов, і не вразив цей Край прокляттям!».
Кілька років тому Бог почав перетворювати серця духовних лідерів на серця духовних батьків. У тих, хто каже своїм учням: «Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!» (Луки 18:22). Вони шукають справжніх стосунків у любові, завдяки яким сини й дочки будуть благословенні подвійною часткою спадщини (Втор. 21:17).
Після того, як відбулася ця зміна, і батьки отримали можливість будувати стосунки зі своїми синами, Бог почав «навертати серця дітей» у чоловіків і жінок, які шукають духовних батьків і матерів. Ці послідовники, серця яких були звільнені від духу сирітства, також волають, подібно до Єлисея: «Не залишу тебе» (2 Цар. 2:2).
Коли Єлисей попросив у Іллі подвійну порцію його духу, старший пророк відповів: «Тяжкого зажадав ти!» (2 Цар. 2:10). Про що це він? Звичайно, Богу не важко дати Єлисею таке благословення, і Іллі теж не важко покласти на нього руки. То в чому ж була проблема? Ця складність стосувалася самого Єлисея, адже йому буде важко стати тим сином, яким він прагнув бути.
Коли Єлисей попросив подвійну частку, він мав на увазі право на спадщину, що належало первістку (Втор. 21:17). Фактично, він просив Ілію стати його духовним батьком.
Потреба в Ілії
Багато потенційних синів і дочок усвідомлювали, наскільки їм необхідний Ілія для їхнього життя. Вони також прагнули таких стосунків, але так і не усвідомили до кінця саму суть процесу, який дав би їм право на спадщину та право називатися сином чи дочкою.
Ті, хто виріс без батька, мають в своєму житті численні приклади згаданих раніше наслідків. Мені добре знайоме це дорослішання з годувальником сім’ї, але не з батьком. Після того як я отримав спасіння і був покликаний до служіння, я шукав духовного батька в особі кожного духовного лідера, якого зустрічав на своєму життєвому шляху, але знову і знову стикався з людьми, які самі не мали батьківського наставництва. Людина такого типу не могла бути для мене батьком. Я часто стикався зі зловживаннями з боку релігійного лідера типу «Саула» або з відторгненням з боку невпевненого лідера, який намагався служити іншим, не розібравшись зі своєю дисфункцією.
Ці переживання змусили мене самого наближатися до Бога в пошуках батьківського духу. Саме тоді Бог дав мені перше одкровення про помазання Іллі.
Цілком можливо виховуватися Богом, якщо у вашому житті немає справжнього духовного батька, але це не той зразок, який був задуманий Богом. Бог задумав, щоб духовні батьки виховували свої сім’ї та залишали у спадок синів і дочок для наступних поколінь, які б продовжили цей процес зі своїм власним потомством у дусі.
Становлення синами
Коли ми зростаємо без духовного батька, ми розвиваємо незалежний дух. Незалежний дух — це ознака сирітського серця. Людину, яка має незалежний дух, не було кому схвалювати, утверджувати, захищати чи просувати вперед. Урешті-решт їй доводиться робити все це самостійно. Зазвичай у нашому житті ці функції виконує батько. Незалежний дух легко розпізнати, бо він пов’язаний із самопроголошенням, самозахистом і самопросуванням. Звідси випливає проблема здатності такої людини функціонувати у власній родині.
Стосунки даються таким людям важко, багато з них часто закінчуються образою та розчаруванням. Ось чому ми бачимо, що люди з незалежним духом не можуть довго залишатися на одному місці. Вони блукають і мандрують, не усвідомлюючи, що шукають «сім’ю». Але в сім’ях мають бути батьки.
Коли таке трапляється, визнання й прийняття батька в наше життя стає «важким завданням». Згадайте слова Іллі, сказані Єлисею: «Тяжкого зажадав ти!» (2 Цар. 2:10).
Незалежний дух не дозволить людині бути «представником іншої людини» — адже вона здатна представляти лише саму себе. Але стаючи сином чи дочкою, ми вчимося бути представниками інших. Ісус сказав: «Хто бачив Мене, той бачив Отця» (Ів. 14:9).
Що стосується наших земних духовних батьків — інші мають бачити дух батьків у їхніх синах і дочках. Апостол Павло сказав, що Тимофій був «істинним сином», бо міг належним чином представляти Павла (Флп. 2:19-22). Якщо ми не служили з іншими у стосунках «син-батько», то Бог пов’яже нас із батьком, якому ми зможемо служити, доки самі не станемо синами.
Ми увійдемо у бачення іншої людини й станемо її представником, щоб звільнитися від власного незалежного духу, що виріс із нашого сирітського серця. Наші духовні батьки зрозуміють, коли виникне справжнє синівство, точно так само, як Ілія знав, коли Єлисей був готовий прийняти свою спадщину. Ілія сказав: «Якщо ти побачиш мене, що буду взятий від тебе», що в оригіналі означає «Якщо ми зійдемося в поглядах» (2 Цар. 2:10). І Єлисей навчився сходитися в поглядах із баченням свого духовного батька.
Чи можете ви бачити бачення свого духовного батька і бути його представником? Це шлях до позбавлення від незалежного духу самодостатності, це шлях до відновлення сирітського серця.
Коли ми стаємо справжніми синами, то прокляття, що випливають із сирітського серця, руйнуються в нашому житті (Мал. 4:6). Ми вступаємо у свободу від життя, зосередженого на самих собі. Наші одкровення про любов нашого Отця до нас стануть глибшими, бо незалежний дух тримав нас у невіданні, певною мірою. Ми можемо отримувати й дарувати любов без жодних проблем, пов’язаних із почуттям невпевненості, неповноцінності та низької самооцінки.
Без розуміння батьківського бачення та допомоги йому ми будемо змушені служити власному баченню. Звичайно, у нас є власне бачення, але синівство виникає лише в процесі взаємовідносин із духовним батьком, у міру того, як ми служимо баченню іншої людини. Це те, що робив Єлисей. Це те, що робили учні Ісуса. Це те, що робив Ісус Навин, і це те, що ми всі повинні робити.
Процес відновлення
Багато віруючих мають такий незалежний дух, тому що стикалися зі зловживаннями з боку батьків або інших авторитетних осіб. Тому вони вирішили, що нікому не варто довіряти, коли йдеться про їхнє життя та долю. Завдяки доступності християнського телебачення, радіо, семінарів, конференцій та партнерських відносин із служителями міжнародного масштабу багато віруючих змогли зрости духовно, не маючи стосунку до помісної церковної сім’ї, в якій є духовний батько. Вони ставляться до церкви з позиції самоствердження, самопризначення, самопросування та самозахисту, і з такими людьми важко мати справу.
Це й є те «тяжке», що спричинене відсутністю духовного батька. Якщо їхній усталений порядок речей не схвалюється церковним керівництвом, вони просто йдуть далі, шукаючи «правильне місце» (тобто місце, де вони можуть представляти самих себе без будь-якої конфронтації).
Пастори зазвичай бачать життєве покликання віруючого і віритимуть у його особисте бачення, але все ж не зможуть залучити таку людину до служіння в церкві через її нездатність бачити далі за межі власного «я». Такі дорогоцінні люди можуть завдати ненавмисної шкоди, якщо вони не зрозуміють бачення даного дому і не поставляться до нього належним чином. А це, у свою чергу, може викликати образи та збентеження, які переростуть у звинувачення та зраду, руйнуючи багато хороших церков.
Те саме справедливо щодо служіння синів і дочок, пов’язаних із сучасними апостольськими рухами. Якщо вони розвивали бачення свого служіння через незалежний дух, то той апостол, з яким вони будуть пов’язані, може зіткнутися з тими самими проблемами, що й вищезгаданий місцевий пастор. Ці помазані посудини можуть мати такі самі риси незалежного духу, і їм потрібно буде зрозуміти, що вони мають підкорятися тому отцю, якого Бог поставив у їхньому житті.
А це просто означає, що вони повинні бути слухняними, узгоджуватися з місією іншої людини. Людина з незалежним духом може якийсь час боротися за те, щоб батько визнав її покликання та бачення і надав їй можливості, перш ніж з її боку буде встановлено хоч якусь лояльність до бачення її батька. Вони ще не усвідомили сьогоднішнього руху Духа, який бажає «навернути серця батьків і дітей», і що це є пророчим дорученням церкви в даний час.
Цей процес призведе до появи «зрілих синів і дочок», які справді представлятимуть Небесного Отця так само, як це робив Ісус. Вони вивільнять найбільше Боже благословення, яке коли-небудь бачила земля. Як сказав пророк Малахія: «щоб Я, прийшовши, не вразив землі прокляттям» (Мал. 4:6), маючи на увазі, що, коли відбудеться це відновлення, земля буде рясно благословенна цим. Зрілі сини та дочки, благословенні своєю подвійною часткою, виконуватимуть діла Отця й сповіщатимуть про повернення Царя царів!
Давайте просити в Бога розуміння тієї роботи, яку Він виконує зараз, і визначення свого місця в ній.
Автор — Джон Поліс / mycharisma.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 12.07. Спасибо!
