На русском языке читайте здесь — «Жены ваши в церквах да молчат»: что на самом деле сказал Павел?
Є біблійні тексти, які цитують частіше за інші, але далеко не завжди передають саме той зміст, який був закладений автором. 1 Кор. 14:34 « Хай ваші жінки в Церкві мовчать» — один із них.
Для одних ці слова апостола Павла стали остаточним доказом того, що жінка не повинна говорити перед громадою взагалі. Для інших — незручним уламком патріархальної культури, який хочеться оголосити пізнішою вставкою й просто винести за дужки.
Але обидва підходи можуть зробити одну й ту саму помилку: вирвати два речення з аргументації цілого розділу.
Павло пише:
«хай [ваші] жінки в Церкві мовчать. Бо їм не дозволяється говорити, а тільки коритися, як про це і Закон каже. Якщо ж хочуть чогось навчитися, хай удома запитують своїх чоловіків…» (1 Кор. 14:34–35)
Що ж означає це «мовчати»?
Павло вже дозволив жінкам говорити
Якщо 1 Кор. 14:34 означає: «жінка ніколи не повинна промовляти вголос під час церковного зібрання», тоді Павло суперечить самому собі буквально через кілька сторінок після 1 Кор. 11:5 де він пише:
«πᾶσα δὲ γυνὴ προσευχομένη ἢ προφητεύουσα…»
«Кожна жінка, яка молиться або пророкує…»
Павло сперечається там не про те, чи може жінка молитися і пророкувати, а про те, як вона це робить. Отже, сам факт її голосної участі у богослужінні передбачається текстом.
Тому абсолютне прочитання «жінка в церкві взагалі не повинна відкривати рота» створює проблему, якої сам Павло, зовсім не мав.
Щоб зрозуміти його, треба прочитати весь 14-й розділ.
У цьому розділі Павло наказує мовчати не лише жінкам
Ключове слово тут — σιγάω — sigaō, «мовчати», «припинити говорити».
І воно з'являється в 14 розділі Коринтян — не один раз.
Спочатку Павло говорить про людину, яка має дар інших мов:
якщо немає тлумача — нехай мовчить (σιγάτω) в церкві (1Кор. 14:28)
Через два вірші — про пророка:
якщо іншому, хто сидить, буде відкриття — перший нехай мовчить (σιγάτω) (1 Кор. 14:30)
І нарешті:
жінки в церквах нехай мовчать (σιγάτωσαν) (1 Кор. 14:34).
Те саме дієслово. Той самий розділ. Той самий контекст.
Очевидно, що Павло не заборонив людині з даром мов назавжди говорити в церкві. Він наказав їй мовчати за певної умови.
Він не заборонив пророку більше ніколи пророкувати. Він наказав йому зупинитися, коли слово отримує інший.
Отже, природним чином, у вірші 34 йдеться не про довічну жіночу безмовність, а про конкретний вид мовлення в конкретній ситуації церковного зібрання.
То яке саме мовлення обмежує Павло?
Ось тут починається справжня дискусія.
Перед словами про жінок Павло говорить про пророцтва:
«А пророки хай промовляють по двоє або по троє, а інші хай розмірковують» (1 Кор. 14:29).
Тобто пророче слово не просто проголошувалося. Воно оцінювалося, перевірялося, розбиралося громадою.
Одна з найсильніших інтерпретацій полягає в тому, що Павло обмежує участь певних жінок саме у цьому процесі — можливо, через запитання, суперечки або втручання під час розгляду сказаного. На це вказує наступний вірш:
«Якщо ж хочуть чогось навчитися, хай удома запитують своїх чоловіків».
Саме тому примітки NET Bible вважають одним із найкращих пояснень зв'язок заборони з попереднім контекстом оцінювання пророків, а не з абсолютною забороною жіночого голосу.
Ми не можемо відтворити коринфське богослужіння до останньої деталі, адже Павло не залишив нам протокол зборів, тому твердження на кшталт «жінки точно сиділи окремо і перекрикували зал» — це вже приблизна реконструкція, а не текст Писання.
Але текст дозволяє сказати значно впевненіше:
Павло бореться з безладом у богослужінні.
У цьому самому уривку він стримує мовців іншими мовами, пророків і жінок, а завершує все словами:
«Але все нехай відбувається пристойно і організовано» (1 Кор. 14:40).
А що означає «не дозволено їм говорити»?
Тут є ще одна популярна помилка.
Грецьке λαλεῖν — lalein, від laleō, означає просто «говорити», «промовляти». Саме по собі воно не означає спеціально “проповідувати” чи “навчати з владою”.
У цьому ж розділі laleō використовується і щодо мов, і щодо пророчого говоріння, й щодо звичайного мовлення.
Тому не можна чесно взяти словник і сказати:
«Ось! Lalein означає жіночу проповідь — Павло забороняє проповідувати».
Але так само неправильно стверджувати:
«Насправді це слово означає лише пліткувати та базікати».
Не означає.
Який саме різновид мовлення Павло обмежує, визначає не словник, а контекст.
«Нехай підкоряються»
Ще одне слово, яке легко перетворити на інструмент тиску:
ὑποτασσέσθωσαν — hypotassesthōsan — «нехай підкоряються», «нехай займають належне місце в порядку».
Але буквально двома віршами раніше Павло пише:
«Адже духи пророків коряться пророкам» (1 Кор. 14:32).
Використано той самий корінь — ὑποτάσσω.
Це важлива деталь.
У безпосередньому контексті «підкорення» пов'язане не з меншою людською гідністю, а з порядком і самоконтролем.
- Пророк не може сказати: «На мене зійшов Дух, тому я не контролюю себе».
- Людина з даром мов не може сказати: «Бог дав мені дар, тому я говоритиму незалежно від того, чи є тлумач».
- І жоден учасник зібрання не може використовувати духовну свободу так, щоб зібрання перетворювалося на хаос.
Бо:
«Бог не є Богом безладдя, але миру» (1 Кор. 14:33)
Чи могли ці вірші бути пізнішою вставкою?
Таку гіпотезу справді висували серйозні дослідники.
Причина — текстологічна особливість: у більшості рукописів вірші 34–35 стоять там, де ми бачимо їх сьогодні, але в частині західної рукописної традиції вони розміщені після вірша 40.
Це незвичайно і заслуговує на увагу.
Проте є ще один факт, про який іноді забувають: відомих рукописів 1 Коринтян, які просто не містили б цих двох віршів, немає. Тому сказати: «Наука довела, що Павло цього не писав», — неможливо.
Існує також гіпотеза, що вірші 34–35 були словами самих коринтян, які Павло цитує, а у вірші 36 відповідає їм: «Хіба від вас вийшло Слово Боже?» Але це всього лиш цікава інтерпретаційна теорія, а не доведений факт.
Нам немає потреби видаляти незручний текст, щоб зрозуміти його.
Достатньо читати його уважно.
Чого Павло точно не сказав
Він не сказав:
«Жіночий голос є небажаним у Церкві».
Інакше жінка не могла б молитися і пророкувати в 1 Кор. 11:5.
Він не сказав:
«Жінка духовно нижча за чоловіка».
У тому самому посланні Павло нагадує:
Однак у Господі – ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка. (1 Кор. 11:11).
Він також не сказав:
«Будь-яке запитання жінки є бунтом».
Адже проблема всього 14-го розділу — не наявність голосу, а те, чи служить цей голос збудуванню Церкви.
І нарешті, цей уривок сам по собі не вирішує всього складного питання про жіноче пасторство, пресвітерство чи учительську владу. Для цього необхідно окремо розглядати пастирські послання, практику ранньої Церкви, служіння Прискилли, Фіви, Юнії та інші тексти.
Не варто змушувати два вірші відповідати на запитання, якого Павло в цьому місці не розглядає.
Не примушуйте Писання говорити більше, ніж воно говорить
Іноді консервативне ставлення до Біблії плутають із максимально суворим її тлумаченням.
Але вірність Писанню — не означає вибирати найжорсткіше можливе значення.
Вірність Писанню — означає дозволити авторові сказати саме те, що він хотів.
Павло не намагається створити Церкву, в якій чоловіки говорять, а жінки мовчки сидять у кутку,
він намагається створити Церкву, де ніхто не ставить власний голос вище за збудування Тіла Христового.
Тому в одному й тому самому розділі він здатний сказати:
мовцю «іншими мовами» — мовчи;
пророкові — мовчи;
жінкам — мовчіть;
а потім усій громаді:
«Усе нехай буде на збудування».
Ось центр його аргументу.
Не чоловіча перевага.
Не жіноча безмовність.
А Христова Церква, в якій дар, свобода, пророцтво, знання і навіть правильні слова підкоряються любові, порядку та збудуванню ближнього.
І, можливо, саме цю частину настанови Павла нам сьогодні потрібно почути найбільше.
Автор — Богдан Михайловський
Последнее: 12.07. Спасибо!
