На русском языке читайте здесь — Болезнь тёплых христиан.
«Я знаю твої діла, що ти ні холодний, ні гарячий. О, якби був ти або холодним, або гарячим! А що ти ледь теплий, – ні гарячий, ні холодний, – то Я змушений викинути тебе з Моїх уст» (Об’явл. 3:15-16).
Дорослішаючи як євангельські християни, ми не проводили багато часу в роздумах над книгою Об'явлення. Там було багато дивних речей, які здавалися неможливими для розуміння, але в випадках, коли нас просили звернутися в наших Писаннях до Об'явлення, ви могли бути точно впевнені, куди ви прямували. 2 і 3 розділи Об'явлення розповідають про послання Бога до ранніх церков. Незважаючи на те, що там досить багато різних цікавих моментів, коли хтось хотів викрити присутніх, він зазвичай звертався до послання до Лаодикійської церкви. Наріжним каменем завжди був цитований вище вірш, що містить в собі глибокий сенс – якщо ви не з Богом, тоді у Нього з вами проблеми.
Зростаючи в дружніх стосунках з Богом, я усвідомив багато областей, де я неправильно розумів Його суть і Його характер. У Біблії такі вірші, як цей, відігравали величезну роль у моїй боротьбі з Богом, тому що це завжди представляло мені Його таким непохитним і вимогливим. Я маю на увазі, якщо я нібито слідую за Тобою, то Ти серйозно збираєшся вигнати мене зі Своїх уст? Це вже не жарти.
Тож я б намагався наближатися до Нього, роблячи більше різних справ, але неминуче опинився б у тому самому стані любові та служіння Богові, у якому я не надто Йому довіряю. Віра в цій усій історії — м’яко кажучи, не надто приваблива річ.
Але коли я досліджував думку про те, що дружба з Богом повинна бути нашою основною метою в житті, я почав дивитися на ці важкі для розуміння вірші через призму дружби, і несподівано вони більше не здавалися такими важкими. Насправді, вони показали Бога зі справжніми почуттями і реальною індивідуальністю. У певному сенсі це дало мені тверду основу для ідеї про те, що Бог Є любов.
Більшість християн дивляться на це застереження Лаодикії і бачать тільки один результат, який порадує Бога. Або ставати гарячим з Ним, або Він засмутиться. Але ми пропустили інший вибір, запропонований Богом, тому що це здається таким неприроднім для Бога — дійсно вимагати такого від нас. Але ось воно, абсолютно очевидне. «Я б волів, щоб ти був гарячим або холодним, але тільки не теплим». Навіщо Богу говорити такі речі? Згідно з моєю логікою, якби я вибирав черговість для людських сердець по відношенню до служіння Богу, це було б так: гаряче це найкраще, тепле теж непогано (бо ти хоч щось робиш), а холодне це найгірше. Але в Божому царстві гаряче – це найкраще, холодне теж непогано, а тепле – огидно. І що тепер? Який сенс у всьому цьому?
Як на мене, все зводиться до дружби. Коли Ісус говорить нам в Євангелії від Івана 15:15, що Він більше не називає нас рабами, а друзями, Він говорить про справжню, істинну дружбу. І наріжний камінь для найкращої дружби – це не любов, а чесність. Зрештою, ми всі знаємо людей, яких дуже любимо, але абсолютно їм не довіряємо. Але люди, яким ви довіряєте найбільше, і люди, з якими ви можете бути абсолютно відвертими, зазвичай найкращі друзі в світі.
Очевидно, Бог хоче, щоб ми довіряли Йому і слідували за Ним з усім, що маємо – щоб бути «гарячими». Але я думаю, причина, по якій Він каже, що непогано бути і «холодними», в тому, що тоді, принаймні, ми будемо відверті з Ним. Він може працювати з відвертістю. Мої найкращі моменти з Богом наставали тоді, коли я ставав безжально відвертим і говорив Йому, як я в Ньому розчарований, як сильно я борюся з ідеєю про те, що Він завжди добрий, і як я просто не маю духовної сили або бажання бути «гарячим». Тоді Він просто приймав ці моменти чистої правди і починав працювати над тим, щоб повернути мене назад до Себе.
Коли ви читаєте Псалми, написані людиною «по серцю Бога», ви бачите образ людини, іноді гарячої, іноді холодної, довірливої і наляканої, шанованої і такої, що знаходиться на межі, готової здатися. «Де Ти? Чому Ти зволікаєш? Чи хочеш Ти, щоб я помер?»
Зламане серце Давида було відкрите для Бога, і через цю гарячу і холодну людину Бог встановив Своє царство навічно.
То що ж з цими теплими християнами, які так сильно турбують Бога? Чому ні гаряче, ні холодне не роблять Його нещасним? Думаю, це досить просто. Коли ми теплі, ми не думаємо, що з нами щось не так, і ми цілком задоволені нашим становищем, дякуємо Тобі за це. Бог є Богом жнив, але Він може збирати тільки там, де є зростання. Якщо ви теплі, зростання не існує, оскільки ви вважаєте, що ви повністю виросли. Ви дволикі особистості, однією ногою повернуті до Бога, а іншою – до себе. Але найбільше, ви просто не чесні про свій справжній стан. І єдина річ, яку Бог не може терпіти, це відсутність чесності, тому що брехня вбиває клин у дружні стосунки.
Бог застосовує настільки серйозні слова, тому що Він говорить про найважливіше для Нього – про вас. Йому подобається ваш запал, і Він може впоратися з вашим болем, але ваше тепле серце робить вас просто знайомими, але не друзями. Завжди було модно вважати Лаодикійську церкву такою, що найбільш відповідає американській церкві. І секрет для подолання цього не в тому, щоб взятися за справу і сильніше старатися. Єдиний спосіб вилікувати хворобу теплого стану християнства – чесність перед Богом. Ви не гарячі і не холодні. Якщо ви не бачите себе в одному з цих станів, хвороба міцно сидить у вас. На щастя, є протиотрута, здатна творити чудеса. І ця протиотрута починає свою дію з простої, відвертої молитви.
«Дорогий Боже, допоможи мені».
Автор — Даррен Вілсон / charismanews.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
