
На русском языке читайте здесь — Лиза Бивер: Единственное, что я изменила бы в своем браке.
Нещодавно ми з Джоном стали учасниками групи, що відповідала на питання про шлюб. Коли все майже закінчилося, було поставлене одне серйозне питання: «Після більше ніж тридцяти років шлюбу є щось, що ви зробили б інакше?» Відповідати на це питання довелося мені. Я глибоко зітхнула і зізналася: «Я б дала Джону більше права на помилки і любила б його більш безстрашно».
Наче хвиля пронеслася через натовп. З місця, де я сиділа, я бачила, як чоловіки та жінки потайки витирають непомітно впалі сльози: послідували глибокі зітхання та мовчазне кивання головами. Страх – це найбільший ворог любові… такий самий інтенсивний і смертельний у своїй здатності руйнувати.
Я відмовилась безстрашно любити Джона через страх. В спробі захистити себе я почала значною мірою пред’являти претензії, виходячи зі стану свого серця. У перші кілька років нашого шлюбу Джон ускладнив і так уже складні стосунки своєю залежністю від порнографії (ми з Джоном були дуже чесні один з одним у цьому питанні). Забувши, наскільки прихильно ставився до мене Джон стосовно мого минулого, я відсторонилася від нього. Якось вчення Ісуса прощати, як і нам було прощено, зникло, коли відкрився гріх Джона. Я жила в страху і соромилася його, поки він намагався позбутися залежності, практично без будь-якої підтримки з мого боку. Це не сприймалося як наша спільна проблема... це була тільки його проблема.
Одна з причин, чому я не могла підтримувати його у спробах звільнитися, — це через те, що я починала відчувати, як тягар мого власного минулого давив на мене, і тому я вірила, що не заслужила нічого кращого, ніж те, що мала. Якоюсь мірою засудження його допомагало мені почуватися безпечно. Якщо він не змінюється, мені не потрібно його прощати.
Одного вечора у всьому своєму обуренні й розбитості я вигукнула до Бога: «Я пробачу його, коли він зміниться».
Оскільки я була стривожена, всяка довіра між Джоном і мною була зруйнована; і я не хотіла розчаровуватися знову. Бог відповів на мою заяву запитанням:
— Ти довіряєш Мені, Лізо?
— Так.
— Добре. Мені потрібно, щоб ти пробачила Джона, щоб він зміг змінитися.
І Він навіть дав мені слова, які необхідно було сказати: «Я вірю, що ти хочеш змінитися, і я прощаю тебе».
Це було різким контрастом моїй звичайній поведінці, яка читалася так: «Я повірю, що ти шкодуєш, коли ти змінишся».
Такий спосіб мислення був настільки далекий від усього того, що я знала, що я зрозуміла — це Бог направляє мене. Коли я проявила безумовну милість до Джона, для нас обох почалося зцілення.
Він зміг вийти з темряви сорому на світло, де знайшов свободу від свого рабства. Це зрушення в точці зору було переломним моментом. Я змогла довіритися незмінному Богові.
Безстрашна любов ґрунтується не на досягненнях людини, а на люблячій вірності Бога. Якщо я сповідаю свої гріхи та труднощі Отцю в Ім’я Ісуса, я ніколи не буду засоромлена. Він вірить, що моє майбутнє буде кращим.
Бог є любов. Любов – вічна.
Любов ніколи не перестає. Ніщо з довіреного любові ніколи не втрачається і ніщо з народженого любов'ю ніколи не помре. Але є деякі місця, де любов не росте: любов не може процвітати в компанії свого суперника — страху. У страху є кінець, фактично, страх — це глухий кут. Страх — це нечистий дух, що веде до мук. Страх радить зі свого місця в тіні сумніву, а любов черпає свою мудрість зі світла віри. Якщо ви будете занадто довго прислухатися до порад страху, ви зазнаєте невдачі.
Можливо, ви докладаєте зусиль до того, щоб любити людей навколо себе, незважаючи на їхні недоліки. Можливо, вам, як і мені, іноді буває складно любити, якщо не бачиш змін. Але я хочу підбадьорити вас проявляти любов до того, як вона буде заслужена або обґрунтована.
Тільки коли ми приймаємо Божу безстрашну, незаслужену, незбагненну любов до себе, ми змінюємося; і тільки якщо ми поширюємо цю безстрашну любов на інших, ми даємо їм змогу чинити так само. Улюблені, прийміть неперевершену любов Бога, і побачите, як зміниться світ навколо вас.
Автор — Ліза Бівер
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!




