На русском языке читайте здесь — Цель Песаха согласно Павлу.
У громаді в Коринфі, як і в будь-якій іншій, були свої проблеми. (У ній були люди!) На жаль, ніхто з нас не ідеальний, тому коли ми збираємося разом для спілкування та прославлення, іноді наші недоліки приходять разом із нами. «Першій Коринфській Церкві» бракувало зрілості: назвіть що завгодно, і вони, ймовірно, робили це! Щоб допомогти виправитися цій переважно язичницькій громаді, Павло пише коринтянам, що їхня аморальність (див. 1 Кор. 5:1-5) огидна і злочинна перед Богом, і дивним чином використовує Песах, щоб пояснити свою думку.
«Не личить вам хвалитися. Хіба не знаєте, що невелика кількість закваски заквашує все тісто? [Тому] усуньте стару закваску, щоби бути новим тістом, бо ви прісні, адже наша Пасха – Христос, принесений [за нас] у жертву. Тому святкуймо не в старій заквасці й не в заквасці злоби та лукавства, а в прісності щирості та істини» (1 Кор. 5:6-8)
Надутий шматок
Павло говорить про «хвастощі» як про закваску. Що він має на увазі? Традиційно сім’ї, які святкують Песах, очищають від закваски/дріжджів свої домівки до початку свята. Це, звичайно ж, випливає з книги Вихід:
«Сім днів будете їсти опрісноки і вже з першого дня усунете всяку закваску з ваших осель. Кожного, хто їстиме квашене з першого дня до сьомого, буде викорінено з-посеред Ізраїлю» (Вих. 12:15; див. також Втор. 16:4).
Чому? Закваска (дріжджі) — це природний засіб для підйому тіста та біблійний образ природного розкладання. Хоча в буханці хліба не збільшується кількість речовини, вона роздувається в розмірах. Подібно до гордості, це створює перебільшене та оманливе відчуття об’єму (1 Кор. 8:1). Саме тому в Храмі не приносилися жертви з квасним хлібом (Лев. 2:11). Месія використовував ідею закваски, щоб символічно показати шкоду лжевчення (Мф. 16:6,11,12).
«Тому будемо святкувати...» Навіть неєвреї розуміли Песах!
З цього уривка ми отримуємо три ідеї. По-перше, Песах був зрозумілий усім віруючим у першому столітті. Павло міг легко згадувати Песах у своїх міркуваннях про духовну сферу їхнього життя, тому що вони всі розуміли суть Песаха. Апостольська методика учнівства включала в себе вчення про свята Ізраїлю як основу розуміння спасіння (Песах, Свято Опрісноків і Свято Перших Плодів), їх освячення і зростання у Святому Дусі (Шавуот) та їх майбутню надію на Месію (Свято Сурмлення, День Викуплення та Свято Кущів). Насправді, ці свята є буквально «призначеними часами» (моедім, Лев. 23:4), Божими визначеними часами для зустрічі з Його викупленим народом. Я іноді замислююся, чи міг би Павло з такою ж легкістю використовувати подібні порівняння в наших громадах і церквах сьогодні, як він робив це в першому столітті? Павло та інші апостоли цілком могли б бути шоковані браком навчання та обізнаності про біблійні свята серед віруючих у церквах Нового Заповіту.
Сучасна картина
Песах був актуальним для всіх віруючих першого століття: він був постійним нагадуванням про те, що ми більше не раби в путах гріха, а тепер є духовно вільними і можемо слідувати за Господом та шанувати Його, бо Месія, наш Песах, також був принесений у жертву. Ми більше не повинні жити як раби гріха, але повинні жити як нові створіння завдяки милостивому викупленню Месії. Песах ясно показує, що ми вільні від пут і що ми не можемо нерозумно догоджати своїм примхам, але повинні слідувати за Господом до Землі Обітованої і догоджати Йому. Песах — це сучасна картина того, як жити наповненим життям, а не просто запис про якусь давню подію.
Для всіх віруючих на всі часи
Песах дотримувався і святкувався всіма віруючими Нового Заповіту. Павло не говорив коринтянам, що їм слід почати святкувати Песах, вони вже це робили. Суть була в тому, що вони повинні були робити це правильно. Ідея Павла полягала в тому, що Песах необхідно святкувати з чистим серцем, інакше це буде проявом лицемірства. Павло розумів, що віруючі завжди повинні святкувати Песах, як навчав Мойсей. У 1 Кор. 5:8 Павло використав те саме грецьке слово для «святкувати», що й у грецькій версії Вих. 12:14: «І стане для вас цей день пам’ятним. Ви будете відзначати його, як свято для Господа протягом усіх ваших поколінь. Як вічну постанову будете його святкувати». Коли Павло писав до коринтян (і до нас): «Тому святкуймо», можливо, він мав на увазі саме цей вірш, який проголосив Мойсей Ізраїлю. Ми можемо чітко бачити месіанське виконання Песаха в Ієшуа, і ми повинні святкувати його з точки зору вічності Месії та на славу Його.
Традиція чи істина?
Дехто припускав, що Павло вжив вираз «стара закваска» для позначення «єврейської традиції». Тому ми мали б святкувати Песах лише як Вечерю Господню, а не так, як це роблять євреї, бо це було б «старою закваскою». Ця ідея є помилковою з двох причин: по-перше, слово «закваска» стосується морального розкладу, а не традиційного святкування, тому що Ієшуа сам святкував Песах, згідно з традиціями Свого часу, і Він, безумовно, ніколи не грішив; по-друге, для слова «стара» використано те саме грецьке слово, що й в Еф. 4:22: «Відкинути колишній спосіб життя старої людини». Тому ця стара закваска (1 Кор. 5:7) стосується старої людини, яка розп’ята разом із Месією (Рим. 6:6). Павло каже віруючим продовжувати святкувати свято без нечистоти: не як у минулому житті зі злобою і лукавством. Ми повинні святкувати його в чистоті, з опрісноками чистоти та істини: тобто, з чистими думками і відповідно до Божої істини.
Ти хочеш сказати, що ми повинні?
Чи маю я на увазі, що з біблійної точки зору, всі віруючі повинні святкувати Песах у традиційному єврейському стилі? Ні, ми, безперечно, вільні в Месії (див. Кол. 2:16-17). Я кажу, що з біблійної точки зору святкування Песаха є нормативним для послідовників Месії; воно допомагає зрозуміти духовні істини Писання і є корисним нагадуванням про необхідність жити так, щоб догодити Господу. Ті новозавітні віруючі та громади, які вирішують святкувати Песах і вивчати свої «єврейські корені», відкривають для себе великі істини та благословення. Вони чіткіше усвідомлюють Божу вірність і те, що «не вони тримають корінь, а корінь їх» (Рим. 11:18).
Цього року «давайте святкуватимемо». Ми закликаємо вас не тільки самим прийти на традиційний седер, але й запросити свого єврейського друга на Песах, щоб він почув, що Месія — це «Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу!» (Ів. 1:29).
Автор — Сем Надлер / wordofmessiah.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 04.03. Спасибо!
