На русском языке читайте здесь — Вот что гарантированно убьет любой брак.
Сьогодні вранці я прокинулася від звуку повідомлення, яке мало прийти, я це знала вже кілька місяців...
У повідомленні було написано: «Розлучення завершено».
І попри те, що я очікувала на це повідомлення, ці два простих слова викликали в мене клубок у горлі та біль у животі.
44-річний шлюб моїх батьків сьогодні офіційно завершено. Усі права анульовано, папери підписано, майно розділено...
Упевнена, що ви теж бачили, як кілька тижнів тому вся стрічка у фейсбуці рясніла постами і коментарями про Лізу Теркерст зі служіння Притчі 31, чий шлюб розпався.
Мені було дуже важко дізнатися, що чоловік Лізи, Арт, так само, як і мій батько стосовно мами, був «регулярно їй невірний».
Ці історії не винятки з правил. Невірність зараз стала нормою, і здається, що рідко яка пара не проходила через це. Минулого року в нас із Меттом не було можливості сходити на побачення в День Святого Валентина, і натомість ми сходили повечеряти наступного вечора.
Нас вразила кількість народу в закладах, і тільки від офіціанта ми дізналися, що дні до і після Св. Валентина приносять значно більше виторгу, ніж саме свято, за рахунок чоловіків, які витрачаються в ці дні на своїх коханок, тоді як дружинам дістається «той самий день».
Щодня руйнуються шлюби і це абсолютно жахливо.
Але я впевнена, що зрада, брехня, лукавство, шкідливі звички й залежності, таємниці, перекладання провини, злість, побої — хоч і руйнівні кожен по-своєму, є лише симптомами, що вказують на головну проблему, приховану за всім цим.
Невдовзі після того, як я дізналася правду про свого батька, одна моя хороша подруга зізналася, що теж обманювала свого чоловіка.
Обоє описували схожі обставини, які призвели їх до зради, обоє говорили про потреби, нібито нереалізовані в шлюбі, і обоє виправдовували свої вчинки недоліками своїх партнерів.
Протягом останніх півтора року ці дві історії розгорталися паралельно, поки обидві пари мали вирішити, як реагувати одне на одного.
Союз однієї пари сьогодні розпався. Шлюб іншої — розквітнув.
Як таке можливо? У чому різниця?
Обидві пари зіткнулися з однією й тією ж «проблемою», в однакових умовах… Але чому ж результат настільки протилежний?
Тому що зради не руйнують шлюби. Їх руйнують закам’янілі серця.
Жорстокість сердець — корінь усіх невдалих шлюбів
Жорстокосердя це:
- відсутність щирого покаяння в гріху;
- постійне повернення до спокус, брехні й обману;
- думати про себе, як про найважливіше;
- вибирати найкраще для себе, а не для інших;
- переконувати себе, що немає нічого страшного у брехні — серйозній чи незначній;
- бути нездатним вчитися;
- не стежити за словами;
- порівнювати свої помилки з чужими і засуджувати за те, що їхні помилки страшніші;
- відповідати з позиції оборони;
- постійна жага контролю;
- очікувати, що інший вибачиться першим;
- вимагати, щоб інший змінився першим;
- більше думати про те, на що ти заслуговуєш, ніж про те, що можеш дати;
- фокусуватися більше на тому, щоб бути правим, ніж ставати праведним;
- думати, що ти можеш отримати від людини, а не те, що ти можеш у неї вкласти;
- небажання прощати;
- небажання упокорювати себе, щоб попросити вибачення;
- прощати на словах, але ніколи не забувати;
- просити вибачення, а потім знову повертатися до того самого;
- перебільшувати слабкості й занижувати заслуги іншої людини, свої ж заслуги перебільшувати, а слабкості приховувати;
- виправдовувати погані вчинки тим, що «він перший почав»;
- витрачати час на пошуки офіційного медичного діагнозу, що пояснює чужі вчинки, замість того, щоб подивитися в дзеркало і побачити свої власні;
- оберігати свій комфорт від зазіхань іншого;
- читати цей список і думати, що хтось інший має його прочитати.
Для успішного шлюбу ОБОЄ з подружжя мають оберігати себе від жорстокосердя з усією старанністю. У шлюбі немає місця для цього — ні в серйозних масштабах, ні навіть зовсім трохи. Ми не можемо дозволити цьому прокрастися в наші родини.
Жорсткість часто починається ледь помітно, з незначних егоїстичних проявів. Але якщо її не припинити, то вона спалахне яскравим полум'ям гніву, злості, ненависті та гіркоти.
Ми всі чули, що шлюб — це робота. І сьогодні, через 15 років, як ми з Меттом одружилися, я можу сказати, що абсолютно згодна з цим твердженням.
Але ця робота кардинально відрізняється від того, що я собі уявляла, і значно складніша, ніж я думала про неї в перші райдужні роки нашого шлюбу.
Говорячи про роботу в шлюбі, я не маю на увазі епізодичні акти допомоги в прибиранні будинку або з миттям машини, з'ясування, хто з вас викидає сміття або хто прибирає санвузол.
Я не кажу про те, скільки сил або часу витрачаються на те, щоб організувати регулярні побачення, розв'язати задачі зі спільного виховання дітей, домовитися між собою про те, який будинок купити, узгодити графік робіт, щоб запланувати спільну відпустку або навіть частоту візитів до батьків.
Я говорю про виснажливу, важку, наперекір-всім-відчуттям роботу.
Я говорю про щоденний вибір покладати своє життя заради іншого, про пошук способів проявляти любов, продовжувати розпочате, не допускаючи дистанції одне між одним.
Ця робота полягає в надзвичайно складних розмовах, коли ти вчишся тримати себе в руках і знаєш, коли потрібно зупинитися, а коли обережно її відновити.
Я кажу про те, що завжди потрібно прислухатися до того, що говориться вголос, щоб розпізнати те, що говориться з серця.
Я кажу про те, щоб любити, коли інший не гідний любові, і про повагу, коли інший не заслуговує на повагу. Така праця є наслідком щоденних подій, водночас вона дозволяє бути присутнім, єднатися, бачити, чути й залишатися друзями. Ця праця — прощати від щирого серця й, попри все, продовжувати рухатися разом у цьому прощенні, знову й знову відмовляючись звинувачувати одне одного в помилках минулого чи тримати їх у думках. Праця також полягає в тому, щоб сприймати свого чоловіка або дружину як дар і докладати всіх зусиль, щоб ставитися до нього саме так. Навіть якщо (або, можливо, особливо якщо) він цього не заслуговує.
Праця полягає в тому, щоб відкладати власні вподобання, власні плани та власні почуття заради створення єдності.
Бог хоче, щоб ми піклувалися про те, що нам дано. Але реальність шлюбу в тому, що берегти отримане значно складніше, ніж ми коли-небудь уявляли.
Біль між очікуванням і дійсністю
Така робота в шлюбі завдає болю. І водночас вона створює такий міцний зв'язок, який ні з чим не можна порівняти. Вона формує характер, приносить радість, шанування, терпіння, витривалість і зрілість.
Тяжкі тягарі подружжя, що пригнічують людей, не тільки об'єднують двох з подружжя в невимовно гарний, хоча й вкритий шрамами, союз, а й безмежно освячують нас і призводять до того, що наші життя дедалі більше й більше віддзеркалюють Ісуса.
Ісус поклав Своє життя за нас, ще коли ми були Йому ворогами. Ми були відкуплені від власної нікчемності Його кров'ю і відродилися до життя в новій надії, цілющій надії, щоб бути вибудуваними, немов живі камені на славу єдиного істинного Бога. Ми люди, обрані в Божу частку, на послух і для Його слави.
У шлюбі ми вчимося любити, як Ісус любив.
Я закликаю тебе, дорогий друже, якщо ти читаєш зараз це і не в мирі зі своїм чоловіком/дружиною, кидай усе, що б ти не робив зараз, і почни молитися. Що тобі потрібно почути? У чому тобі потрібно зростати? Що тобі потрібно змінити? Попроси Господа насамперед змінити твоє серце.
Не витрачайте ні хвилини й не дозволяйте собі віддалитися одне від одного. Якщо тобі є в чому зізнатися – зроби це. Якщо тобі потрібно когось пробачити – зроби це!
Знайди час для непростої розмови й попроси Бога дати тобі змогу почути більше, ніж буде сказано вголос.
Уважно шукай те, що може ховатися глибше. Можливо, це самотність? Страх? Сором? Заперечення? Попроси Господа дати тобі серце, яке воістину бажає чути, любити, каятися, прощати, продовжувати розпочате і служити першим. Попроси Його наповнити тебе радістю і миром, і дати тобі рішучість любити, як Ісус.
Подружжя дано на добро нам і на славу Господа. Нехай сьогодні твоє серце пом'якшає.
Притчі 4:23 — Понад усе, що лише зберігаєш, бережи своє серце, тому що з нього б’ють джерела життя.
Притчі 3:5 — Усім своїм серцем довірся Господеві, – і не покладайся на власний розум.
Филип'ян 4:7 — І мир Божий, який перевищує всяке розуміння, нехай береже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі.
Ефесян 4:18 — Маючи затьмарену свідомість, вони відчужені від Божого життя через їхнє незнання, через закам’янілість їхніх сердець.
1 Івана 3:16 — Ми пізнали любов з того, що Він поклав Свою душу за нас; і ми маємо класти душі за братів.
Автор — Мег Марі Уоллес / megmariewallace.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 01.01. Спасибо!
