На русском языке читайте здесь — Пять стихов из Библии, которые любят приводить не к месту.
Той вірш, який ти постійно цитуєш... Він не зовсім про те, про що тобі здається.
Нещодавно хтось мені написав записку, в якій були рядки з книги Наума 1:7: «Разом з тим Господь добрий, – притулок у день скорботи, – Він знає тих, котрі на Нього покладаються». Я, звісно, оцінив турботу, але чому мій турботливий товариш не додав до записки і наступний вірш: «Наче вируючим потопом, Він змиє її (Ніневії) місцезнаходження, – Його ворогів переслідуватиме непроглядна темрява»? Ну, гаразд, я розумію, що з наступним віршем підбадьорення звучить не зовсім ніжно. Хоча мені починає здаватися, що намітилася проблема з тим, як християни використовують Біблію.
Християнам подобається читати і цитувати Писання маленькими, вирваними з контексту фрагментами. І роблять вони це весь час. Усвідомлюють вони чи ні, але найчастіше зміст таких фрагментів виходить повністю спотвореним.
З'явилася солідна кількість додатків для смартфонів, що дають змогу навіть у Твіттер надсилати ці маленькі святі «накази». Але додатки ці — всього лише продовження проблеми, яка вже давно існує серед нас. Наведу кілька прикладів того, як ми помилково вириваємо вірші з їхнього природного контексту.
«Адже лише Я знаю наміри, які Я маю щодо вас, – говорить Господь, – наміри про ваш спокій» (Єремії 29:11).
Іноді здається, що цей вірш у Біблію вписали прямо з християнського мотиваційного постера.
Ой, почекайте-но! Я вас запевняю, що я якраз на одному такому постері бачив цей вірш! Не дивно, що цей вірш лідирує у списку найбільш цитованих на сервері BibleGateway.com у 2013 році. Ти прокинувся і не з тієї ноги встав? Не засмучуйся. У Бога є наміри щодо твого дня! На роботі проблеми? Вдихнув, видихнув, заспокоївся! На тебе чекає велике майбутнє! Із грошима напруження? Розслабся! У Бога наміри на благо — бути тобі багатієм!
А річ ось у чому: слова з 29-го розділу книги Єремії жодного відношення не мають до проблем із зачіскою, корпоративних перегонів і фінансового достатку. У 597 році до нашої ери цар Навуходоносор напав на Юдею. 10 тисяч жителів Єрусалима опинилися в полоні у Вавилоні, який був за тисячу кілометрів від рідного міста. Вони все втратили. Вони не знали, що їх чекає далі.
І Єремія в Єрусалимі пише бранцям у Вавилоні, щоб ті продовжували жити: «Будуйте доми й проживайте в них, насаджуйте сади й споживайте їхні плоди. Одружуйтесь і народжуйте синів та дочок». Іншими словами: друзі, вам доведеться у вигнанні пожити деякий час. І Бог обіцяє, що це ще не кінець історії. Через 70 років вигнанці повернуться на батьківщину. У цьому була надія і майбутнє, про яке в 11 вірші говорить Єремія. Між іншим, ці надію і майбутнє більшості вигнанців не судилося побачити. Сімдесят років і тоді були досить великим терміном.
Майбутнє, описане в цьому вірші, мало бути передане їхнім дітям та онукам. Тож слова Єремії 29:11 вам особисто нічого не гарантують.
«Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його постановою, все сприяє до добра» (Римлян 8:28).
Давайте домовимося цей вірш прибрати з усіх листівок раз і назавжди?
У Римлян 8:28 в жодному разі не йдеться про те, що втрата роботи або рак печінки якимось чином може сприяти вам на добро. Перекласти цей уривок правильніше було б, напевно, так: «За всіх обставин Бог сприяє на добро тим, хто любить Його». Тобто, які б не були обставини, хороші, погані, Бог бореться за вас.
У Посланні до Римлян Павло стверджує, що Ісус прийшов спасти і юдеїв, і язичників від смерті, об'єднавши їх у нову сім'ю. Павло знає, що ніщо не зможе перешкодити планам Бога. «Що саме творіння буде визволене від рабства тління», а ми разом із ними. Той «хепі-енд», про який ідеться в 29-му вірші, зовсім не про нову роботу або продаж будинку за хорошу ціну. Це про найголовніший «хепі-енд» — оновлення всього творіння.
Наведу цитату Н.Т. Райта: «Увесь світ стогне, і ми стогнемо разом із ним. Але поки ми стогнемо, Бог стоїть поруч із нами, і Він доведе все до щасливого кінця». Про це йдеться в Римлян 8:28.
«Просіть – і дасться вам» (Луки 11:9)
Ну, як тут відмовитися від цієї спокуси (вельми прибуткової для деяких проповідників) не скористатися цим віршем як «залізною» обіцянкою. Про що не попросите, чи то підвищення по службі, багатство, дружину-красуню — Бог вам не відмовить.
Тут, головне, не дивитися на контекст цього вірша, щоб, не дай Боже, не побачити, як Христос розповідає, про що саме просити потрібно. Після короткого епізоду з Марфою та Марією, де Ісус захищає Марію за те, що та обрала більш важливе — бути ученицею Христа і громадянкою Небесного Царства, послідовники Спасителя запитують, як треба молитися. Ісус розповідає, що потрібно просити про хліб насущний, про наближення Царства, про прощення гріхів. І тільки після цього Він каже: «Просіть, і дасться вам».
Тобто це не «про що не попросите», а «просіть про Царство, і буде вам дано».
«Усе можу в Тому, Хто мене зміцнює, – в Ісусі Христі» (Филип'ян 4:13).
Що відбувається, коли ми до Біблії ставимося, немов це колекція красивих уривків? Як висловився редактор одного християнського видання: «Якщо так робити, то Филип'ян 4:13 стосується теми спортивних змагань, а не довготерпіння в нужді». Для декого «все можу» — це про забиті голи і виграні секунди. Але Павло зовсім не про це пише.
Він розповідає, що навчився задовольнятися тим, що є, за будь-яких обставин: багатства, бідності, ситості й голоду, у в'язниці й на волі. І «все можу», це не «все можу зробити», а «все можу пережити». І в контексті цієї книги — «переживу і в'язницю».
«Бідних ви завжди маєте із собою» (Матвія 26:11).
Цілком можливо, що цей вірш і не так часто згадується, але тим не менш, як правило, згадується в неправильному контексті. Коли я був маленьким, у моїй церкві цю фразу часто виголошували, щоб якось принизити людські спроби боротися з бідністю: «Завжди будуть бідні люди. Так Ісус сказав. То навіщо з бідністю боротися?» Тільки от контекст цього висловлювання Ісуса має дещо інший відтінок. Ісус цитує 15 розділ Второзаконня, де Бог заповідує Ізраїлю прощати борги кожні сім років. «Серед вас не буде убогого, — наполягає письменник, — потрібно тільки слідувати наказам Бога». А через кілька рядків додає: «Адже убогі не переведуться на цій землі». Це було констатацією факту, а не виправданням апатії. Навпаки, це ще одна причина допомагати бідним.
Ісус згадує Второзаконня 15, коли пояснює, чому не варто шкодувати, що жінка омила Його ноги дорогою олією, а не роздала гроші жебракам. У Євангелії від Марка цей епізод записаний у дещо розширеній версії: «Ви завжди маєте бідних біля себе і будь-коли можете робити їм добро».
Напевно, потрібно більше уваги приділяти саме другій частині цього висловлювання.
Що спільного у всіх цих помилково використовуваних віршів із Біблії? Ну, по-перше, всі вони практично можуть вміститися в один твіт. Але така Твіттер-Біблія часто збиває нас із правильної дороги, тому що культивує поверхневе ставлення до тексту Писання. Ви ж розумієте, що в оригінальному тексті Біблії немає поділу на глави і вірші?
Але є й більш руйнівний ефект такого ставлення до Біблії. Якщо можна не враховувати контекст уривка, то можна зрештою перетворитися на нарциса, який читає Писання. Раптом виявляється, що Єремія 29:11 говорить про мене, а не про давно померлих вигнанців у Вавилоні. Филип'ян 4:13 тоді говорять про мої особисті досягнення, а не про надію, яку Павло проніс крізь складнощі тюремного життя.
Але ж Біблія не тільки про мене. Ба більше, її навіть не для мене написали спочатку. І, як не парадоксально це звучить, якщо я хочу зрозуміти, що Біблія говорить мені особисто, мені потрібно читати її, пам'ятаючи про все це.
Автор — Бен Ірвін / hristiane.ru
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
