Black Dog by Emryswolf
На русском языке читайте здесь — Адские псы не домашние питомцы: пророческий сон о радикальной свободе.
Страх. Хіть. Гнів. Ненависть. Самогубство. Пригнічення. Безнадія.
Наповнені Духом християни не застраховані від приголомшливих атак ворога, але в кінці битви ми маємо вийти переможцями. На жаль, у нинішні темні часи навіть найпалкіші віруючі зазнають поразки за поразкою. Багато хто з сумом визнав би, що не був здатний вирватися зі стратегічного, постійного, болісного демонічного гноблення. У неділю віруючі змушують себе посміхатися, але як тільки вони виходять з недільного богослужіння, посмішка зникає з їхніх облич. У їхню душу вселяються відчай і депресія, і вони не бажають покидати цей дім. Віруючі моляться мовами і стоять у вірі, але все безрезультатно. Здається, що Бог їх покинув. Однак суть їхньої ситуації криється в іншому.
Сон
«Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1 Петра 5:8).
Минулої ночі я бачив важливий сон. Це заклик до християн прокинутися, покаятися і розірвати зв'язок із порочним.
Щось, що стояло в кутку, було жахливим. Воно було живим і загрозливо спостерігало. Смерть ревіла в його обличчі. Істота виглядала настільки злою і гротескною, що жоден християнин не подумав би, що вона може запропонувати щось хороше. Зовсім ні. Жах, що супроводжував цю потойбічну істоту, змусив би кожного в страху тікати від неї, шукаючи порятунку в Бога. Ні, в ній не було нічого привабливого, доки…
У темній, примарній кімнаті, де я й демон вели німий двобій, була собака. Це була велика собака, можливо, німецька вівчарка. Вона спокійно відпочивала, згорнувшись клубочком на підлозі. Собака подивилася на мене, я вже хотів підійти й погладити мого нового друга. Я бачив, що вона грайлива і ласкава, і цілком могла стати частиною моєї родини. Дивно, що подібні думки відвідали мене, особливо з огляду на зло, що стояло поруч із собакою. Але думка завести нового пухнастого друга вселяла певний спокій. Це, однак, порадувало зло, що стояло в кімнаті.
У ту ж мить демон прийняв форму примарного духа. По кімнаті пролетіло щось, що нагадувало легку хмару, і увійшло в собаку. Воно знало, що в колишній жахливій формі не могло бути прийняте. Воно мало стати приємним, знайомим і привабливим, а не відштовхуючим.
Всього лише за хвилину тварина, яка виляла хвостом і майже посміхалася мені, радіючи мені як новому другові, раптом стала одержимою жахливим злом. Вже не невинний вихованець, цей пекельний пес вигнув спину, злобно загарчав і оголив свої гострі ікла, готовий мене поглинути. Я міг відчути запах темряви, що виходив від цієї одержимої бісом тварини. Його метою було руйнування, і смерть була неминуча.
Я сповнений Духом християнин я був упевнений в істині, що «жодне знаряддя, виготовлене проти мене, не буде успішним» (Ісая 54:17). Я розумів, що мені дана влада над територією темряви. У ту ж мить у мені піднялася сміливість, і я рушив на звіра. Однією рукою я схопив його верхню щелепу, іншою — нижню, ризикуючи поранитися об зуби. Немов приборкувач левів, я наблизив своє обличчя до його пащі. Як молитовний воїн, я почав голосно й сильно молитися іншими мовами прямо в горло звіра.
Молитва мала силу і ефект. Звір заспокоївся, я відступив. Не більше ніж через 10 секунд зло проявилося знову, пес вигнув спину, відкрив пащу і приготувався напасти.
Я знову агресивно кинувся на звіра, схопив його щелепи, молився в Дусі, і він знову заспокоївся.
Подібне повторювалося знову і знову. Це виснажувало. Це не давало ефекту. Справжня перемога не наставала, полегшення було тимчасовим.
Мій новий пухнастий, грайливий і невинний вихованець виявився… Я хотів насолоджуватися грою з новим другом, вважаючи, що маю достатньо духовної сили, щоб впоратися зі злом, яке прийшло з ним. Але я не міг.
«Але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!» (Римлян 13:14)
Здобуваючи радикальну свободу
«Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!» (Галатів 5:1)
Не обманюйте себе. Ніхто з нас не може протистояти атаці злісного, божевільного, смертоносного духа, якщо ми дозволяємо собі розважатися з ним.
Його не просто треба вигнати, але й відкидати будь-яку його форму в кожній сфері нашого життя.
Як було сказано вище, незліченна кількість наповнених Духом християн залишаються зв’язаними, під тиском, без сил отримати тривале звільнення у своєму житті.
Так, вони духовні. Вони розуміють силу молитви. Вони вірять у владу, даровану їм Христом. Вони роблять усе, що від них залежить, у духовній боротьбі, але наприкінці битви вони побиті, у відчаї та безнадії. Ворог знову й знову перемагає.
Ми не повинні дозволяти собі вірити в оману, що зло стає менш згубним, якщо воно приймає форму чогось знайомого нам.
Багато хто веде боротьбу з ворогом, намагаючись діяти духовно, виглядаючи безстрашно і мужньо, і водночас приймаючи ворога. Однак їм ніколи не виграти, якщо вони повністю не скасують свою угоду з ворогом.
І дух, і собака повинні піти. І ворог, і те, за допомогою чого він спокушає нас, повинні бути вилучені з життя. Прямо зараз.
Я чув, як пастори, лідери та, на перший погляд, переконані християни заявляли, що не бачать нічого поганого в перегляді фільмів з елементами насильства та словами прокляття. Іноді їх не турбують навіть сцени з оголеними тілами. Щоправда, вони відмовляються дивитися сцени сексуального характеру. Ось де вони проводять межу.
Вони дивуються, чому надалі не можуть позбутися похоті. Вони не можуть уявити собі життя без нечистих образів, що пролітають в розумі (чи то людина з реального життя, чи вигаданий образ, окрім чоловіка чи дружини).
Вони дивляться фільм і розважають собаку. Ворог проявляє себе через неправедні форми медіа, через те, що здається таким звичайним, знайомим, невинним і захоплюючим, через те, що є частиною західної культури.
«Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.
А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.
І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене» (Матвія 5:27-30).
Інші ж постійно борються з гнівом і ненавистю, граючи у відеоігри, сповнені насильства. Дух ненависті красиво упакований під виглядом домашнього улюбленця — відеогри, такої знайомої багатьом частини життя.
Істина очевидна. Ми не можемо позбутися духа, залишивши собаку. Ми не можемо залишатися вільними від похоті, переглядаючи сцени з оголеними тілами. Це більше, ніж причина і наслідок. Ворог обирає певний засіб і метод, щоб помазати його для своєї роботи, спрямованої на руйнування нашого життя.
Нам необхідно повністю вигнати духа з власного життя і не дозволяти собі знову обманюватися через захоплення тим, що дух може запропонувати.
Розрізнення має посилитися. Святість має зрости. Собака має піти.
Тільки тоді ми здобудемо справжню свободу.
«Ви бо були колись темрявою, тепер же ви світло в Господі, поводьтеся, як діти світла бо плід світла знаходиться в кожній добрості, і праведності, і правді. Допевняйтеся, що приємне для Господа, і не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще й докоряйте. Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потаємно! Усе ж те, що світлом докоряється, стає явне, бо все, що явне стає, то світло. Через це то й говорить: Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе!» (Ефесян 5:8-14)
Автор — Джон Бертон / mycharisma.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 05.05. Спасибо!
