На русском языке читайте здесь — Псалом 50: 8 шагов для настоящего покаяния.
У нас із братом був нічний дитячий ритуал — перед сном ми просили один в одного вибачення за скоєні нами «гріхи». Ми були попереджені про те, щоб «не дозволяти сонцю сідати в гніві нашому», тому намагалися переконатися, що покрили всі можливі «гріхи», які могли вчинити один проти одного протягом дня. «Аароне, вибач, що сьогодні я накричала на тебе, вдарила, егоїстично вчинила з тобою щодо „Нінтендо“ і наябедничала. Ти пробачиш мене?» І потім звучала його відповідь, поряд із його власним зізнанням. І після ми спокійно засинали, сповнені каяття.
Коли я читаю Псалом 50 (написаний Давидом після того, як пророк Нафан протистояв Давиду в його гріху), я розумію, якими поверхневими були мої дитячі вибачення. Навіть багато з моїх каяттів в дорослому віці залишають бажати кращого.
Часто ми сприймаємо покаяння як заяву — «Мені дуже шкода, будь ласка, вибачте мене», що ставить галочку і (як ми сподіваємося) пом'якшує нашу провину. Але якщо ми вчитаємося в 50-й Псалом, то побачимо, що покаяння це звернення від гріха до Бога — процес, який не тільки пом'якшує провину, а й зрощує глибоку радість.
То як же нам зростати в цій звичці покаяння, що дає радість? Ось вісім кроків.
1. Визначте гріх.
Перший крок до осмисленого сповідання — це розуміння того, що таке гріх. Давид використовує три різні слова в Псалмі 50: «беззаконня», «гріх» і «злочин». Кожен термін був свідомо обраний за його унікальне значення. «Злочин» — це бунт проти Божої влади і закону, «беззаконня» — це спотворення встановленого порядку, а «гріх» — це промах, непотрапляння в ціль. Давид також говорить, що його гріх глибокий — без применшення або виправдання.
2. Взивайте до Божої милості.
Псалом починається так: « Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї… (Пс. 50:3). Тут Давид волає про прощення, ґрунтуючись на тому, що він знає про характер Бога: що Він милостивий. Давид знає, що Бог присвячений йому у стосунках „незмінної любові“ — і коли ми приходимо до Бога в покаянні, ми робимо це завдяки Його завіту з нами через Христа.
3. Уникайте самовиправдання і дивіться на Бога правильно.
Гріх Давида заподіяв біль багатьом людям. Він вчинив перелюб, організував убивство і намагався все це приховати. І все ж він каже Богові: „ Тобі, одно́му Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лука́ве вчинив…“ (Пс. 50:6). Як таке можливо? Гріх це постріл повз ціль — повз Божу ціль. Наш гріх завдає болю іншим, і ми повинні просити в них вибачення, але в кінцевому рахунку всякий гріх спрямований проти Бога.
4. Дивіться на Ісуса.
Давид пише: „ Очи́сти ісо́пом мене, — і буду я чистий…“ (Пс. 50:9). Він знає, що ісоп означає очищення кров'ю (див. Вих. 24), і він знає, що тільки кров може зробити його чистим. Чого він не знає, так це яким чином це буде зроблено. Але ми знаємо це. У нас є повне одкровення Ісуса, який „одного разу, наприкінці віків, з'явився для знищення гріха жертвою Своєю“ (Євр. 9:26).
5. Просіть у Бога зламаності і зцілення.
Давид молиться: „і радітимуть кістки, що Ти покрушив“ (Пс. 50:10). Коли Бог відкриває нам наш гріх, це болісно. Завжди неприємно зіткнутися з тим, наскільки ми нечестиві. Але подібно до лікаря, який повертає в правильне положення зламану кістку, Бог — Той, Хто ламає, вправляє і зцілює.
6. Прийміть розраду від Духа.
Потім Давид молиться: „й не бери Свого Духа Святого від мене“ (Пс. 50:13). Але той факт, що Давид глибоко сумує про свій гріх, є ознакою того, що Дух діє в ньому. Ви коли-небудь були настільки збентежені своїм гріхом, що замислювалися: „Як Бог може любити мене? Я й не християнин зовсім“. Втішайтеся розумінням, що смуток, який ви відчуваєте, є ознакою того, що у вас діє Святий Дух, спонукаючи вас ненавидіти те, що ненавидить Бог.
7. Радійте і проголошуйте істину.
У віршах 15-17 Давид просить Бога зробити його таким, щоби він настільки радів своєму спасінню, що не міг би не сповіщати Євангеліє іншим: «Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу». Це важливо, бо дуже часто ми робимо протилежне — ми загрузли у своєму гріху і відступаємо від служіння іншим, бо вважаємо себе недостойними. Але радість прощення має спонукати нас ділитися благою звісткою з друзями, родиною, колегами та сусідами.
8. Вирішіть коритися.
Ми можемо виконати всі перераховані вище кроки, але якщо ми плануємо знову грішити так само, тоді благодать насправді не вкорінюється в нас. Бог бажає бачити ознаку істинного покаяння — серце, «зламане» гріхом, яке істинно «кається».
Як писав пуританський пастор Томас Вотсон: «Доки гріх не стане гірким, Христос не буде солодким». Якщо ми приходимо до Бога із серцем, налаштованим на слухняність, Він «не погордує ним» через жертву Христа за нас (Пс. 50:19).
На відміну від моїх дитячих вибачень перед сном, практика такого роду покаяння призвела до глибокої радості, коли я навчилася ненавидіти свій гріх і більше любити свого Спасителя. Це також спонукало мене відкриватися іншим людям, не прагнучи приховати свій гріх, але закликати інших молитися за мене і створити спільноту жінок, які борються з гріхом разом. Як і Давид, я рада розповідати іншим про Божу благодать і прощення, залежачи від Христа в кожному кроці на моєму шляху.
Автор — Кетрін Паркс / thegospelcoalition.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
