На русском языке читайте здесь — Почитать родителей: Сиюминутное послушание, вечное почитание.
Ми вже говорили про приємні благословення, обіцяні Богом тим, хто виконує п’яту заповідь, та про осуд тих, хто її не виконує. Ми дізналися, що діти мають шанувати своїх батьків усе життя, але так і не перейшли до практичного втілення цієї заповіді. Сьогодні ми поговоримо про те, як показувати своїм батькам, що ми їх шануємо, особливо коли ми вже у зрілому віці. Сьогоднішня розмова буде трохи «по поверхні», а в наступній статті ми звернемося до досвіду людей, щоб знайти конкретні способи проявити пошану.
Шануйте і слухайтеся
В обох описах Десяти заповідей (у книзі Вихід та книзі Повторення Закону) Бог наказує дітям «шанувати батька й матір». Там немає ні слова про слухняність. Проте, коли ми читаємо про застосування заповіді в Біблії, ми бачимо, що слухняність є ключовим компонентом шанування, яке діти повинні виявляти до батьків. Закономірне питання: а послух батькам є тимчасовим чи не залежить від віку дітей? Чи завжди шанування вимагає послуху? Якщо я прагну шанувати своїх батьків, чи повинен я слухатися їх усе своє життя? Для відповіді на це запитання слід, мабуть, дослідити шанування та послух, щоб зрозуміти, чим вони схожі та в чому їхні відмінності.
Слухайся
Те, чого п'ята заповідь від нас не вимагає, має таке ж важливе значення, як і те, чого вона вимагає. У п'ятій заповіді немає слів: «Слухайся свого батька і матір». Там сказано: «Шануй свого батька та матір». І все ж Біблія чітко дає зрозуміти, що слухняність батькам є дуже важливою. Ми зустрічаємо «мову слухняності» у багатьох тлумаченнях і застосуваннях п’ятої заповіді. Але при більш уважному вивченні цієї теми стає зрозуміло, що всі згадки про слухняність стосуються маленьких дітей, які залежать від батьків. Коли ж мова заходить про дорослих дітей, мова змінюється на розмову про повагу та турботу. Таким чином, послух – це одна з форм поваги, що підходить для маленьких дітей.
Усі діти повинні шанувати своїх батьків. Але коли діти молоді, повага до батьків набуває форми послуху. Тому Павло тлумачить п’яту заповідь для маленьких дітей (Еф. 6:1-3 і Кол. 3:20): «Діти, слухайтеся своїх батьків!». Слухатися – це означає підкорятися волі людини, яка має авторитет, дотримуватися її вимог і виконувати її прохання. Це, як ми вчимо наших дітей, означає: «Зроби зараз, зроби добре і з радісним серцем». Слухняність – це дитячий спосіб шанувати батьків.
Батьки мають право очікувати і вимагати від дітей слухняності, а діти мають право виявляти повагу до батьків через цю слухняність. Саме слухняність батькам вчить дітей підкорятися іншим владам, включаючи Самого Бога. Саме через батьківське виховання і покарання діти готуються до розміреного життя в цьому світі. Джон МакАртур добре це формулює: «Діти, які поважають і слухаються своїх батьків, побудують суспільство, в якому панують порядок, гармонія і плідність. Покоління недисциплінованих, неслухняних дітей породить суспільство хаосу та руйнування».
У випадку з батьками та їхніми маленькими дітьми слухняність задумана як тимчасовий захід, який триває, доки діти перебувають на утриманні своїх батьків. Дитинство — це період навчання під керівництвом батьків. Батьки змушують своїх дітей слухатися, щоб діти навчилися поваги та шани, щоб решту життя шанували батьків, вчителів, керівників та уряд. Навчивши своїх дітей слухняності, батьки пожинають довічну шану.
Шануй
Що означає шанувати? Що таке честь? У біблійному контексті слово «честь» вказує на вагу або значення. Щоб шанувати батьків, ми визнаємо їхню цінність для нас або цінність наших стосунків з ними. Джон Куррід пояснює це так: «Справа в тому, що діти не повинні допускати несерйозного ставлення до батьків, не повинні допускати несерйозних думок про них. Батьки – це серйозно. Батьки мають для нас величезну цінність». Ідею про те, як виглядає шанування батьків, можна почерпнути з уривків, де згадується суд над тими, хто батьків не шанує. Це уривки з цивільного закону та книг мудрості, які ми вже прочитали минулого разу: Лев. 20:9, Прип. 30:17 тощо.
Що ми там читаємо? Діти, які не шанують своїх батьків, бунтівні й чинять опір покаранню, яке могло б вивести їх із бунтівного стану. Виражатися це може у лайці, прокляттях і глузуваннях над батьками. Такі діти можуть навіть проявляти фізичну жорстокість щодо батька й матері. Якщо ми звернемося до Нового Заповіту, то побачимо, що порушення п’ятої заповіді може виявлятися й у відмові піклуватися про батьків, про їхні фізичні та фінансові потреби (Мк. 7:8-13, 1 Тим. 5:8).
Таким чином, щоб шанувати своїх батьків, ми повинні поважати їх і благоговіти перед ними, ставитися до них з добротою та ніжністю. Ми повинні бути впевнені, що вони отримують усе необхідне, і навіть дбати про їхні потреби. Денніс Рейні пише: «Шанування — це особливе ставлення, підкріплене діями. Усі вони говорять батькам про одне: ви цінні й гідні, вас помістив у моє життя Сам Бог». Усе це й навіть більше вміщено в це просте слово: шанування.
Слухайся сьогодні, шануй завжди
Необхідно поміркувати на тему «чому згідно з п’ятою заповіддю вимагається шанування, а не послух». Я переконаний, що причин тут дві: в якийсь момент ми вже не зобов'язані слухатися батьків, а ще, навіть до настання цього моменту, бувають ситуації, в яких ми не можемо і не повинні підкорятися їм. Іншими словами, буває, що іноді непокора батькам – це теж форма поваги.
Кінець слухняності. Приходить час, коли підкорення батькам стає недоречним. Завдання батьків – виховати своїх дітей незалежними, здатними жити без батьківської опіки. У більшості випадків стосунки між батьками та дітьми змінюються з укладенням шлюбу, коли «покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї» (Бут. 2:24). Здобувши незалежність від своїх батьків, дитина залишає їхній нагляд і керівництво. Вона більше не мусить слухатися так, як це робила раніше.
Гріх підкорення. Досить часто трапляється, що послух буде гріхом. Наприклад, коли батьки наказують дітям згрішити або наказують виявити непослух Богу чи владі. Коли таке відбувається, дитина повинна виявити непослух батькам, щоб виявити послух вищій владі. А іноді батьки вимагають послуху від дорослих дітей. Іноді вимоги слухняності супроводжуються образами та насильством. У таких випадках дитина не зобов'язана підкорятися.
Саме тому заповідь звучить як «шануй батька й матір», адже слухняність доречна не завжди, а іноді навіть була б гріховною. Шанування ж батьків має супроводжувати все наше життя.
Досконала шанобливість, досконала слухняність
Бог не залишив нас без біблійного прикладу шанобливості та слухняності. Обидва ці приклади нам дано в Ісусі Христі. Будучи Богом, Він народився в сім’ї земних батьків, яких Він добровільно, радісно і досконало шанував та слухався. В Євангелії від Луки 2:51 ми читаємо: «І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний». Ми бачимо, як уже перед смертю Ісус піклується про свою матір: «Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син! Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе» (Ів. 19:26-27).
Подібно до того, як Ісус шанував і слухався своїх земних батьків, Він шанував і слухався Свого Небесного Отця. У всіх своїх справах Він добре говорив про Отця, віддавав Йому славу і виконував Його волю. Звісно, Він виявляв послух Своєму Небесному Отцю: «Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...» (Флп. 2:8)
Не втрачаючи самостійності чи гідності, Ісус шанував і підкорявся. Якщо ми бажаємо шанувати і підкорятися батькам, ми повинні дізнатися про Ісуса. Якщо ми хочемо, щоб наші діти слухалися і шанували нас, ми повинні розповісти їм про Ісуса. Він, як і завжди, є найкращим прикладом виконання Божого закону.
Висновок
У наступній статті ми поговоримо про культурні особливості розуміння шанування батьків. Пізніше ми поговоримо і про випадки, коли шанувати своїх батьків особливо важко. Ми також поговоримо про практичні поради, які допоможуть краще уявити, яким чином можна шанувати батька і матір. І, зрозуміло, доречною була б і розмова про те, як нам самим бути батьками, гідними поваги.
Закінчимо на радісній ноті.
Ми вже знаємо, що в шануванні батьків є два великі благословення: довге життя і хороше життя. Якщо покопатися в Новому Завіті, можна віднайти ще одне велике благословення: «Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!» (Кол. 3:20). Наша шана до батьків радує Бога! Чому? Тому що шануючи батька й матір, ми шануємо Самого Бога, який дав нам цих батьків. Тому дозвольте мені попросити вас сьогодні подумати про способи виявити шану до ваших батьків. Адже це до вподоби Богу і прославляє Його.
Автор — Тім Шаллі / hristiane.ru
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 31.03. Спасибо!
