На русском языке читайте здесь — Забытая заповедь о почитании родителей.
Про шанування батька і матері мало говорять. Зазвичай натяками. Починаємо серйозну розмову про п'яту заповідь.
Це заповідь Божа. Заповідь з обіцянкою, з благословенням, яке до неї додається. Це заповідь з відтінком особливої важливості і честі. Заповідь, що має відношення до всього життя людини, від початку до кінця. ЇЇ можна застосовувати і вдома, і в церкві, і на роботі. Ця заповідь – основа стабільного суспільства. А суспільство, тим не менш, ігнорує цю більше за інші. Правильніше було б назвати цю заповідь «забутою». У списку десяти головних заповідей вона п'ята: шануй батька свого і матір.
Сьогодні я починаю невелику серію статей про цю заповідь, особливу увагу приділю найменш вивченому аспекту її виконання: що це означає для дорослих людей? Нам легко зрозуміти, як цю заповідь повинні застосовувати діти, коли ми вчимо їх шанувати і слухатися маму і тата. Але чи припиняється дія цієї заповіді, коли діти виросли, створили нову сім'ю і виїхали від своїх батьків? Чи припиняється дія заповіді, коли батьки помирають або коли виявляється, що вони не заслуговують на нашу повагу? Чи застосовується ця заповідь до тих, кого покинули або над ким вчиняли насильство? Чи змінюються правила дотримання цієї заповіді для тих, хто подорослішав і став незалежним? Для когось наші питання виявляться важливими і практичними: «Які мої зобов'язання перед батьками? Чи повинен я підтримувати своїх батьків фінансово? Чи повинен я підкорятися їм, якщо я вже доросла людина?» Всі ці питання слід поставити, якщо є бажання вшанувати Бога і Його заповідь.
Не буду приховувати, на цю серію статей я покладаю великі надії. Я хочу, щоб в основі відповідей на питання була Біблія, як основне джерело істини, єдиний стандарт, який має право вимагати від нас підпорядкування і звертатися до нашої совісті. Я також хочу, щоб ця серія була практичною, відповідала на реальні питання з реального життя. Щоб вона підходила для ситуацій з різних культур, щоб люди різного походження і географічних точок могли все це застосувати для себе. Щоб істина залишалася істиною для молодих і старих, батьків і тих, хто перебуває під батьківською опікою, для тих, хто залежить від когось, і тих, від кого залежать інші, для тих, кому належить дах, під яким живуть всі інші, і для тих, кому він не належить.
Головним нашим відправним уривком буде Второзаконня 5:16: «Шануй свого батька та матір свою, як наказав був тобі Господь, Бог твій, щоб довгі були твої дні, і щоб було тобі добре на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі» Від цього вірша ми будемо відштовхуватися, коли прочитаємо й інші уривки на цю тему: у Виході, де розповідається про жахливі наслідки невиконання Божих заповідей, у Притчах, де ми захоплюємося Божими обіцянками благословень для тих, хто серйозно ставиться до Божого закону. І, звичайно, ми прочитаємо уривки з Нового Завіту, де Сам Ісус навчав і показував приклад шанування батьків. Ми прочитаємо послання апостола Павла, де він говорить про застосування стародавніх заповідей (а іноді і про їх непридатність) в житті сучасних віруючих.
Я сподіваюся, що ви приєднаєтеся до мене в цьому дослідженні заповіді, нами майже забутої.
Три причини дізнатися і підкоритися цій заповіді
Почнемо ми розмову з причин, що змушують нас знати і виконувати п'яту заповідь.
Ми всі діти. Це основи біології: кожна людина на землі була народжена від двох інших людей. Декому з нас пощастило знати і поважати обох батьків. Хтось у своєму житті знав тільки одного з батьків, хтось виріс у прийомній сім'ї. Деякі виросли в дитячому будинку. Деякі втратили батьків ще в дитинстві. Проте, п'ята заповідь до всіх нас безпосередньо відноситься через те, що МИ ВСІ ДІТИ. Немає людини поза зоною дії п'ятої заповіді, тому що немає людини, у якої не було б батьків.
Звичайно, ми також знаємо, що Божі заповіді слід сприймати і буквально, і принципово. Застосування заповіді виходить за рамки ставлення дітей до батьків, поширюючись на інші ситуації взаємодії начальників і підлеглих. Правильний порядок сімейного управління, церковного управління, цивільного управління залежить від цієї заповіді. Певною мірою ця заповідь є універсальною. Ми всі діти, ми всі підвладні комусь, тому нам всім потрібно слухати уважно.
До заповіді додається обіцянка. Друга причина – до цієї заповіді додається обіцянка. Виконуючий заповідь чинить мудро, бо зможе насолоджуватися обіцяними благословеннями. Відповідно, нерозумно і безрозсудно було б відмовитися від виконання цієї заповіді і втратити можливість отримати обіцяне. Коли Павло звертається до дітей в Ефесі, він нагадує їм про Божі обіцянки за послух: «Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею: щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!» (Еф. 6:1-3). Бог обіцяє довголіття і хороше життя тим, хто дотримується цієї заповіді. Йому приємно, коли ми слухняні, тому Він виливає на нас Свої благословення (Кол. 3:20). Про природу цих благословень ми поговоримо дуже скоро.
Бог відводить цій заповіді особливе місце. Є ще й третя причина розуміти і виконувати п'яту заповідь: Бог відводить цій заповіді особливе місце. Віруючі люди давно вже поділили десять заповідей на дві групи, дві таблиці. У першій описуються наші зобов'язання перед Богом, у другій – наші зобов'язання перед іншими людьми. П'ята ж заповідь якимось чином потрапляє в обидві групи, нагадуючи нам про те, що батьки відіграють унікальну роль у житті людей. Наші батьки є божественними представниками, щоб шануючи і підкоряючись батькам, ми таким чином шанували і підкорялися Самому Богу. Немає підкорення і любові до Бога без підкорення і любові до батьків. Якщо ми прибираємо п'яту заповідь, ми руйнуємо всі десять, впадаючи в серйозну, небезпечну непокору. Ми всі – діти, нам потрібно прагнути Божих благословень і приділяти особливу увагу особливій Божій заповіді. І саме тому ми більше не можемо ігнорувати цю забуту заповідь.
Слово застереження
Перед тим, як завершити цю першу статтю з циклу, я б хотів попередити. Усередині кожної людини є прихований механізм, який спрацьовує щоразу, коли ми чуємо якусь заповідь: ми негайно починаємо шукати виняток із правила. «Але ви не знаєте моїх батьків». «Але я не знаю своїх батьків». «Але мої батьки від мене відмовилися». «Мої батьки били мене». Про винятки ми теж поговоримо, ми побачимо, що «шанування батьків» приймає різні форми і адаптується до різних ситуацій. Але перш ніж говорити про винятки, потрібно засвоїти самі принципи. Ми обговоримо, як поводитися в ситуаціях, коли батьки проявляли насильство до дітей, коли взаємини були особливо важкими. Ми не будемо виправдовувати те, що не має виправдання. Але перед початком розмови нам потрібно зрозуміти і прийняти, що в п'ятій заповіді немає ніяких умов «якщо». Ми повинні шанувати наших батьків. Всіх, без винятку.
Висновок
Дозвольте мені закінчити цю статтю анонсом того, що буде далі. Наступного разу ми поговоримо про те, що шанування і послух – це найпростіші способи виконувати п'яту заповідь.
Потім ми обговоримо роль культури (наприклад, культури честі/соромy або вини/невинності) у розумінні та виконанні цієї заповіді.
Ми поміркуємо про роль батьків у «гідності шанування» та розберемо випадки насильства, зневаги або відмови від дітей, коли шанування здається важким, а підкорення було б гріхом. І наприкінці ми поговоримо про практичні способи вшанувати Бога через шанування наших батьків.
Автор — Тім Шаллі / hristiane.ru
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 04.03. Спасибо!
