На русском языке читайте здесь — Что такое Шавуот?
На відміну від будь-якого іншого свята в Божому календарі, Шавуот (П'ятидесятниця) відзначається не в конкретну дату, а в певний день — у неділю. Песах завжди припадає на 15 число першого місяця Нісан, Йом Кіпур — завжди на 10 число сьомого місяця Тішрей, але дата свята Шавуот змінюється з року в рік. Воно завжди має припадати на неділю — на день після сьомого Шабата. Бог сказав почати відлік днів і тижнів після Шабата, наступного за Песахом, але, на жаль, рабиністичні авторитети зрозуміли це по-іншому, часто починаючи відлік в інші дні, відмінні від неділі, і в результаті також отримуючи невірний день. Не хвилюйтеся. Нижче ви можете побачити біблійне правило: воно має приводити до неділі, неділі П'ятидесятниці, біблійного Свята Седмиць (Тижнів). Сім тижнів — 50 днів — слід відраховувати відповідно до вказівок у Левітах 23:
«Від наступного дня після суботи, тобто від дня, коли принесете сніп коливальної жертви, відлічіть собі сім повних тижнів. До наступного дня після сьомого тижня відлічіть п’ятдесят днів і принесіть Господу нову хлібну жертву» (Левіти 23:15-16).
Сьогодні на Шавуот євреї святкують дарування Закону, оскільки вважається, що це сталося на Синаї через 50 днів після Виходу. Люди не лягають спати всю ніч, щоб читати Тору. А ще це свято молочних продуктів у світлі єврейської традиції розділяти молочні та м'ясні продукти на підставі заповіді не варити козеня в молоці матері його. Але незважаючи на всі ці зовнішні речі і традиції Шавуота в сучасному Ізраїлі (і хоч би як мене тішило те, що чізкейк вшановується щороку у всій красі), насправді це не свято молочних продуктів.
Що означає свято Шавуот?
Отже, єврейський народ «відраховував омер», починаючи з Песаха, що є зворотнім відліком до Шавуота. А відлік днів неминуче призводить до накопичення очікувань до Шавуота, назва якого в перекладі з івриту означає «тижні», звідси й назва «Свято Седмиць» (Свято Тижнів). Песах — це святкування того, що ангел смерті пройшов повз єврейські домівки, а Свято Кущів нагадує про поневіряння пустелею в наметах, але що ж означає Свято Седмиць?
Якщо дивитися тільки в Біблію, а не в єврейську традицію, то здається, що у Шавуота бракує очевидної причини для його існування, на відміну від інших свят, але будьте впевнені, Свято Седмиць наповнене величезним змістом. Його сенс продовжує розкриватися в Божій історії спасіння, яка продовжується.
Головною точкою відліку Шавуота є Песах, оскільки воно нерозривно пов'язане з відліком часу, що минув після Песаха і Виходу. Після відліку семи тижнів до неділі Шавуота первинні біблійні інструкції включають у себе святкування з жертвоприношенням тварин, з приношенням зерна і виливаннями, а також хороший відпочинок. Святкуються плоди Землі (Ізраїлю), і схоже, це якоюсь мірою свято врожаю. І ніби випадково після опису необхідних жертвоприношень з'являється наступний вірш:
«Коли будете збирати жниво своєї землі, не дожинайте до краю свого поля і не визбируйте колосків свого жнива, що попадали на землю . Залишіть їх убогому та приходцеві. Я – Господь, ваш Бог» (Левіти 23:22).
Ця заповідь стосується теми збирання врожаю, але здається недоречною в розділі про біблійні свята. Однак питання про бідних і прибульців, як виявляється, відіграє важливу роль у пророчому значенні свята. Саме завдяки цьому віршу моавитянка Рут змогла знайти залишки жнив, що залишилися, і в такий спосіб зустріти свого родича-викупителя Вооза. Історія кохання єврея і язичниці... не дивно, що історія Рут стала важливою частиною Шавуота. Ба більше, тема євреїв і язичників отримує більшу увагу в Новому Завіті, коли свято Шавуот виповнюється, — за винятком того, що в Новому Завіті, написаному грецькою, Шавуот відомий як П'ятидесятниця.
Жнива дозріли
Слово «П'ятидесятниця» походить від грецького слова, що означає 50 (пенте), від заповіді відрахувати 50 днів, сім тижнів. Ось відома історія про те, як її святкували учні Ісуса:
«Коли настав день П’ятдесятниці, всі вони були однодушно разом. Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, й осіли на кожного з них. І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти» (Дії 2:1-4).
Як і передбачив Іван Хреститель, Ісус хрестив Своїх учнів Святим Духом і вогнем! І цікаво, що слова Івана також були вимовлені в контексті жнив, оскільки в продовженні своєї промови він говорив про лопату для віяння, про пшеницю і про солому (Матвія 3:11-12). Ісус часто описував благовістя і розкриття Божого Слова в наших життях у сільськогосподарських термінах, використовуючи метафору посіву, жнив і женців. Він сказав, що поля побіліли і все, що було необхідно, це женці. Він не помилився. Подивіться, що сталося всього через 50 днів після Його воскресіння:
«А в Єрусалимі перебували юдеї та побожні люди з кожного народу, який під небом. Коли ж стався цей шум, зібрався натовп, і були збентежені, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою. Вони в нестямі дивувалися і говорили [один до одного]: Хіба всі ці, які говорять, не галилейці? Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися? Партянці й мідянці, еламітці й ті, хто з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії, Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киринеї, і захожі римляни, юдеї і прозеліти, критяни й араби, – чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич! Тож усі дивувалися і, розгублені, говорили одне одному: Що ж це має бути?» (Дії 2:5-12)
Того дня до віри прийшли 3000 осіб! Петро встав, щоб звернутися до натовпу, і відразу ж увірувала величезна кількість людей із багатьох народів. По суті це було народження Церкви. Євангеліє було для всіх народів, євреїв і язичників. Святий Дух раптово став доступний усім людям — чоловікам, жінкам, рабам і вільним. Справжнє спілкування з Богом Авраама, Ісаака та Якова тепер стало можливим для всіх, хто бажав бути включеним до нового завіту з Ізраїлем, обіцяного в 31-му розділі Єремії:
«Надходить час, – говорить Господь, – коли Я укладу з родом Ізраїля і поколінням Юди Новий Заповіт. Не такий Заповіт, який Я уклав з їхніми батьками того дня, коли Я, тримаючи їх за руку, виводив їх з єгипетського краю. Адже той Мій Заповіт вони порушили, хоч Я залишався їхнім Владикою, – говорить Господь. Ось який Заповіт того часу Я укладу з родом Ізраїля, – говорить Господь, – Я вкладу Мій Закон у їхню душу і на їхніх серцях напишу його, і таким чином, буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом. І вже не звертатимуться один до одного й брат до брата, кажучи: Пізнай Господа! Оскільки кожен з них знатиме Мене, – від найменшого, і до найстаршого з них, – говорить Господь, – тому що Я прощу їм провини і їхніх гріхів більше не згадаю» (Єремія 31:31-34).
Новий Заповіт був укладений з Ізраїлем, але всі народи були запрошені привитися до нього! Спочатку це був свого роду культурний шок, і не одразу можна було звикнути до цього, але раптово, на П'ятидесятницю, на свято Шавуот, все змінилося. Бог Ізраїлю кожному відкрив новий і живий шлях для приходу до Нього через новий завіт у крові Месії, і Його Дух тепер міг вилитися на всяке тіло. Тепер Закон може бути записаний у наших серцях! Божий Дух тепер може мешкати в кожному вірянинові, допомагаючи нам жити згідно з Його шляхом.
Значення числа 50
Число 50 означає свободу. П'ятдесятий рік — це ювілейний рік, коли всі борги анулюються і раби виходять на свободу. Тому не дивно, що обидві події, — дарування Закону на Синаї на Шавуот і зішестя Святого Духа на П'ятидесятницю, — сталися через 50 днів після приголомшливих подій Виходу і Голгофи відповідно.
Давайте розглянемо це детальніше. Нагадаємо: до свята Седмиць (Шавуота) відраховувалося сім тижнів, що становить 50 днів (П'ятидесятниця). Чи то відлік днів до вашої відпустки, чи то відлік днів до звільнення в'язня з в'язниці, чи то дні до Різдва в адвент-календарі, — зворотний відлік створює передчуття і сповнене надії очікування. Бог навмисно створив цю драму, цю динаміку, і вклав її у свято П'ятидесятниці. Ми бачимо це навіть у тому, що Ісус каже Своїм учням очікувати:
«І І як були зібрані разом, Він звелів їм з Єрусалима не відходити, але очікувати обітниці від Отця, про котру, – сказав Він , – ви чули від Мене, бо Іван хрестив водою, ви ж за декілька тих днів будете хрещені Духом Святим! але ви приймете силу, коли Святий Дух зійде на вас, і ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, по всій Юдеї та Самарії – і аж до краю землі!» (Дії 1:4-5,8)
Ісус воскрес із мертвих, був серед учнів і навчав їх протягом сорока днів. Це більше місяця! І потім Він сказав їм почекати ще десять днів, до П'ятидесятниці. Сорок плюс десять. Сорок — дуже важливе число в Писанні, що символізує дозрівання — досягнення свого зеніту. Чи то вагітність, чи то покарання, це часто період розвитку до зрілості або виконання. Так чому ж п'ятдесят? Навіщо потрібні додаткові десять днів?
Перш за все, десять — це важливе число саме по собі. Число десять символізує владу, повноту порядку, відповідальність, святість... згадайте, наприклад, Десять Заповідей. Потім п'ятдесят: п'ятдесят символізує свободу! П'ятдесятий рік — це ювілейний рік, коли все відновлюється і звільняється.
«Господь є Дух, а де Господній Дух, [там] свобода» (2 Коринтян 3:17).
Шавуот і радість ювілею
Навіть до свободи, яка прийшла зі Святим Духом, Синайський завіт сам по собі був радикальним вираженням свободи. Згадайте найперші слова після Десяти Заповідей, коли Бог дає Мойсеєві Закон у книзі Вихід:
«А ось настанови, які викладеш перед ними. Якщо купиш раба-єврея, то нехай він шість років працює, а на сьомий нехай він вийде на свободу без викупу» (Вихід 21:1-2).
Найперше правило стосується рабів і того, як їх слід звільняти. Задарма. Хоч би яким примітивним здавався багатьом послідовникам Нового Завіту Старий Завіт, він був радикальним відходом від тиранії і рабства навколишніх культур. Цей Закон заклав інфраструктуру чесного і вільного суспільства. Оз Гіннес — мислитель, який дуже багато написав про надзвичайну і визвольну природу Закону Мойсея, називав його Великою хартією вольностей для людства [1].
Оз зазначає, що в ньому є певна форма поділу влади, завдяки якій навіть царі підкорялися закону, оскільки пророки мали право закликати їх до відповіді відповідно до його стандартів. Закон приніс новий ступінь рівності, цінність людського життя і багато інших фундаментальних принципів, які сформували основу юдео-християнських суспільств на Заході. Іншими словами, Божий Закон був даний для того, щоб люди могли жити вільно. Він вивів Свій народ із рабства єгипетського, але їм потрібно було навчитися бути вільними. Бог дав їм підручник. На Шавуот.
У нашому сьогоднішньому світі ми бачимо, що чим менше моральних меж, тим менше ми вільні. Феміністки нарешті доходять висновку, що так звана «сексуальна революція», яка стала можливою завдяки контролю народжуваності, не звільнила жінок, а навпаки — скувала їх. Через численні спроби та помилки ми навчаємось тому, що Закон Божий — добрий. Моногамія та вірність можуть здаватися обмеженням, але насправді вони ведуть до свободи. Божий Закон враховує нашу гріховну природу і робить можливим створення найкращого суспільства, зважаючи на нашу схильність до гріха. Наприклад, очікувалося, що ізраїльтяни будуть торгувати і процвітати, але також було очевидно, що через жадібність та егоїзм земля виснажуватиметься і оброблятиметься без відновлення. Тому Бог встановив кожен сьомий рік — Шабат, рік шміти, коли земля могла відпочити.
Також, якщо не контролювати багатство, воно неминуче опиниться в руках небагатьох, а решта стануть бідними і пригнобленими. Тому в закон було закладено, що час від часу відбуватиметься велике перезавантаження, коли земля, власність і свобода повертатимуться кожні 50 років. Це був ювілейний рік.
«Відлічиш собі сім таких тижнів-років – сім разів по сім років. Період таких семи тижнів-років становитиме в тебе сорок дев’ять років. Десятого дня сьомого місяця гучний звук сурми повідомить по всій вашій землі про день викуплення. Освятіть п’ятдесятий рік і проголосіть у краю всім, хто живе в ньому, свободу . Цей рік буде для вас ювілеєм. Кожний повернеться до своєї власності й кожний повернеться до своєї родини. Роком ювілейним буде для вас цей п’ятдесятий рік. Не будете ані сіяти, ані жати того, що виросте на землі саме. Не збиратимете також винограду з необрізаної лози. Це ювілей, він буде для вас святим. З полів будете їсти їх урожай. У цьому ювілейному році кожен повернеться до своєї власності. Коли продаватимеш щось своєму ближньому або купуватимеш у свого ближнього, не обманюйте один одного. Відповідно до кількості років після ювілею купуватимеш у свого ближнього, і відповідно до кількості років користування врожаєм він продаватиме тобі. Чим більше мине років, тим більшою буде його вартість, і чим менше пройде років, тим меншою буде вартість, адже він продаватиме тобі відповідно до кількості врожаїв. Тож не обманюйте один одного. Бійтеся вашого Бога. Я – Господь, ваш Бог. Виконуйте Мої постанови та дотримуйтесь Моїх законів і виконуйте їх, тоді житимете на землі безпечно» (Левіти 25:8-18).
Єврейське слово, яке перекладається як «ювілей» — יוֹבֵל (йовель), походить від кореневого слова יָבַל (яваль), що означає «приносити, вести, нести, проводити, відносити», подібно до того, як вітер відносить речі або як Святий Дух зійшов із шумом сильного вітру, принісши зміни на П’ятидесятницю. Але саме слово «йовель» пов’язане з шофаром — баранячим рогом і радісним звуком сурми, що сповіщає про свободу. Ми також згадуємо про «ріг достатку», який багато в чому відображає біблійне проголошення радості з приводу врожаю...
Неділя і дух свободи
На Шавуот ми маємо два рівні свободи, явлені в Божих цілях на землі. Протягом перших 50 днів після Песаха, даруючи Закон, Бог створює Свій народ Завіту. Він дає Закон і пропонує Ізраїлю відповісти на це. Народ погоджується з цими умовами, і відтепер коліна Ізраїлеві перестають бути просто етносом — вони стають спільнотою віри. Це важливо усвідомити. Єврейський народ належить не лише до певного племені, а до віри, і це — справа рук Божих (Вихід 24:3; Ісая 43:1). Він — унікальний.
І якщо дотримання Божого Закону є основою для свободи й процвітання суспільства, то наскільки ж більше — Дух свободи!
Потім, через 50 днів після Голгофи, Бог виливає Свого Духа і утверджує Свою Церкву. Бог засновує ще одну спільноту віри, але цього разу — спільноту, що охоплює всі народи землі. Тепер ми можемо насолоджуватись новим рівнем свободи в Новому Завіті, коли Святий Дух доступний для всіх. Ми можемо ходити Божими шляхами, тому що Його Закон записаний у серцях усіх віруючих. Але тепер настає зовсім інший рівень свободи — Свобода Духа. Ісус пояснює Никодиму, як це відбувається з тими, хто народжений згори:
«Вітер віє, де хоче, і ти чуєш його шум, але не знаєш, звідки приходить і куди прямує. Так буває з кожним, хто народжений від Духа» (Івана 3:8).
Мойсей 40 днів спілкувався з Богом на тій горі перед тим, як повернутися з кам'яними скрижалями, так само, як Ісус провів 40 днів зі Своїми учнями, навчаючи їх про Царство. Критичні події, пов’язані з кров’ю та жертвопринесенням, залишилися позаду (Песах і Хрест), і Бог творив щось нове і прекрасне. Ось чому П’ятидесятниця припадає на неділю. У Біблії перший день тижня — це неділя, а останній — Шабат.
Неділя — це початок, старт нового тижня. Це перший день творіння. Вона символізує творення та новий початок. Бог сформував народ Ізраїлю як спільноту віри, а потім сформував Церкву на Шавуот — у неділю.
Дата цього свята не є сталою, вона визначається залежно від того, на які дні припадає Песах. Це також означає, що проміжок часу між Шавуотом і Святом Сурмлення — невизначений. Якщо врахувати, що весняні свята здебільшого справдилися під час Першого пришестя Ісуса, то очевидно, що невизначений день Його Повернення відображено в цій незаданій часовій відстані між завершенням Шавуота і осінніми святами. Однак існує пора і часові межі, які можна розпізнати. Ми розрізняємо часи й пори і можемо побачити, що славне Повернення Ісуса наближається — коли Він справді створить усе нове!
Але, очікуючи, ми знаємо, що Бог виллє Свого Духа для великих жнив останнього часу — по всьому світу і в самому Ізраїлі. Коли Святий Дух приходить у силі, ми усвідомлюємо свій гріх і свою потребу в покаянні… і може настати час відпочинку, як подих вітру. Прийди, Святий Дух, прийди.
«А на рід Давида та на мешканців Єрусалима Я зіллю Дух милосердя і молитви, – вони дивитимуться на Мене, – на Того, Кого прокололи, і голоситимуть, як оплакують улюбленого сина -одинака , та гірко сумуватимуть, як сумують за перворідним» (Захарія 12:10).
1. Os Guinness, The Magna Carta of Humanity: Sinai’s Revolutionary Faith and the Future of Freedom (2021). White Horse Inn podcast, Os Guinness on The Future of Freedom, October 3, 2021
2. Kirk Durston, Why Sexual Morality May be Far More Important than You Ever Thought, Louise Perry, I’m 30. The Sexual Revolution Shackled My Generation (2022)
Джерело — oneforisrael.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
