Сила Песаха

На русском языке читайте здесь — Сила Песаха.

Після спасіння світу на Голгофі, я думаю, що Песах є найулюбленішим Божим дивом. Він часто говорить про нього в Писанні і зробив місяць, у який святкується Песах, початком усього року (Вих. 12:2). Він навіть визначає Самого Себе за цією подією: на початку десяти заповідей Він представляє Себе так: «Я – Господь, твій Бог, Який вивів тебе з єгипетського краю, з дому неволі» (Втор. 5:6).

Він називав себе до цього моменту «Бог Авраама, Ісаака та Якова» або «Я Є». Починаючи з Виходу, Він часто, буквально сотні разів, називає Себе «Той, Хто вивів тебе з Єгипту». Бог дуже любить пасхальну сагу, і що більше ми занурюємося в історію, то більше ми відкриваємо, що вона сповнена краси, сенсу і сили.

Чудо Песаха згадується як щось дивовижне в багатьох псалмах, і хоча багато євреїв розглядають Синай як вирішальний момент Старого Завіту, я б ризикнув сказати, що Бог бачить Песах як наріжний камінь історії Ізраїлю. Як буде пояснено нижче, це той момент в історії, коли єврейська національність стала єврейською вірою. Крім того, це немов величезний неоновий знак, що вказує на прийдешнє визволення, яке прийде з кров'ю іншого бездоганного агнця — нашого Спасителя Ісуса.

Бог свободи

Мені подобається той факт, що наш Бог — Бог свободи; Він безкоштовно дав кожному свободу вибору, на кожному етапі історії Песаха, описаної в книзі Вихід. І хоча Він учинив серце фараона ще більш закам’янілим, це сталося після деяких серйозних рішень самого фараона, коли він сам спочатку зробив своє серце таким [1]. Бог просто зміцнив його вільний вибір.

Він також дав свободу Своєму народу, Ізраїлю, в тому, щоб слідувати Його плану або не слідувати. Вони не були врятовані від Ангела Смерті насильно — Він дав їм «умову»: щоб смерть пройшла повз вашу домівку, ви маєте принести в жертву ягня і помазати його кров'ю одвірки дверей. Це був акт віри. Це була активна відповідь на Божий наказ, у якому була обітниця... і всі, хто повірив, що це правда, і зробили, що було потрібно, були врятовані. Це означає, що ті, хто вийшов з Єгипту, вільно вибрали послух Богові і слідування за Ним по вірі — а не тільки через свій родовід. Це той момент, коли народ Ізраїлю став суспільством віри.

Як ми вже згадували, десять заповідей починаються Божим нагадуванням про те, що Він любить звільняти рабів, і найперша заповідь, яка закладає основу для решти Тори, звучить так:

«А ось настанови, які викладеш перед ними. Якщо купиш раба-єврея, то нехай він шість років працює, а на сьомий нехай він вийде на свободу без викупу» (Вих. 21:1-2).

Яка дивна тема для початку зводу законів про державне, духовне життя і норми моралі! Але Бог визначає, що Його народ не повинен бути в рабстві, — вони мають бути вільними. У цьому суть Песаха. Ось навіщо потрібен був весь цей Вихід.

Бог серйозно ставиться до звільнення людей.

Призначені Богом нагадування

Пам'ять дуже важлива для Бога. Упродовж усієї Біблії Він постійно струшує нашу пам'ять, закликаючи нас: «Пам'ятай!» Я думаю, одна з найкращих стратегій сатани — це ослаблення нашої пам'яті. Якщо ми пам'ятаємо, що зробив Бог, що Він сказав, і Хто Він такий, ми можемо вірити в Нього сьогодні і довіряти Йому завтра. Також часто вірно і зворотне. Пасхальний Седер — це навчальний процес, що зачіпає безліч почуттів, встановлений самим Богом, щоб уберегти народ від забування. Він залучає зір, відчуття запахів, смак і дотик, і був розроблений для того, щоб поколінню за поколінням розповідати дивовижну історію, і зберігати її в колективній єврейській пам'яті.

Сьогодні основою сімейного торжества є чотири чаші вина і «Агада», або «розповідь», яка більше схожа на порядок служіння. Є різні ідеї про те, що являє собою кожна з чотирьох чаш, але зазвичай, перша чаша символізує освячення, або відокремлення для Бога, друга — це час розповіді історії, третя випивається після їжі, коли єврейський народ зазвичай дякує за їжу, й остання — це «галель», або хвала, після пісень і псалмів подяки.

Кожен елемент їжі на столі символізує щось у цій історії: суха прісна маца представляє собою сухість рабства, на відміну від насиченості та благословення вина, яке символізує свободу. Також часто вважають, що закваска символізує гріх, і це час покінчити з усякою закваскою, і з усім гріхом. Гіркота гірких трав говорить про страждання, і так далі. Кожен аспект цього вечора допомагає єврейському народу згадати чудеса, які Бог зробив для них, і навіть пережити їх. Мова не стільки про те, щоб згадати якусь історичну подію з минулого, скільки про те, щоб пережити саму історію, зробивши її частиною сьогоднішнього життя... і надії на майбутнє.

Саме цей Пасхальний Седер був останньою вечерею, яку Ієшуа провів зі Своїми учнями традиційним єврейським способом. Саме прісний пасхальний хліб Він переламав, коли сказав Своїм учням: «Це робіть на згадку про Мене», і це була одна з чотирьох чаш вина, яку Він пив, кажучи про те, що вона представляє собою Його кров. Ми п'ємо її, щоб згадати про кров, за яку куплена наша свобода, і яка змусила смерть «пройти повз». Він у всіх відношеннях є втіленням і виконанням Пасхальної історії. І ми згадуємо, що Він зробив для нас, щоразу, коли їмо цей хліб і п'ємо з чаші.

Чотири етапи звільнення

«Я також почув стогін Ізраїльських нащадків, оскільки єгиптяни тримають їх у рабстві. Так, Я пам’ятаю Мій Заповіт. Тому скажи ізраїльським нащадкам такі слова:
Я – Господь!
— Я звільню вас від єгипетського гноблення і
— визволю вас із рабства.
— Я спасу вас простягнутою рукою і великими карами.
— Я візьму вас Собі за народ, і буду вам Богом.
Ви зрозумієте, що Я – Господь, Бог ваш, Який вивів вас з-під гніту єгиптян» (Вих. 6:5-7)

Єврейська традиція говорить, що чотири чаші символізують чотири аспекти спасіння, перераховані в цих віршах із книги Вихід:

1. Я звільню вас від єгипетського гноблення

Це перший етап визволення — практичне і фактичне визволення з полону. Це фізичний вихід з Єгипту в бік Землі Обітованої. Як віруючі ми бачимо, що коли Ієшуа заплатив за наші гріхи на хресті, ми стали вільні від осуду і можемо почати нашу життєву подорож разом із Богом. Той факт, що єврейський народ пройшов через воду, також може бути паралеллю хрещення віруючого як частини процесу звільнення.

2. Я визволю вас із рабства.

Цей другий етап більше стосується звільнення розуму. Навіть звільнені, люди і тварини можуть іноді поводитися так, ніби вони не звільнені. Іноді це називається інституціоналізацією. Ми так звикли жити в клітці, що не знаємо, як ходити у свободі. Тут Бог обіцяє звільнити Ізраїль від рабського складу розуму, і ми теж потребуємо звільнення свого розуму, який був зв'язаний гріхом. Нам дедалі більше й більше необхідно розуміти, що ми по-справжньому вільні, і вчитися жити відповідним чином.

3. Я спасу вас простягнутою рукою і великими карами

Історія Виходу сповнена надприродного. Я часто задаюся питанням: якби ці всі чудеса сталися сьогодні, що думали б ми? Чи готові ми прийняти Бога з усіма цими надприродними чудесами? З Його сильною простягнутою рукою? Деякі з цих чудес і кар важко прийняти — особливо з точки зору звичайного єгиптянина. Це наш Бог — сильний у чудесах, незбагненний, непереможний, і несхожий ні на що, що ми могли б зрозуміти. Але саме таким є наш Спаситель. Він хоче, щоб ми прийняли Його і Його викуплення, і дозволили Йому вирішувати, як все має бути.

4. Я візьму вас Собі за народ, і буду вам Богом

Кінцева мета — це стосунки. Бог хоче близькості зі Своїм народом. Пустелю можна розглядати як ходіння в близькості з Богом, і насправді Бог дивиться на час безпосередньо після Виходу як на медовий місяць зі Своїм народом:

«...Так говорить Господь! Я пам’ятаю ласки твоєї юності й любов твоїх заручин, коли ти (дочко Сіону ) ходила за Мною в пустелі, в незасіяній землі. Ізраїль – Святиня Господня, як Його первоплід...» (Єр. 2:1-3)

«І все ж Я її вмовлю й поведу її в пустелю та говоритиму до її серця, і дам їй там її виноградники, а з долини Ахор відкрию браму надії, – і вона там розмовлятиме зі Мною, як за днів своєї молодості, як у день, коли вона виходила з єгипетського краю» (Ос. 2:16-17, [2]).

Життя в пустелі не просте, але саме там наше ходіння з Богом стає глибшим і ближчим. Одного разу ми опинимося в обіцяному місці остаточного спокою, але до того моменту життя з Богом не завжди буде прогулянкою парком. Це час дізнаватися про нашого Спасителя і зростати в нашій здатності та готовності довіряти Йому, любити Його і слідувати за Ним. Ми з ним, і Він з нами. Ми — Його народ, і Він — наш Бог. Ми пов'язані стосунками, і це Його і наша радість.

Більше славетних історій попереду!

І хоча це тільки верхівка айсберга, коли ми розмірковуємо про історію Песаха та її виконання в Ієшуа, нашому Месії, легко побачити, чому ця подія така важлива, і чому вона є такою ідеальною ознакою історії нашого спасіння. Бог нагадує Ізраїлю, Хто Він такий і що Він зробив для них, знову і знову, додаючи події до Свого імені: «Ви знаєте Мене, Того, Хто вивів вас із Єгипту»... І як і всім нам, ізраїльтянам потрібно багато нагадувань. Але Єремія пише щось цікаве про цей опис Бога:

«Недалекий той час, – говорить Господь, – коли перестануть присягатись: Як живий Господь, Котрий вивів нащадків Ізраїля з єгипетського краю, а говоритимуть: Як живий Господь, Котрий вивів нащадків Ізраїля з північних земель та з усіх інших країн, куди Він їх повиганяв. Адже Я обов’язково поверну їх у їхній край, який Я колись дав їхнім батькам!"» (Єр. 16:14-15; у Єр. 23:7-8 говориться практично те ж саме) Історія Бога та ізраїльтян ще не закінчена. Бог справді вивів ізраїльтян із землі північної (Росії та навколишніх країн) і з усіх країн, у які Він вигнав їх практично на дві тисячі років. Він все ще не відомий під таким ім'ям. Але ці дні настають...

Фізичне, практичне і фактичне відновлення Ізраїлю відбулося в минулому столітті. Тепер ми з молитвою очікуємо і працюємо над духовним відновленням Ізраїлю.

Щасливого Песаха і великих Божих благословень вам, бо ми святкуємо неділю нашого жертовного Агнця, який заплатив за нашу свободу.

[1] Фараон робить закам’янілим своє серце з власної волі двічі (Вих. 8:15, 8:32) до того, як Бог робить те саме з його серцем (Вих. 9:12). Потім фараон ще раз з власної волі вирішує зробити своє серце затверділим, разом зі своїми вельможами (Вих. 9:34). Після того Бог робить його серце більш закам’янілим ще чотири рази, щоб була видна Його слава (Вих. 10:1, 20, 27, 11:10, 14:8).

[2] Картина сидіння під своїм власним виноградником є біблійним образом свободи, відпочинку та спокою (Міх. 4:4; Зах. 3:10).

Джерело — oneforisrael.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org