Свято Шавуот

На русском языке читайте здесь — Праздник Шавуот.

Що спільного між святом урожаю, 49 днями і пристрасною любовною історією?

Слово Шавуот означає «тижні». Бог сказав:

«Сім тижнів відлічиш собі, від початку праці серпа на дозрілому збіжжі зачнеш лічити сім тижнів І справиш свято Тижнів для Господа, Бога свого, у міру добровільного дару своєї руки, що нею даси, як поблагословить тебе Господь, Бог твій» (Втор. 16:9-10)

Робляться приношення ячменю і пшениці, і святкується врожай «семи видів»: граната, винограду, оливок, пшениці, ячменю, інжиру і фініків. Це час подяки за врожайність землі. Це час «бікурім», або перших плодів. Це час, коли Ізраїлю була дана Тора, і вони погодилися слідувати їй, ставши в такий спосіб спільнотою завіту, і це також час, коли на П'ятидесятницю народилася Церква або Тіло Христове. Нове народження... Перші плоди.

Традиційно під час свята читається книга Рут, бо описана в ній історія сталася під час збору врожаю, і Шавуот святкують між періодами збору врожаю ячменю та пшениці. Крім того, у правилах святкування Шавуота є така заповідь:

«А коли ви будете жати жниво вашої землі, не дожинай краю поля твого, а попадалих колосків жнива твого не будеш збирати, для вбогого та для приходька позоставиш їх. Я Господь, Бог ваш!» (Лев. 23:22)

Це було основою для історії кохання. Ну добре, частини історії кохання...

Слово П'ятидесятниця походить від 50 днів, які відраховуються від Песаха до Шавуота: сім тижнів — це 49 днів, і 50 днів, якщо рахувати саме свято. Паралель між подіями дарування Тори на Синаї та отримання Святого Духа в Єрусалимі не є збігом. Обидві знаменують народження двох релігій, якщо їх можна так назвати, і обидві були рухом руки Божої. Одне сталося через сім тижнів після Песаха і визволення з Єгипту, а інше — через сім тижнів після розп'яття і воскресіння нашого Великоднього Агнця, Месії Єшуа. Обидві спільноти віри, що виникли, вступили в дію.

Подяка нашому щедрому Богові

Шавуот — це час визнання щедрості Бога і подяки за неї. І ми бачимо Його щедрість не тільки в семи видах, даруванні Слова на Синаї, виливанні Духа Святого на ранню Церкву, а й також і в історії Рут, в якій ми бачимо послання про Його прийдешнього Месію, великодушно дарованого світові.

Не тільки Єшуа був нащадком героїв цієї історії кохання в книзі Рут (Цар Давид був їхнім онуком), але й сам їхній шлюб свідчить про прихильність Божого серця до народів і Його бажання врятувати та включити у Свою сім'ю всі племена. Вооз був євреєм, а Рут — неєврейкою — з Моава, сусідньої ідолопоклонницької країни, яка залежала від збору залишених на полі Вооза колосків для бідних і приходьків, відповідно до закону з книги Левит.

Від самого початку Бог сказав Аврааму, що вся земля буде благословенна через нього і його нащадків. Євангеліє було в дії задовго до першого крику новонародженого Єшуа. Ми бачимо Боже бажання включити всі народи світу, що згадуються в Писанні, до першого заповіту з Ізраїлем, і ми бачимо Його турботу про тих, хто далеко і не знає Його. Але Він знає їх, і Він любить їх.

Прекрасний союз

Як Рут і Вооз стали однією плоттю, так і Бог хоче, щоб євреї та неєвреї стали «Однією Новою Людиною»:

«Отож, пам́ятайте, що ви, колись тілом погани, що вас так звані рукотворно обрізані на тілі звуть необрізаними, що ви того часу були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі. А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров́ю. Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши. І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким, бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця» (Еф. 2:12-18)

Павло писав це з в'язниці. Його звинуватили в тому, що він узяв із собою Тимофія на подвір'я Храму, всередину огорожі, за яку неєвреям заходити було заборонено. Павло знав, що смерть і воскресіння Єшуа принесли новий завіт, який дозволяв усім наближатися до Бога — і євреям, і неєвреям. Тепер усі народи землі могли входити в присутність через кров Єшуа. Як і пророкував Йоіл, Дух Божий вилився на всяку плоть! Разом євреї та неєвреї можуть бути однією новою людиною, що примирилися один з одним і з Богом. І ми всі маємо доступ до Бога, нашого Отця, через Святого Духа, даного на П'ятидесятницю.

Точно так само, як після весілля Вооз залишився чоловіком, а Рут — жінкою, ми продовжуємо зберігати свою єврейську або неєврейську ідентичність в Єшуа. Замість безликої однорідності Бог любить різноманіття — і Він зібрав нас разом у єдності. На Шавуот Бог наказав приносити два хліби в приношення з потрясінням, що означає Його спілкування з нами — євреями і неєвреями. Єшуа сказав в Одкровенні:

«Ось я стою біля дверей і стукаю: якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, то ввійду до нього, і повечеряю з ним, і він зі Мною» (Об'явл. 3:20)

Коли ми святкуємо Шавуот, чому б нам не приділити певний час молитві за те, щоб Дух Святий виливався на народ Ізраїлю — щоб єврейський народ покликав до свого Месії — і за чудову всесвітню сім'ю, яку допоміг створити народ Ізраїлю. Моліться за великий урожай в Ізраїлі. Моліться за трудівників на жнивах і за більшу кількість перших плодів! Моліться за те, щоб Ізраїль став єдиний з Тим, Хто любить його, — їхнім кровним родичем-викупителем — і щоб вони стали єдиними у славі з Його дітьми з інших народів. Прекрасною нареченою Месії.

Джерело — oneforisrael.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org