На русском языке читайте здесь — Сын должен воскреснуть: что сделало Пасху неизбежной.
«Взяли Господа з гробу...» Ці слова захеканої Марії Магдалини стали першою новиною недільного ранку. «…і ми не знаємо, де поклали Його» (Івана 20:2).
Коли Марія поспішила повідомити Петра та «іншого учня, якого любив Ісус», вони відразу побігли разом, щоб самі переконатися. У те, що тіло Ісуса зникло, вони тепер уже вірили. Але чомусь навіть після того, як Ісус неодноразово говорив їм про свою майбутню смерть і воскресіння (Марка 8:31; 9:31; 10:33-34), вони, як і Марія, «не зрозуміли» (Марка 9:32).
У цей недільний ранок, що змінив світ, найближчі учні Ісуса спочатку вирішили, що Його тіло забрали і поклали в іншому місці. «Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих» (Івана 20:9). Йому належало воскреснути. У свідомості Ісуса, у небесних судах і на сторінках Святого Письма страждання і подальше воскресіння Месії було не просто можливістю чи ймовірністю. Це був не один із можливих варіантів. Це була обов’язкова умова. Ісус уже говорив раніше, і пізніше того дня Він пояснив ще раз — що це було необхідно, що це мало статися саме так.
«О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?» (Луки 24:25-26)
«…Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане… Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього» (Луки 24:44, 46).
Але коли Петро та Іван уперше заглянули до порожньої гробниці, думка про воскресіння ще не спала їм на думку. Намагаючись оговтатися після приголомшливого горя попередніх двох днів — безсумнівно, найгірших днів у їхньому житті — вони все ще намагалися змиритися з Його смертю і припустили разом з Марією, що Він мертвий, а «вони» — якась група людей — перенесли тіло. Побачивши порожню гробницю, Іван повідомляє, що «учні розійшлися по домівках» (Івана 20:10).
Лише Марія залишилася і незабаром зустрілася з живим Ісусом. Потім, за Його дорученням, вона «пішла й сповістила учням: я бачила Господа» (Івана 20:18).
Христос мав воскреснути
Як би повільно до учнів не доходило розуміння необхідності Його страждань і воскресіння, незабаром вони переконалися не тільки в тому, що Він воскрес (це було безперечно), але й у тому, що Він мав воскреснути. Це було необхідно. Це мало статися саме так.
Всього через п’ятдесят днів, у день П’ятидесятниці, Петро проповідував про це публічно — не просто про воскресіння, а про його необхідність. У розпал своєї проповіді Петро заявляє про свого Господа — «цього Ісуса», який був «розп’ятий і вбитий руками беззаконників» — «Бог воскресив Його, розірвавши пута смерті, бо їй неможливо було утримати Його» (Дії 2:23-24). Смерть не могла утримати Його, стримати Його, зберегти Його. Це було неможливо. Христос, Син, мав воскреснути.
Чому, запитаємо ми в цю неділю Воскресіння, це було необхідно? Чому Ісус мав воскреснути? Другий розділ книги Дій Апостолів, разом з іншими текстами Нового Завіту, дають нам принаймні п’ять причин, чому Син мав воскреснути.
1. Щоб виконати Боже Слово
По-перше, на карту було поставлено слово живого Бога. Через Своїх пророків Бог давно обіцяв послати Своєму народу Помазаника, Месію, спадкоємця престолу Давида і надію Ізраїлю. І невід'ємною частиною цієї месіанської обітниці було вічне царювання (2 Самуїлова 7:13, 16). Не тільки рід Давида буде продовжуватися з покоління в покоління, але й прийде один великий спадкоємець, який царюватиме без кінця (Псалом 44:7-8; 101; 24-26; 109:1-4).
Ще за життя Давид говорив про те, що Бог не залишить його душу в шеолі й не дасть «святому побачити тління» (Псалом 15:10), що християни, включаючи Петра, стали розглядати як одне з багатьох старозавітних пророцтв про воскресіння майбутнього Месії. Саме так міркував Петро у своїй першій проповіді, помазаний Духом (Дії 2:29-32). Помазаний Богом Цар виконає обітницю Божого Слова. Ісус був і є цим Христом. Тому Його неможливо було утримати від вічного царювання. Навіть останній ворог не зміг утримати Його від цього. Якою б сильною не здавалася влада смерті, вона не могла і не може зрівнятися з всемогутнім Богом, що діє заради Свого Месії.
2. Щоб підтвердити Його безгрішне життя
Ісус прожив життя без гріха. Він був абсолютно невинним, і Його воскресіння підтвердило Його досконале людське життя. Смерть і сатана не мали права претендувати на Нього, тому що в Ісуса не було «переліку всіх звинувачень, які існували проти [Нього]» (Колосян 2:14). Щодо Ісуса сатана і його поплічники ніколи не були озброєні; їм не було за що зачепитися в Ньому, бо в Ісуса не було гріха чи провини. Навпаки, помираючи, Ісус віддав Себе, прибивши до хреста наші борги, за наші гріхи, і обеззброївши демонів, що виступають проти нас (Колосян 2:13, 15).
Лука знову і знову говорить про невинність Христа — тричі в устах Пілата, потім розп'ятого поруч з Ним розбійника, і, нарешті, сотника, який бачив Його останній подих (Луки 23:4; 14-15; 22; 41, 47). Невинність Ісуса — те, що Він не зробив «нічого, що заслуговує на смерть» перед людьми і перед Богом — буде, як зазначає Павло, «підтверджена Духом» у воскресінні Христа (1 Тимофію 3:16).
3. Щоб підтвердити дію Його смерті
Воскресіння також підтвердило, що смерть Ісуса на хресті була дієвою. Вона була зарахована. Вона була ефективною. Його передсмертне висловлювання «Звершилося» (Івана 19:30) було підтверджене воскресінням. Якби Він залишився мертвим, яку впевненість ми мали б у тому, що Його жертва спрацювала, що її достатньо для нас і всіх віруючих? Яку тверду надію ми мали б, що Він дійсно був не тільки невинним у своєму гріху, але й що Його смерть могла б вважатися за нас, замість нас?
Павло пише в Римлян 4:25, що Ісус «був виданий на смерть… за наші гріхи і воскрес для нашого виправдання». Воскресіння показує, що Його робота була ефективною — не тільки в покритті наших гріхів Своєю смертю, але й у воскресінні, щоб стати нашою праведністю — нашим виправданням — перед святим Богом. Це призводить до іншої окремої, але невід’ємної причини.
4. Щоб дати нам доступ до того, що Він зробив
Мало того, що наші гріхи вимагали розплати — Христом, поза нами — нам також потрібно було мати доступ до того, що Він зробив, щоб це було застосовано до нас. Потенційного спасіння недостатньо. Нам потрібне реальне спасіння, яке приходить через інструмент під назвою віра, що з'єднує нас із воскреслим, живим Господом.
Яким би достатнім не було Його самопожертвування, щоб покрити наші гріхи, у нас немає доступу до цього спасіння, якщо Він не є живим, щоб ми могли з'єднатися з Ним. Але Він живий. Як Він каже: «Я Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду» (Об’явлення 1:17-18). Ми не можемо отримати велике спасіння, якщо не з'єднаємося вірою з живим Господом, щоб на нас поширювалися блага того, що Він зробив для нас.
5. Щоб бути нашим живим Господом і скарбом
І остання обов’язкова умова або необхідність: Ісус живий, щоб ми могли пізнавати Його і насолоджуватися Ним вічно.
Добра звістка не може бути повною і остаточною, якщо наш Скарб, наша Дорогоцінна Перлина мертва. Навіть якби за наші гріхи заплатили, нам дали праведність і відкрили вхід до небес, але Ісус все ще був би мертвий, зрештою, це не було б великим спасінням — ні, якщо наш Спаситель і Наречений мертвий. У самому центрі пасхального тріумфу знаходиться не те, від чого Він спасає нас, а те, до чого Він спасає нас — краще сказати, для Кого Він спасає нас: для Себе.
Наші неспокійні душі не знайдуть вічного і дедалі більшого спокою та радості на новій землі без Христа, якою б приголомшливою вона не була. Вулиці із золота, возз’єднання з коханими та безгрішне життя можуть спочатку нас схвилювати — але зрештою вони не задовольнять нас, ні навічно, ні самі по собі. Ми створені для Ісуса. Він є центром істинного життя зараз, і Він залишається ним назавжди. Якщо немає живого Христа, то немає й вічності, що дає остаточне задоволення. Але Він дійсно живий — щоб ми пізнали Його і насолоджувалися Ним вічно.
Автор — Девід Метіс / © 2023 Desiring God Foundation. Website: desiringGod.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 31.03. Спасибо!
